Рішення № 26077526, 12.09.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/70/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.12 Справа № 5009/2849/12

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Казенного підприємства "Науково - виробничий комплекс "Іскра" (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 84, ідентифікаційний код 14313866)

про стягнення боргу в сумі 2 740 100, 49 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Скибі О.Б.

Представники:

від позивача: Ковальська Я.М., юрисконсульт 1 категорії юридичного відділу по роботі зі споживачами, довіреність № 27/27 від 03.01.2012р.

від відповідача: Поповських О.С., юрисконсульт 1 категорії, довіреність № 23/288-юр від 31.08.2012р.

Концерн МТМ в особі Філії Концерну "МТМ" Шевченківського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КП "НВК "Іскра" про стягнення боргу в сумі 2 741 652, 64 грн. за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 340197 від 26.12.2011р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 27.07.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 538 ЦК України, ст. 193, 276 ГК України, ст. 1, 2, 54, 56, 57 ГПК України та умовами договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 340197 від 26.12.2011р.

Ухвалою від 30.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі 5009/2849/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.09.2012р. о 10 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 12.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 17.09.2012р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2012р. підтримав заяву про зменшення позовних вимог від 12.09.2012р. № 27/34-422 та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 340197 від 26.12.2011р. в сумі 2 740 100, 49 грн., а також просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення в відповідача частини боргу в сумі 1 552, 15 грн. у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява позивача від 12.09.2012р. № 27/34-422 прийнята до розгляду в частині зменшення позовних вимог до 2 740 100, 49 грн. В частині прохання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 552, 15 грн. за відсутністю предмета спору, зазначена заява позивача судом відхиляється, як така, що не відповідає закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що 26.12.2011р. між ним та відповідачем було укладено договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 340197 від 26.12.2011р., згідно якому позивач бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені договором, за встановленими та затвердженими в установленому порядку тарифами.

Концерном "МТМ" були виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з січня 2012р. по лютий 2012р., та відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2 749 170, 13 грн.

Відповідач не виконав у повному обсязі умови договору, та сплатив лише 9 069, 64 грн. Таким чином, сума боргу за договором № 340197 від 26.12.2011р., з урахуванням часткової сплати відповідача, становить 2 740 100, 49 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2012р. позовні вимоги визнав у повному обсязі та зазначив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем не може на даний час сплатити суму боргу позивачу за договором № 340197 від 26.12.2011р.

Крім того надав клопотання № 1216-23/298 юр від 11.09.2012р. про відстрочку виконання судового рішення в якому просить відстрочити погашення заборгованості за спожиту теплову енергію до 31.12.2012р.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Шевченківського району м. Запоріжжя (Теплопостачальна організація) та КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра"(Споживач) укладений договір № 340197 про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 26.12.2011р. (надалі - Договір), згідно якому Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання у період з 01 січня по 31 грудня 2012 року відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, орієнтовна вартість цього Договору становить 11 452 709, 44 грн. згідно з Додатком № 1 до договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунки із Споживачем за відпущену теплову енергію Теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами згідно з Додатком № 4 до договору.

Згідно п. 4.1 Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла Обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Пунктом 4.7 Договору, передбачено, що Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Цитрусова, буд. № 9, тел. 769-67-83, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно п.п. 4.7.1 Договору, отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'ят] днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля; на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).

Відповідно до п. 5.1 Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду;

- підігрів води -за наявності можливості;

- кондиціювання -по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби -по замовленню Споживача.

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, а саме від 29.02.2012р. на суму 1 401 693, 24 грн. та від 31.01.2012р. на суму 1 347 476, 89 грн.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки: від 31.01.2012р. на суму 1 347 476, 89 грн. та від 29.02.2012р. на суму 1 404 693, 00 грн.

У підпункті 6.2.1.8 Договору, зазначено, що Теплопостачальна організація має право одержувати від споживача плату за відпущену теплову енергію, у тому числі отримувати від Споживача авансовий платіж.

Відповідач не в повному обсязі виконав умови договору та сплатив лише 9 069, 64 грн.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 340197 від 26.12.2011р. складає 2 740 100, 49 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № 340197 про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 26.12.2011р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п.4.4 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором № 340197 про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 26.12.2011р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Акти приймання-передачі теплової енергії на загальну суму 2 749 170, 13 грн. (а.с. 23) оформлені позивачем відповідно до п. 4.7 договору № 340197 від 26.12.2011р. і вважаються погодженими сторонами.

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Борг відповідача в сумі 2 740 100, 49 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 340197 від 31.08.2012р., підписаний обома сторонами (а.с.39), який перевірений господарським судом.

Враховуючи те, що КП "НВК "Іскра" не в повному обсязі виконала грошові зобов'язання перед позивачем за договором № 340197 про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 26.12.2011р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 740 100, 49 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Клопотання відповідача від 11.09.2012р. № 1216-23/298 юр про відстрочку виконання судового рішення до 31.12.2012р. задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97р., N 02-5/467 від 18.04.2001р. Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002р. Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004р. N 04-5/3248 від 10.12.2004р. N 04-5/103 від 31.05.2007р. N 04-5/198 від 22.10.2007р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, пунктом 6 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Крім того, згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження обставин, про які йдеться у клопотанні відповідача, аргументованих доказів суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано суду жодних доказів стосовно наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін, а саме: доказів в підтвердження скрутного матеріального становища.

Крім того, суд вважає, що відстрочка виконання рішення господарського суду не буде сприяти захисту інтересів обох сторін. Також відстрочення суми боргу перед позивачем не може позитивно вплинути на господарську діяльність відповідача.

Також суд приймає до уваги категоричні заперечення позивача проти клопотання відповідача, а також те, що діяльність позивача спрямована на забезпечення потреб населення та інших споживачів тепловою енергією. Отже, несвоєчасне отримання коштів від боржника може негативно вплинути на підготовку Концерну "Міські теплові мережі" до опалювального сезону.

Приймаючи до уваги всі вищевикладені обставини, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання від 11.09.2012р. № 1216-23/298 юр про відстрочку виконання судового рішення до 31.12.2012р.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Казенного підприємства "Науково - виробничий комплекс "Іскра" (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 84, ідентифікаційний код 14313866) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26030301001951 в Філії Запорізького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 2 740 100 (два мільйона сімсот сорок тисяч сто) грн. 49 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію, та 54 833 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три ) грн. 06 коп. судового збору.

3. Повне рішення складено 17.09.2012р.

Суддя В.М. Соловйов