Рішення № 26077372, 22.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.12 р. Справа № 5006/25/60/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування 28373,23 грн. -

за участю представників сторін:

від позивача: Очеретна Л.О. за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явилась.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнья компанія «Укртрансгаз» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс» (далы - ДК «Укртрансгаз» ), звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 28373,23 грн., яка складається із суми страхового відшкодування в розмірі 25500 гривні; пеню в сумі 1944 грн.; інфляційні нарахування в сумі 204 гривень; три відсотки річних в сумі 725,23 гривень.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на 509, 526, 610, ч.2 ст.625, ч.2 ст.785, ст.979, Цивільного кодексу України, статтями 217, ст.218 Господарського кодексу України, статтями 3,6,28,29,35,36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 45 Закону України "Про страхування".

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявою від 21.08.2012р. позивач просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 19.07.2012р., 07.08.2012р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 13.01.2012 року позивач, посилаючись на ст.38 ГПК України просив витребувати докази від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, від Святошинського районного суду м.Києва, від ОСОБА_1, від ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія».

Судом відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки позивачем в порушення вимог ст.38 ГПК України ні в заяві, ні представником позивача у судовому засіданні не зазначені обставини, що перешкоджають наданню зазначених у заяві документів та обставини, які можуть бути встановлені цими доказами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 13 червня 2010р. між ОСОБА_1 (Страхувальник) та ЗАТ «Міська страхова компанія» ( 11.04.2012р. шляхом внесення змін до відомостей про юридичну особу змінено форму власності та назву Відповідача на Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія») було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (поліс ВЕ 4487757 від 13.07.10р.) на користь третіх осіб. Цим полісом встановлений ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 25500,00 грн., франшиза 0 грн., строк дії договору до 12.07.2011р.

28 березня 2011року в результаті дорожньо-транспортної пригоди на 40 км автодороги Київ - Одеса, за участю автомобілів «Ауді 80», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Шкода», держаний номер НОМЕР_2, що належить юридичної особі - ДК «Укртрансгаз», зазначеним автомобілям було завдано механічних ушкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва по справі № 3-3617 від 27.04.2011 р. встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в наслідок порушення громадянином ОСОБА_1 п.8.4 б) Правил дорожнього руху України, якого на підставі ст.124 КУАП приягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.17).

У зв'язку з тим, що між ОСОБА_1 був укладений страховий договір із ЗАТ « Міська страхова компанія», ДК «Укртрансгаз» в особі представника філії ВРТП «Укргазенергосервіс» 30.03.2011 року звернувся до ЗАТ «Міська страхова компанія» із заявою про сплату страхового відшкодування (а.с.15-16).

В період з 30.03.2011р. до 07.06.2011р. Позивач надав Відповідачу документи, необхідні для страхового відшкодування, а саме: заяву про страхове відшкодування, довідку про дорожньо-транспортну пригоду, копію рішення Святошинського районного суду м. Києва про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні ст.124 КУпАП, копію Посвідчення водія, що керував транспортним засобом на момент ДТП, копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію доверенності на представлення інтересів Потерпілого, копію паспорту представника Потерпілого, копію свідоцтва про реєстрацію підприємства, копію подорожнього листа службового автомобіля, копію Наказу про закріплення водія за автомобілем, рахунки станцій технічного обслуговування.

З метою встановлення вартості пошкоджень автомобіля «Шкода», держаний номер НОМЕР_2, за дорученням відповідача ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» буда проведена зазначена оцінка, результати якої оформлені звітом №375 від 15.04.2011р. За даними звіту матеріальний збиток, завданий власнику вказаного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 64553,90 грн.

У зв'язку з тим, що Відповідач не виконував свої зобов'язання по сплаті страхового відшкодування, 06 лютого 2012р. Позивач направив Відповідачу претензію з вимогою про сплату страхового відшкодування в розмірі 25 500грн., яка згідно поштового повідомлення була отримана Відповідачем 22.02.2012р., залишена без відповіді та задоволення (а.с.18-21).

Спеціальними законами, які регулюють відносини у сфері страхування, зокрема обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закони України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3045-VI) передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (ч. 35.1)

До заяви додаються (ч.35.2.): а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Перелік документів, що додаються до заяви про виплату відшкодування та затверджений статтею 35 вказаного Закону (в редакції, що діє на час розгляду спору) є виключним та не передбачає права страхової організації на витребовування від заявника інших документів, які мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно до ст. 9 вказаного Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу № ВЕ 4487757 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в межах ліміту за шкоду майну, тобто в сумі 25500 грн.

Разом з вимогами про стягнення суми страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1944 грн.

Статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно із положеннями ст. 36 цього ж закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як встановлено у судовому засіданні Позивач звернувся до Відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування із 07.07.2011 року.

З урахуванням вищевикладеного з дати отримання цієї заяви та документів до неї (07.06.2011р.) у відповідача були відсутні підстави для затримки платежу, і Відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 25500грн. не пізніше 06.09.2011 року.

Позивач з посиланням на вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1944 грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування розмірі 25500 гривні, за період з 07.07.2011р. по 20.06.2012р., тобто за 349 днів

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі аналізу вищевикладених правових норм суд дійшов висновку, що позивач має право вимоги на стягнення з відповідача пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування в межах шестимісячного періоду, тобто з 07.09.2011 року по 05.03.2012року.

В результаті розрахунку пені за період з 07.09.2011 року по 05.03.2012року, з урахуванням висновків суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 25500 грн., судом встановлено, що сума пені яка може підлягати стягненню складає 1960 грн., тобто більше суми заявленої позивачем у позові.

Частиною 4 статті 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки позивач не звертався до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та з відповідним клопотанням, передбаченими статтями 22 та 83 ГПК України, суд приймає рішення про стягнення з відповідача пені в межах позовної вимоги, тобто на суму 1944 грн.

Крім вимог про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, позивач, посилаючись на положення ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 204 гривень та три відсотки річних в сумі 725,23гривень

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, дія зазначеної норми не поширюється на правовідносини, що виникають із заподіянням шкоди, і може застосовуватися лише при порушенні зобов'язання за договором.

Відповідно до пункту 3. постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. №6 у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні вимог про відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з того, що законодавством України не передбачено можливості відшкодування шкоди з урахуванням індексу інфляції та річних.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ДК «Укртрансгаз» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, б.111,ЄДРПОУ 30244124) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс» (08151, Україна, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського,49, код ЄДРПОУ 00156127, п/р 26005292616001 в ПАТ КБ "Надра", м. Київ, Центр МФО 380764) суму страхового відшкодування в розмірі 25500 ((двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн., пеню в сумі 1944 (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири) грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1556 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 87 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 22 серпня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23 серпня 2012р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.