Рішення № 26077503, 21.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.12 р. Справа № 5006/20/25/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Гончаровій І.Є., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕХ-ПЛЮС" про стягнення заборгованості 29917,24грн.

представники сторін:

від позивача: Гетман І.Г. - представник за дов.;

від відповідача: Галкін М.Г. - представник за дов.;

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 28.05.2012

оголошувалась перерва до 21.06.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕХ-ПЛЮС" про стягнення коштів в розмірі 41946,24грн., в тому числі основного боргу в розмірі 29029,00грн., пені 12917,24грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки №71 від 25.11.2011 в частині постачання металопродукції у повному обсязі.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №71 від 25.11.2011; специфікацію №1 від 25.11.2011 до договору поставки №71 від 25.11.2011; рахунка-фактури №265 від 25.11.2011; платіжне доручення № 3121 від 28.11.2011; претензію №74 від 06.02.2012.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія щодо повернення решти передплати за металопродукцію та пені на поточний рахунок позивача, однак відповіді на претензію відповідач не надіслав, залишок заборгованості не сплатив, що обумовило позивача звернутися за захистом своїх прав і інтересів до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що сума заборгованості перед позивачем по договору поставки №71 від 25.11.2011 складає 17000,00грн. та посилається на те, що відповідно до умов договору відповідач повинен поставити товар, а не сплатити кошти за нього, тому нарахування пені позивачем є безпідставним.

До прийняття рішення по справі представник позивача уточнив позовні вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просить суд стягнути з відповідача кошти за договором поставки №71 від 25.11.2011 основний борг в розмірі 17000,00грн. та пеню у розмірі 12917,24грн. Вказані уточнення викладені у відповіді на письмові пояснення відповідачаа та оголошені представником в судовому засіданні.

Суд приймає заяву про уточнення позовних вимог позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає зменшені позовні вимоги, як первісні вимоги позивача до відповідача.

Новою ціною позову вважати: заборгованість в сумі 29917,24грн., у тому числі основний борг в сумі 17000,00грн., пеню у сумі 12917,24грн.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕХ-ПЛЮС", як постачальником (відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", як покупцем (позивач) укладено договір поставки №71 (далі - договір) строком дії, згідно п.9.1 договору, до 31.12.2012.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач зобов'язався поставити позивачу металопродукцію (далі - товар) кількість, асортимент і технічні умови, які зазначені в додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити продукцію в порядку та на умовах визначених даним договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість, сортамент і номенклатура товару вказуються в додатках до даного договору (специфікаціях), кожна з яких з моменту підписання є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1 договору товар поставляється на умовах поставки, зазначених в специфікаціях.

Відповідно до п. 3.3 договору строки поставки товару вказуються в специфікаціях, за погодженням з покупцем постачальник має право відвантажити товар в інші строки.

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна на товар встановлюється в специфікаціях і рахунках на оплату за метричну тонну/штуку і розуміється в гривнях.

Пунктом 5.3 визначено, що умови оплати - згідно специфікаціям.

На виконання умов договору сторонами було укладено та підписано специфікацію №1 від 25.11.2011, умовами якої передбачено постачання сталі листової г/к, ГОСТ 5520 у кількості 40,00 тн. За ціною 6816,34грн. (без ПДВ) на загальну суму 327184,32грн. (з ПДВ).

Відповідно до специфікації №1 від 25.11.2011 умови поставки EXW Маріуполь згідно Інкотермс 2000; умови платежу: 70% передплати, 30% - за фактом завантаження; строк поставки - до 25 днів з моменту передплати.

На виконання умов договору, 25.11.2011 відповідач пред'явив позивачу рахунок-фактуру №265 від 25.11.2011 на оплату 40,00 т. сталі листової г/к марки 20К на суму 327184,32грн. Позивач платіжним дорученням №3121 від 28.11.2011 перерахував відповідачу кошти на загальну суму 229029,0грн., що є 70% попередньої оплати вартості товару по договору.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши зміст договору та специфікації №1 до нього, суд відзначає, що сторони погодили строк поставки продукції до 25 днів з моменту передплати.

Позивач свої зобов'язання, відповідно до договору та специфікації №1 до нього, виконав належним чином 28.11.2011, здійснив 70% передплати за товар в розмірі 229029,00грн., однак, відповідно до матеріалів справи, поставка товару у строки передбачені договором та специфікацією №1 до договору не відбулась.

За таких обставин, відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару до 23.12.2011.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та поставки ним товару, вартість якої позивачем оплачена. Відповідачем не доведено виконання ним зобов'язань по договору.

Відповідач посилається на те, що позивач відмовився від поставки товару, в підтвердження чого надає лист №190 від 27.12.2011, надісланий йому позивачем факсом. Відповідно до вказаного листа, начальник ОМТС Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" Ревуцький А.С. звернувся до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕХ-ПЛЮС" Печеришної І.В. з проханням зробити повернення залишку грошових коштів за непоставлений товар в розмірі 179029,00грн.

Позивач не погоджується з позицією відповідача щодо відмови від поставки товару 27.12.2011 року та вказує на те, що начальник ОМТС Ревуцький А.С. не мав повноважень приймати рішення щодо договірних зобов'язань, поставки чи не поставки товару позивачу, такі повноваження має тільки голова правління.

Слід зазначити, що відповідачем не надано належних доказів наявності у Ревуцького А.С. від імені позивача повноважень на відмову від договірних зобов'язань, зміну умов договору.

За таких обставин, судом не приймаються позиція відповідача про відмову від поставки товару ще у грудні 2011 року.

13.02.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів перерахованих по договору на суму 69029,00грн., пені в сумі 6046,37грн., у зв'язку з відсутністю поставки товару. Доказом відправки вимоги (претензії №74 від 06.02.2012) відповідачу є фіскальний чек №9944 від 13.02.2012 поштового зв'язку, опис вкладення у цінний лист від 13.02.2012. Доказом отримання вимоги (претензії №74 від 06.02.2012) відповідачем є повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.02.2012. Відповідач вимог претензії №74 від 06.02.2012 у повному обсязі не виконав, відповіді не надав.

Натомість, як зазначає позивач, відповідачем частково повернуто позивачеві суму попередньої оплати в розмірі 212029,00грн., що підтверджується довідкою №324 від 14.05.2012, наданою позивачем, та актом звірки взаємних розрахунків, наданим відповідачем до матеріалів справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу коштів на суму 212029,00грн. за товар, який в порушення умов договору відповідачем поставлений не був.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Спірним договором строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред'явив вимогу щодо повернення суми передоплати. Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.

Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 69029,00грн. по договору за товар, який відповідачем поставлено не було.

Виходячи з того, що вимога була відправлена 13.02.2012, семиденний строк повернення передоплати для відповідача наступив 20.02.2012, а вже з 21.02.2012 почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем та позивачем надано докази: довідка №324 від 14.05.2012, надана позивачем, та акт звірки взаємних розрахунків, наданий відповідачем, в підтвердження перерахування відповідачем грошових коштів у розмірі 212029,00грн., які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, яка також підтверджується відповідачем, з урахуванням часткових оплат відповідачем, складає 17000,00грн., тому позовні вимоги щодо стягнення передоплати в сумі 17000,00грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12917,24грн. нараховану за період з 23.12.2011 по 26.03.2012.

Відповідно до п.7.3 договору у разі порушення строків виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару позивачу та враховуючи відмову позивача від поставки товарну, яка була надіслана позивачем 13.02.2012, суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобов'язань по договору в період з 24.12.2011 по 16.02.2012, оскільки поставку товару повинен був здійснити до 23.12.2011, а про відмову позивача відповідач довідався 17.02.2012.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір пені за період з 24.12.2011 по 16.02.2012 становить 7762,92 грн., який розрахований на суму поставки у розмірі 327184,32 грн. з урахуванням фактичної кількості днів у 2011 році та у 2012 році.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕХ-ПЛЮС" (вул. Стожка, буд. 129 кв. 9, Микитівський район, м. Горлівка, Донецька область, 84614, ЄДРПОУ 36685844 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (вул. Г.Тикви, буд. 3, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область, 53300, ЄДРПОУ 30866547) основний борг у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 7762 (сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 92 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн. 22 коп., про що видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (вул. Г.Тикви, буд. 3, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область, 53300, ЄДРПОУ 30866547) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 25.06.2012