Рішення № 26077248, 04.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/20/90/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2411,53грн.

представники сторін:

від позивача: Журба Е.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2411,53грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 2329,22грн., пені у розмірі 79,53грн., 3% річних у розмірі 2,78грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №67 від 21.06.2010 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 2329,22грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №67 від 21.06.2010, додатки №1, №2, №3 та додаткову угоду від 07.10.2011 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №67 від 21.06.2010, лист №705 від 11.05.2012, акт про підключення до системи централізованого теплопостачання від 15.10.2011, акт про відключення житлового будинку від системи централізованого теплопостачання від 16.04.2012, рахунки.

В судовому засіданні 04.09.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

21.06.2010 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Ясинувататепломережа", як енергопостачальною організацією (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як споживачем (відповідач) укладено договір №67 про постачання теплової енергії в гарячій воді (з урахуванням додатків №№1, 2, 3 та додаткової угоди від 07.10.2011 до договору №67) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 21.06.2013.

Між тими ж сторонами були підписані додатки до укладеного договору, а саме: додаток №1 "Обсяги постачання теплової енергії споживачу", додаток №2 "Межа балансової належності (відповідальності)", додаток №3 "Умови припинення подачі теплової енергії".

Частиною 1 п. 1 договору визначено, що сторони керуються Законом України "Про теплопостачання" №2633 від 02.06.2005, "Правилами технічної експлуатації теплових установок і теплових мереж", затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.02.2007 №71, "Правилами користування тепловою енергією", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, іншими документами, цим договором та діючим законодавством.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року, за виключенням 15 днів планового ремонту згідно з графіком, затвердженим держадміністрацією;

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря.

Додатком №1 до договору сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії споживачу, а саме: енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в межах Q рік = 3,96 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням Q = 0,001901 Гкал/год, у тому числі на опалення Q = 0,001901 Гкал/год, з розподілом теплової енергії по місяцях.

Сторони внесли зміни у додаток №1 до договору, відповідно до якого теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в межах Q рік = 3,9544 Гкал/рік (не високосний рік); Q рік = 3,9813 Гкал/рік (високосний рік) з максимальним тепловим навантаженням Q = 0,001901 Гкал/год, у тому числі на опалення Q = 0,001901 Гкал/год, з розподілом теплової енергії по місяцях.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку / розрахунковим способом (п. 5.1. договору).

Додатковою угодою від 07.10.2011 сторони внесли зміни у п. 5.1 договору, а саме: облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; споживачам, що не мають приладів обліку - згідно з договірними навантаженнями.

Згідно до п. 5.3 договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, передбачені в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 5.5 договору при відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктом 2 додаткової угоди від 07.10.2011 сторони п. 5.5 договору виклали у наступній редакції: при виході з ладу приладів обліку (несанкціоноване втручання в їх роботу, порушення пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну держповірки тощо), у разі несправності засобів обліку, що не підлягає усуненню - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією згідно з договірними навантаженнями.

Як встановлено п. 5.6 договору, у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої енергії розподіляється споживачу - пропорційно його договірним навантаженням.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до п. 4.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

На виконання умов договору, позивачем подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом про підключення до системи централізованого опалення б/н від 15.10.2011 та акт про відключення житлового будинку від системи централізованого опалення від 16.04.2012, які підписано сторонами без зауважень, скріплено печатками сторін та надано позивачем до матеріалів справи.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується копіями рахунків, наданими позивачем до матеріалів справи, на зальну суму 3508,88грн.: №1011_67 від 28.10.2011 на суму 145,97грн., №1111_67 від 29.11.2011 на суму 547,98грн., №1211_67 від 28.12.2012 на суму 485,71грн., №112_67 від 24.01.2012 на суму 541,25грн., №212_67 від 29.02.2012 на суму 1028,27грн., №312_67 від 29.03.2012 на суму 595,37грн., №412_67 від 19.04.2012 на суму 164,33грн., які отримані відповідачем, а рахунок №412_67 від 19.04.2012 було надіслано поштою, що підтверджується фіскальним чеком поштового відділення.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, за 1 кв.м опалення та 1 куб.м гарячої води, за 1 Гкал при наявності теплолічильників.

Додатковою угодою від 07.10.2011 сторони внесли зміни у п. 6.1 договору, а саме: розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 та складають: теплова енергія 1 Гкал - 905,70грн. (без ПДВ). Споживачі, що не мають приладів обліку сплачують за спожиту теплоенергію згідно з договірними навантаженнями.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Згідно п. 6.4 договору споживач зобов'язався сплачувати рахунок за фактично спожиту теплову енергію з урахуванням залишкової суми (сальдо) не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно до п. 6.6 договору, споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту-звірки щомісяця.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем виставлені рахунки відповідачу за спожиту теплову енергію на загальну суму 3508,88грн.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 оплатив частково в розмірі 1179,66грн., що підтверджується зведенням за договором №67 від 21.06.2010 позивача, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2329,22грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та оплати ним наданих позивачем послуг з теплопостачання на суму 2329,22грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію листа №705 від 11.05.2012, у якому позивач вимагає сплатити заборгованість за спожиту енергію в розмірі 2329,22грн. та направляє для підписання відповідачем акт звірки станом на 01.05.2012, копію фіскального чеку від 12.05.2012 поштового відділення. Відповідач відповіді на вищезазначений лист не надав.

Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, розмір заборгованості не спростував.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог на суму 2329,22грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 79,53грн.за період з 11.12.2011 по 01.06.2012 на підставі п. 7.2.3. договору.

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,3%, але не більш подвійної ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, відповідач розраховував пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

З врахуванням періодів прострочення та сум заборгованості, визначених позивачем, судом здійснено перерахунок розміру суми пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання , виходячи з розмірів подвійних облікових ставок НБУ, що діяли у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 11.12.2011 по 01.06.2012 становить 76,11грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 2,78грн. період з 11.12.2011 по 01.06.2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суми 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 11.12.2011 по 01.06.2012 становить 14,89грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 2,78грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 86157, ЄДРПОУ НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, буд. 38, м. Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 03337119, в інтересах виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" (вул. Шкільна, буд. 28А, м. Ясинувата, Донецька область, 86000, ЄДРПОУ 05759681) суму основного боргу в розмірі 2329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 22 коп., пені в розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 2 (дві) грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 1607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 22 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 10.09.2012