Рішення № 26077269, 20.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.12 р. Справа № 5006/20/48/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Гончаровій І.Є., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення

представники сторін:

від позивача: Караваєва Н.В.. - представник за довіреністю;

ві відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу у розмірі 8195,22грн., пені у розмірі 229,64грн., 3% річних у розмірі 999,43грн., інфляційних втрат у розмірі 2342,68грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №18 від 01.01.2008 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 8195,22грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №18 від 01.01.2008 на постачання теплової енергії, додаток до договору №18 від 01.01.2008 на постачання теплової енергії, довідку до договору №18 від 01.01.2008 на постачання теплової енергії.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, поважні причини не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.01.2008 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа", як енергопостачальною організацією (позивач) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як споживачем (відповідач) укладено договір №18 на постачання теплової енергії (з урахуванням додатку до договору №18 від 01.01.2008 та довідки до договору №18 від 01.01.2008) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Пунктом 1.1 договору визначено, що сторони керуються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами технічної експлуатації теплопостачальних установок і теплових мереж та відповідної якості, а також іншими нормативними документами, даним договором і діючим законодавством.

За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію для всіх об'єктів загальною площею 60,0 кв.м, а споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Тариф діючий на момент укладення договору 9,88грн. - за 1 кв.м опалювальної площі без ПДВ. В залежності від тарифів на енергоносії (газ, електроенергію, воду) тариф може змінюватись в більшу чи меншу сторону без узгодження зі споживачем (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно договору на опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року.

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організацій та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований споживач та діє до 08.01.2009.

Відповідно до п. 10.2 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Строк дії договору неодноразово продовжувався сторонами.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2011 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом на включення опалення від 16.10.2011, копія якого є в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивачем виставлені рахунки за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 на оплату наданих послуг (квитанції) на загальну суму 8195,22 грн., які отримані відповідачем та надіслані на адресу відповідача, докази чого наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно з до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться згідно пред'явлених рахунків, відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживач не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п. 6.4. договору).

Споживачі, що не мають приладів обліку, відповідно до п. 6.5. договору, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості часів (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді.

Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору).

Згідно до п. 6.6. договору, споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту-звірки щомісяця.

На виконання умов договору, за постачання теплової енергії позивачем на адресу відповідача надсилалися повідомлення, які додані до матеріалів справи з належними доказами їх вручення споживачу, а саме: №18 за жовтень 2011 на суму 415,50грн., №18 за листопад 2011 на суму 1241,17грн., №18 за грудень 2011 на суму 1665,04грн., №18 за січень 2012 на суму 1440,07грн., №18 за лютий 2012 на суму 1592,99грн., №18 за березень 2012 на суму 1425,06грн., №18 за квітень 2012 на суму 415,39грн., всього на суму 8195,22грн.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 8195,22грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, розмір заборгованості не спростував.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог на суму 8195,22 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 229,64грн.за період з16.11.2011 по 20.04.2012 на підставі п. 7.2.3. договору.

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб'єкта підприємницької діяльності 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% суми заборгованості та санкції, передбачені діючим законодавством.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглянувши розрахунок пені суд приходить до висновку про невірне застосування позивачем розміру ставки НБУ за період нарахування та не врахування позивачем фактичної кількості днів у 2012 році, а тому вимоги в цієї частині підлягають частковому задоволенню на суму 228,33грн. з урахуванням розрахунку відповідача. В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 1,31грн. суд відмовляє.

Таким чином, загальна сума пені за договором, що підлягає стягненню з відповідача складає 228,33грн.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 40,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 38,53грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено кількість календарних днів у 2012 році.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 16.11.2011 по 31.03.2012 становить 40,13 грн., який і підлягає задоволенню.

Розрахунок суми інфляційних витрат є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 38,53 грн. підлягають задоволенню.

Також, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії по договору №18, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовами про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до матеріалів справи, за результатами розгляду позовних заяв позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла по договору №18, господарським судом Донецької області прийняті рішення від 27.08.2009 по справі №16/234, від 15.07.2010 №1/121, від 12.09.2011 по справі №35/155.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №16/234 від 27.08.2009 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" стягнуто основний борг у розмірі 4974,12грн., інфляційні витрати у розмірі 250,92грн., 3% річних у розмірі 44,21грн., пеня у розмірі 228,57грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 101,98грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 314,95грн.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №1/121 від 15.07.2010 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" стягнуто основний борг у розмірі 8415,42 грн., інфляційні витрати у розмірі 235,54грн., 3% річних у розмірі 61,57грн., пеня у розмірі 522,55грн., витрати на оплату державного у розмірі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №35/155 від 12.09.2011 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" стягнуто основний борг у розмірі 8869,44грн., інфляційні витрати у розмірі 318,18грн., 3% річних у розмірі 82,37грн., пеня у розмірі 359,94грн., витрати на оплату державного у розмірі 100,74грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,10грн.

Означені судові рішення набрали законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та є чинними.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу факти, встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, факт порушення відповідачем зобов'язання по договору №18 та факт наявності основного боргу на загальну суму 22258,98грн., не доводиться позивачем знову при розгляді справи №5006/20/48/2012.

На теперішній час рішення господарського суду Донецької області по справам №16/234 від 27.08.2009, №1/121 від 15.07.2010 та №35/155 від 12.09.2011 не виконані відповідачем ані в добровільному порядку ані в примусовому порядку, що підтверджується постановами про відкриття провадження ВП №1499537 від 29.09.2009 та ВП №29367887 від 21.1.2011 ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач суму основного боргу на загальну суму 22258,98грн.,, яку судом присуджено до стягнення протягом тривалого часу не погашає, то позивач додатково донарахував згідно рішень господарського суду:

- по справі №16/234 від 27.08.2009 інфляційних витрат у сумі 1095,05грн. за період з 07.09.2009 по 31.03.2012, 3% річних за період з 07.09.2009 по 31.03.2012 у сумі 379,26грн.;

- по справі №1/121 від 15.07.2010 інфляційних витрат у сумі 1120,06грн. за період з 26.07.2010 по 31.03.2012, 3% річних за період з 27.07.2010 по 31.03.2012 у сумі 424,67грн.

- по справі №35/155 від 12.09.2011 інфляційних витрат у сумі 89,04грн. за період з 23.09.2011 по 31.03.2012, 3% річних за період з 23.09.2011 по 31.03.2012 у сумі 155,28грн.

Судом перевірені періоди нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Розрахунки суми інфляційних витрат, надані позивачем, є арифметично вірними, такими, що відповідають законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому господарський суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних витрат за рішеннями: №16/234 від 27.08.2009 на суму 1095,05грн., №1/121 від 15.07.2010 на суму 1120,06грн., №35/155 від 12.09.2011 на суму 89,04грн. на загальну суму 2304,15грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних, надані позивачем, за рішеннями: №16/234 від 27.08.2009 на суму 379,26грн., №1/121 від 15.07.2010 на суму 424,67грн., №35/155 від 12.09.2011 на суму 155,28грн. на загальну суму 959,21грн., суд визнає їх невірними, оскільки позивачем невірно визначено кількість календарних днів у 2012 році.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за рішеннями: №16/234 від 27.08.2009 за період з 07.09.2009 по 31.03.2012 становить 379,14грн.; №1/121 від 15.07.2010 за період з 27.07.2010 по 31.03.2012 становить 124,49грн.; №35/155 від 12.09.2011 за період з 23.09.2011 по 30.09.2011 становить 155,10грн., на загальну суму 958,73грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене. суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086, код 03337119) в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтеполомережа" (вул. Іскри, буд. 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 05540965) суму основного боргу у розмірі 8195 (вісім тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 22 коп., пеню у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 33 коп., 3% річних в розмірі 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 86коп., інфляційні втрати у розмірі 2342 (дві тисячі триста сорок дві) грн. 68 коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 26 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 21.06.2012

Суддя Огороднік Д.М.