Рішення № 26076828, 21.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.12 р. Справа № 5006/20/37/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Гончаровій І.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення

представники сторін:

від позивача: Коротенко В.Л. - представник за довірен;

від відповідача: не з"явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 7507,28грн., у тому числі основного боргу у розмірі 3574,93грн., пені в розмірі 280,85грн., штраф в розмірі 3574,93грн., 3% річних у розмірі 55,12грн. та інфляційних витрат в розмірі 21,45грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору постачання товару №2373 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 3574,93грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору постачання товару з відстрочкою платежу №2373 від 03.09.2010, товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж.

До прийняття рішення по справі представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким просить суд змінити розмір пені в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та стягнути з відповідача за договором постачання товару з відстрочкою платежу №2373 від 03.09.2010 пеню в розмірі 276,30грн.

Клопотання позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такому клопотанні. Новою ціною позову вважати: основний борг у розмірі 3574,93грн., пеню в розмірі 276,30грн., штраф в розмірі 3574,93грн., 3% річних у розмірі 55,12грн. та інфляційні втрати в розмірі 21,45грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду надсилались відповідачу на усі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, які повернулись на адресу суду у зв'язку із закінченням строку зберігання. За таких обставин та керуючись ст.64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудторг", як постачальником (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем (відповідач) укладено договір постачання товару з відстрочкою платежу №2373 (далі - договір), строком дії, згідно п. 8.1 договору, до 31.12.2015.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти продукти харчування та алкогольні напої (далі - товар) в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Постачання товару здійснюється зі складу постачальника шляхом доставки постачальником чи самовивозом в межах асортименту і кількості, визначеного в товарно-транспортній накладній. В разі доставки товару транспортом постачальника вартість транспортних витрат входить до ціни товару (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця, за умови що покупець надав постачальнику всі необхідні копії документів, що підтверджують його право здійснювати торгівлю певними видами товарів.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 3574,93грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж: №ФТс-0122257 від 23.08.2011 на суму 2435,46грн., №ФТс-0118732 від 17.08.2011 на суму 1139,47 грн., що підписані відповідачем копії яких містяться в матеріалах справи

Пунктом 3.3 договору визначено форма і порядок розрахунку - готівкою, безготівкова з відстрочкою платежу на 5 календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається одержаним покупцем з моменту підписання товарно-транспортних накладних.

Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі. Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, заборгованість становить 3574,93грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, розмір заборгованості не спростував.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог на суму 3574,93грн.

Також позивач просить стягнути пеню у розмірі 276,30грн. та штраф в розмірі 3574,93грн.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми отриманого товару за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 5.2 договору за прострочення платежу понад 30 (тридцяти) днів покупець крім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми отриманого товару.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 276,30грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3574,93грн. штрафу в розмірі 100% від несплаченої суми отриманого товару, сплата за яку було прострочено більше ніж на 30 днів, нарахований відповідно до п. 5.2 договору, суд також задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами в договорі самостійно узгоджений вид відповідальності та її розмір, позивачем доведений факт несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання. При вирішення питання правомірності стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання судом враховані висновки Верховного суду викладені у постанові від 09.04.2012 №20/246-08.

Враховуючи несплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 55,12грн. та інфляційні втрати у розмірі 21,45грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не вірно визначено індекс інфляції за період з 23.08.2011 по 01.03.2012.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних втрат за періоди визначені у розрахунку позивача становить 28,60грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 21,45грн.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено кількість календарних днів у 2012 році.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за визначені у розрахунку періоди становить 55,21грн. (з 23.08.2011 по 01.03.2012 (дата визначена позивачем), сума 3% річних складає 17,98грн.; з 29.08.2012 (дата визначена судом) по 01.03.2012 (дата визначена позивачем), сума 3% річних складає 37,23грн.), який і підлягає задоволенню.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 55,12грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 83117, ідентифікаційний код НОМЕР_1 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" (вул. Рогачевська, буд. 1в, м. Донецьк, 83030 ЄДРПОУ 37133981) суму основного боргу в розмірі 3574 (три тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 93 коп., пені у розмірі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 30коп., штраф в розмірі 3574,93грн., 3% річних в розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 12коп., інфляційних втрат у розмірі 21 (двадцять одна) грн. 45коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 25.06.2012

Суддя Огороднік Д.М.