Ухвала суду № 26074976, 16.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 року м. Київ К-1366/10

К-1366/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Борисенко І.В., Костенка М.І., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2009

у справі № 2-а-37537/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «Харківхліб»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2009 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.03.2009 №№ 0000412302/0, 0000422302/0.

Висновок суду першої інстанції вмотивований правомірністю віднесення до складу валових витрат вартості послуг, отриманих від ТОВ «Джемістрі», ТОВ «Трейд-Сервіс 2005», ТОВ «БКК «Тогер»та ПП. «Артрост», а ПДВ, сплаченого у вартості вказаних послуг, - до податкового кредиту у податковому обліку, оскільки вказані послуги використовувались у господарській діяльності позивача, а їх виконання підтверджується податковими накладними та актами виконаних робіт.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 постанову суду першої інстанції визнано нечинною, а провадження у справі закрито з підстав ліквідації ТОВ «ТБ «Харківхліб»та законності постанови суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині визнання нечинним постанови суду першої інстанції, а в іншій частині залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 13.03.2009 № 1283/23/30236354, про порушення позивачем норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), а саме: заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на 25184579,00 грн. (у тому числі 4 квартал 2007 року -5861672,00 грн., 1 квартал 2008 року -5620672,00 грн., 2 квартал 2008 року -6397938,00 грн., 3 квартал 2008 року -7304297,00 грн.) у зв`язку з не включенням до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги в сумі 100000,00 грн., включенням до складу валових витрат вартості послуг, наданих ПП «Артрост», за відсутності первинних документів на підтвердження їх виконання, а також вартості послуг, наданих ТОВ «Джемістрі», ТОВ «Трейд-Сервіс 2005», ТОВ «БКК «Тогер», які не використовувались у власній господарській діяльності позивача. Крім того, за висновками контролюючого органу, позивачем порушені норми підпунктів 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), що мало наслідком заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 19979723,00 грн. (у тому числі, за жовтень 2007 року -1650962,00 грн., листопад 2007 року -1317167,00 грн., грудень 2007 року -1668950,00 грн.; за 2008 рік: січень -1320797,00 грн., лютий -1487533,00 грн., березень -1653000,00 грн., квітень -1498033,00 грн., травень -1652766,00 грн., червень -1932280,00 грн., липень -2330166,00 грн., серпень -1651633,00 грн., вересень -1816436,00 грн.), внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Джемістрі», ТОВ «Трейд-Сервіс 2005», ТОВ «БКК «Тогер»та ПП. «Артрост».

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2009: № 0000412302/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 46336214,10 грн. (у т.ч. 25184579,00 грн. -основний платіж, 21151635,10 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та № 0000422302/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 29969584,50 грн. (у т.ч. 19979723,00 грн. -основний платіж, 9989861,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав договори про надання консультаційних, маркетингових та дослідних послуг з ТОВ «Джемістрі»на загальну суму 7987200,00 грн.; ТОВ «Трейд-Сервіс 2005»- 10011250,00; ТОВ «БКК «Тогер»- 56022400,00 грн. та ПП. «Артрост»- 46728920,00 грн., за наслідками яких були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), контрагентами виписані податкові накладні, а оплата за договорами здійснювалась простими векселями, емітованими позивачем, з датами платежу 05.11.2007 та 28.12.2007.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), за визначенням норми 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР, - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР у редакції Закону України від 01.07.2004 № 1957-IV до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Вказаними нормами однією з обов`язкових підстав для віднесення тих чи інших витрат у процесі здійснення господарської діяльності є використання таких товарів (послуг) у власній господарській діяльності.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з (придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 вказаної статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості товарів (послуг) до складу валових витрат та включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Судом першої інстанції не встановлено факт поставки вказаних послуг позивачу від ТОВ «Джемістрі», ТОВ «Трейд-Сервіс 2005», ТОВ «БКК «Тогер»та ПП. «Артрост». Підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) та виписана податкова накладна не може свідчити про реальний характер таких послуг. Враховуючи відсутність реальних витрат позивача на придбання зазначених послуг та не відповідність актів виконаних робіт (наданих послуг), наданих позивачем під час перевірки, вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо відображення змісту, обсягу та одиниці виміру господарської операції, які виключають можливість набуття вказаними актами значення первинних документів, висновок контролюючого органу в акті перевірки про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, згідно частини 2 вказаної статті, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Таким чином, встановивши обставини припинення ТОВ «ТБ «Харківхліб»у зв`язку з визнанням його банкрутом згідно ухвали господарського суду Харківської області від 02.11..2009 про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу по справі № Б-24/62-09, суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми ст.203 КАС України щодо закриття провадження у справі, однак враховуючи неправомірність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, помилково прийшов до висновку про визнання постанови суду першої інстанції нечинною, у той час як така постанова підлягала скасуванню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 у частині визнання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2009 нечинною скасувати.

В частині закриття провадження у справі ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписІ.В. Борисенко підписМ.І. Костенко