Рішення № 26077520, 06.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.12 р. Справа № 5006/20/21/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Гончаровій І.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм"

до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька"

про стягнення

Представники сторін:

від позивача: Загорська О.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" про стягнення заборгованості в сумі 17544,33грн., у тому числі 15929,04грн. основного боргу, 1217,28грн. пені, 279,36грн. 3% річних та 118,65грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір поставки товару №175 від 29.03.2011.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки товару №175 від 29.03.2011 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки товару №175 від 29.03.2011; лист №419 від 12.12.2011; видаткової накладної №1595 від 18.08.2011; довіреності на отримання товару №В-1176 від 18.08.2011; довідки бухгалтерії про рух товару та його сплаті, правоустановчих документів.

До прийняття рішення по справі представник позивача надав уточнену позовну заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором поставки товару №175 від 29.03.2011 у сумі 17205,33грн., у тому числі основний борг в сумі 15590,04грн., пеню у сумі 1217,28грн., 3% річних у сумі 279,36грн., інфляційних витрат у сумі 118,65грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг в сумі 15590,04грн., пеню у сумі 1217,28грн., 3% річних у сумі 279,36грн., інфляційних витрат у сумі 118,65грн.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 12.04.2012, 08.05.2012, 22.05.2012 заявлені вимоги не оспорив, відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання не з'явився. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на усі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, іншої адреси відповідач суду не повідомив. За таких обставин та керуючись ст.64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

29.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", як постачальником (позивач) та Дочірнім підприємством "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки товару №175 (далі - договір) строком дії, згідно п.7.1 Договору, до 31.12.2011.

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався поставити відповідачу ветеринарні препарати та інші товари (далі - продукція), а відповідач був зобов'язаний прийняти та сплатити продукцію в порядку та на умовах визначених даним договором.

Згідно п. 3.3. договору продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем по кількості та якості з моменту підписання сторонами накладних про відпуск продукції (на підставі довіреності покупця).

Пунктом 4.2 договору визначено, що ціна на поставлену продукцію встановлюється постачальником та вказується у рахунку-фактурі.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на суму 15876,00грн., що підтверджується видатковою накладною №1595 від 18.08.2011 та довіреністю №В-1176 від 18.08.2011, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за поставлену продукцію та послуги здійснюються покупцем на підставі рахунків постачальника на умовах передплати шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника.

Однак позивач здійснив поставку товару без отримання попередньої оплати, чим змінив умови договору про строки оплати вартості поставленої продукції.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманої продукції не оплатив, заборгованість становить 15590,04 грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи надано копію вимоги від 12.12.2011 №419 про сплату заборгованості у розмірі 15929,04 грн. та копію опису вкладення від 12.12.2011 в підтвердження факту надіслання на адресу відповідача вимоги.

Виходячи з того, що вимога була відправлена 12.12.2011, семиденний строк повернення передоплати для відповідача наступив у період з 13.12.2011 по 19.12.2011 включно, а вже з 20.12.2011 почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 15590,04 грн., а матеріали справи таких не містять.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору №175 позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково, станом на теперішній час заборгованість становить 15590,04 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 15590,04грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 279,36 грн. за період з 18.08.2011 по 22.03.2012 та інфляційні втрати у розмірі 118,65 грн. за період з 18.08.2011 по 22.03.2012.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом вище, порушення виконання відповідачем саме грошового зобов'язання виникло з 20.12.2011, тому саме з цієї дати позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначений період з якого починається нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 20.12.2011 по 22.03.2012 становить 120,45грн., який і підлягає задоволенню.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних втрат за період з 20.12.2011 по 22.03.2012 становить 109,13 грн., який і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1217,28 грн. нараховану за період з 18.08.2011 по 17.02.2012 на підставі п. 5.2 договору.

Відповідно до п. 5.4 договору за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію покупець виплачує постачальникові пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу.

Відповідно до п. 5.2. договору, у випадку не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені відповідною специфікацією, постачальник сплачує покупцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочки поставки (допоставки) від вартості не поставленої (недопоставленої) продукції.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленої позивачем продукції тільки з 20.12.2011, то розрахунок пені позивача є не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір пені за період з 20.12.2011 по 17.02.2012 становить 397,23грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Судовий збір у зв'язку зі зменшенням позовної заяви позивачу не повертається оскільки позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подання майнового позову.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" (вул. Комсомольська, буд. 17, с.Олександрівка, Словянський район, Донецька область, 84168, ЄДРПОУ 25330750 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" (пров. Театральний, буд. 5 кв. 1-А, м.Харків, 61057, ЄДРПОУ 23317811) основний борг у розмірі 15590 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 45 коп., інфляційні витрати у розмірі 109 (сто дев'ять) грн. 13 коп., пеню у розмірі 397 (триста дев'яності сім) грн. 23 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1517 (одна тисяча п'ятсот сімнадцять) грн.03 коп., про що видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 11.06.2012

Суддя Огороднік Д.М.