Рішення № 26077012, 15.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.12 р. Справа № 5006/20/82/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа"

до Державного підприємства "Шахтарськантрацит"

про стягнення заборгованості у розмірі 122250,91грн.

представники сторін:

від позивача: Колесникова С.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: Волошина А.А. - представник за довіреністю

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засідання 25.07.2012

оголошувалась перерва до 15.08.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа" до Державного підприємства "Шахтарськантрацит" про стягнення заборгованості у розмірі 122250,91грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 117148,54грн., пені у розмірі 3883,73грн., 3% річних у розмірі 759,65грн., інфляційних втрат у розмірі 458,99грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору про постачання теплової енергії №155 від 19.07.2010 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії та гарячої води, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 117148,54грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір про постачання теплової енергії №155 від 19.07.2010, додатки №1, №2, №3 до договору про постачання теплової енергії №155 від 19.07.2010,додаткові угоди від 30.09.2011, від 02.10.2011, від 01.12.2011 про зміну договору №155 від 19.07.2010, рахунки, акт на включення опалення від 15.10.2011, акт на відключення опалення від 15.04.2012.

18.07.2012 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву №11/195 від 12.07.2012, в якому відповідач визнав вимоги позивача частково в сумі 71731,31грн., у тому числі основний борг в сумі 69350,87грн., пеню в сумі 1793,80грн., 3% річних в сумі 354,52грн., інфляційних втрат в сумі 232,12грн.

Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву №11/195 від 12.07.2012 зазначив, що не згоден з рештою заявлених позовних вимог в сумі 50519,60грн. з посиланням на те, що позивач без достатніх підстав, не враховуючи призначення платежу, зазначене у платіжних дорученнях на оплату поточних платежів, проводив погашення заборгованості, що виникла по іншим зобов'язанням, а саме: для погашення заборгованості за рішенням суду № 16/221 від 20.07.2009 за договором № 155 від 15.10.2003.

В судовому засіданні 15.08.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 15.08.2012 з'явився, позов визнав частково.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

19.07.2010 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа", як енергопостачальною організацією (позивач) та Державним підприємством "Шахтарськантрацит", як споживачем (відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії №155 від 19.07.2010 (з урахуванням додатків №№1, 2, 3 до договору №155, додаткових угод від 30.09.2011, від 02.10.2011, від 01.12.2011 про зміну договору №155 від 19.07.2010) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії по договору №125, відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.11.2011 включно.

Відповідно до п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 10.2 договору передбачені випадки припинення дії договору.

Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, відповідно до п.п. 10.1 та 10.4. договору, строк його дії вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання.

Додатком №1 до договору сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії споживачу.

02.10.2011 сторони уклали додаткову угоду до договору, якою частково змінили обсяги постачання теплової енергії споживачу.

Відповідно до п. 5.1 облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або з розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі.

Згідно п. 5.4 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно до енергопостачальній організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 5.6 договору в разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно його договірним навантаженням.

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом від 15.10.2011 про підключення опалення та актом від 15.04.2012 про відключення опалення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт надання послуг теплопостачання позивачем відповідачу підтверджується рахунками на зальну суму 117148,54грн.: №610 від 24.10.2011 на суму 902,08грн., №793 від 18.11.2011 на суму 12681,36грн., №1034 від 19.12.2011 на суму 19214,24грн., №53 від 23.01.2012 на суму 23569,43грн., №212_155 від 21.02.2012 на суму 27946,14грн., №312_155 від 26.03.2012 на суму 25973,74грн., №412_155 від 21.04.2012 на суму 6861,55грн., які отримані представником відповідача та містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених органами місцевого самоврядування. Тарифи на момент укладання договору затверджені рішенням Шахтарського міськвиконкому №129 від 20.03.2009 та складають: для споживачів бюджетної сфери: опалення: за 1 кв.м з ПДВ опалювальної площі - 23,46грн., за 1 Гкал з ПДВ - 780,00грн., гаряче водопостачання за 1 куб.м з ПДВ -36,91грн.; для інших споживачів: опалення: за 1 кв.м з ПДВ опалювальної площі - 23,46грн., за 1 Гкал з ПДВ - 780,00грн. У залежності від цінна енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем але у відповідності з діючим законодавством.

30.09.2011 між сторонами була підписана додаткова угода до договору, згідно умов якої змінено тарифи на послуги теплопостачання, а саме, на підставі постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Донецьктеплокомуненерго" тарифи з жовтня 2011 складають: для споживачів бюджетної сфери: опалення: за 1 Гкал без ПДВ - 905,70грн.; для інших споживачів: опалення: за 1 Гкал без ПДВ - 905,70грн.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

В пункті 6.4. визначено умови для споживачів, які розраховуються за показниками приладів:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно п. 6.5 договору споживачі, що не мають приладів обліку, сплачують за спожиту теплоенергію згідно опалювальної площі, різниця між вартістю заявленої та фактично спожитої теплової енергії сплачується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6 договору визначено, що в платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. При наявності заборгованості у споживача за послуги теплопостачання енергопостачальна організація зараховує оплату, що надійшла, у рахунок погашення заборгованості, незалежно від призначення платежу, зазначеного у платіжному документі (крім бюджетних установ).

Як вбачається з вищезазначених рахунків, позивачем відповідачу надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 117148,54грн.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 оплатив частково в сумі 47797,68грн., що підтверджується контррозрахунком суми заборгованості основного боргу відповідача та наданими відповідачем до матеріалів справи платіжними дорученнями №253 від 22.11.2011 на суму 902,08грн., №274 від 09.12.2011 на суму 12681,36грн., №9 від 20.01.2012 на суму 4000,00грн., №19 від 06.02.2012 на суму 15214,24грн., №68 від 20.04.2012 на суму 15000,00грн., на загальну суму 47797,68грн.

Однак, відповідно до п. 6.6 договору позивачем грошові кошти в сумі 47797,68грн., які були перераховані відповідачем на протязі 2011-2012, позивачем зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №155 від 15.10.2003 на підставі рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2009 по справі №16/221/09.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що п. 6.6 договору не надає права позивачу на погашення боргів, які виникли до укладання договору №155 від 19.07.2010, оскільки договір діє з дня його підписання, тобто з 19.07.2010.

Таким чином, зарахування перерахованих відповідачем грошових коштів за надані послуги теплопостачання згідно договору №155 від 19.07.2010 є безпідставними.

Як встановлено судом, договір №155 від 19.07.2010 укладено після укладення договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №155 від 15.10.2003, а тому правовідносини з погашення заборгованості, які виникли між позивачем та відповідачем за період з жовтня 2011 по квітень 2012 повинні врегульовуватися відповідно до умов договору №155 від 19.07.2010.

Договір №155 від 19.07.2010 на сьогоднішній день є діючим: його не було розірвано, не було визнано недійсним тощо.

За таких обставин, суд не погоджується з діями позивача по зарахуванню коштів у розмірі 47797,68 грн., які були сплачені відповідачем на виконання договору №155 в рахунок погашення заборгованості по рішенню господарського суду Донецької області від 20.07.2009 по справі №16/221/09.

Таким чином, судом встановлено, що за період з жовтня 2011 по квітень 2012, відповідачем на виконання умов договору від 19.07.2010 перераховано позивачу кошти у розмірі 47797,68 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті боргу у сумі 69350,86грн.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву №11/195 від 12.07.2012 визнає суму основного боргу в розмірі 69350,87грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не представив суду доказів перерахування заборгованості у сумі 69350,86грн., у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково на суму 69350,86грн. основного боргу, у іншій частині позову про стягнення 47797,68грн. основного боргу слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3883,73грн. за період з жовтня 2011 по квітень 2012 на підставі п. 7.2.3. договору.

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 0,3, не більше подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком пені позивача, суму пені, обчислено виходячи із суми основного боргу 117148,54грн. за період з 25.11.2011 по 25.05.2012 та складає суму 3883,73грн.

Однак, за вищезазначених обставин не може бути стягнена з відповідача пеня, нарахована на борг у сумі 117148,54грн..

Втім, з врахуванням періодів прострочення та сум заборгованості за перерахунком господарського суду пеня підлягає обчисленню лише на суму основного боргу в розмірі 69350,87грн., тому пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за період з 20.01.2012 по 25.05.2012 становить 1816,99грн.

Вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково на суму 1816,99грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 759,65грн. за період з 25.11.2011 по 25.05.2012 та інфляційні втрати у розмірі 458,99грн. за період з жовтня 2011 по квітень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, порушення виконання відповідачем саме грошового зобов'язання виникло з 15.11.2011, тому саме з цієї дати позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд визнає його невірним

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат зробленим за допомогою програми "Ліга", "Калькулятори" за період з 20.01.2012 по 25.05.2012 становить 30,43грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 20.01.2012 по 25.05.2012 становить 499,43грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" (вул. Крупської, буд. 20, м. Шахтарськ, Донецька область, 86211, ЄДРПОУ 32299510, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, буд. 38, м.Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 03337119, в інтересах виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа" (вул. Зої Космодем'янської, буд. 1А, м. Шахтарськ, Донецька область, 86210, ЄДРПОУ 05540899) суму основного боргу в розмірі 69350 (шістдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 86 коп., пені в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 43 коп., інфляційних втрат у розмірі 30,43 (тридцять) грн. 43коп., судовий збір у розмірі 1433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 96 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 20.08.2012