Рішення № 26077468, 22.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.12 р. Справа № 5006/25/62/2012(5017/1551/2012)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення 26 759, 80 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 14805 грн. 17 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1166, 1172, Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявою від 21.08.2012р. позивач просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду направлені позивачу та відповідачу за адресами зазначеними в позові та в спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

14.07.2009 року між ВАТ «Ерде Банк» та ЦФ ПрАТ «УПСК» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0120138 (далі - Договір страхування). Предметом Договору страхування виступають майнові інтереси ВАТ «Ерде Банк», пов`язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом Kia Rio, державний номер АА3407ІО, від страхових ризиків «ДТП», «ПДТО», «ІВП», «викрадення». Термін дії договору до 14.07.2010р. (а.с.15-19).

25.01.2010 року о 08 год. 20 хв. в м. Києві по Кільцевій дорозі, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобілів «Opel Vectra» державний номер 91192КН, під керуванням водія Невядомського Сергія Миколайовича та «Kia Rio», державний номер АА3407ІО, під керуванням водія Коробій Р. В. (власник ВАТ «Ерде Банк»).

Внаслідок ДТП, власнику автомобіля марки «Kia Rio», державний номер АА3407ІО - ВАТ «Ерде Банк», була завдана матеріальна шкода, розмір якої, згідно Рахунку № 24042/1 від 11.02.2010 року становить 26 975,00 грн., та згідно Звіту № 5812 від 10.02.2010р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу - 27 707, 63 грн.

Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва № 3-1108 від 03.03.2010 року ДТП трапилась у зв'язку з порушенням Невядомським С. М. п.12.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого Невядомський С. М. був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.12).

ЦФ ПрАТ «УПСК», на підставі Договору страхування, страхового акту, звіту про незалежну оцінку засобів наземного транспорту та рахунку № 24042/1 від 11.02.2010р., виплатило власнику транспортного засобу «Kia Rio», державний номер АА3407ІО страхове відшкодування з вирахуванням франшизи - 215, 20 грн. (26 975, 00грн. - 215, 20грн. = 26 759, 80 грн.). Доказ сплати підтверджується платіжним дорученням № 60 від 16.02.2010 року (а.с.14, 20-28).

На підставі цього, після виплати страхового відшкодування на користь ВАТ «Ерде Банк» до ЦФ ПрАТ «УПСК» перейшло право зворотної вимоги, яке ВАТ «Ерде Банк» має до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність Невядомського С. М. на момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «Міська Страхова Компанія» за полісом № ВС/3183970. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 25500 грн. та франшиза «0» грн.(а.с.9).

22.02.2012 року в порядку досудового врегулювання спору, ЦФ ПрАТ «УПСК» звернулося до Відповідача із претензійним листом №79 на суму 26 759, 80 грн. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував.

Спеціальними законами, які регулюють відносини у сфері страхування, зокрема обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закони України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу № ВС/3183970 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в межах ліміту за шкоду майну, тобто в сумі 25500 грн.

Всупереч зазначених норм позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 26759,80 грн., без урахування лімітів відповідальності страховика за полісом № ВС/3183970

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги не визнаються судом повністю обґрунтованими, і тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення 26 759, 80 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, б.111,ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м.Київ, вул..Фрунзе,40, код ЄДРПОУ 206026881) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1553 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн. 86 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 22 серпня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23 серпня 2012р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.