Постанова № 26074338, 24.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

24 травня 2012 року Справа №2а-16/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючої судді:Пісоцької О.В.,суддів:Кармазіна О.А., Шейко Т.І.,за участю секретаря судового засідання: Висоцької Ю.М.,розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявоюпублічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»доНаціонального банку Українипроскасування постанови,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі -ПАТ «Ощадбанк», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України (далі -відповідач), в якій просить скасувати постанову від 28 листопада 2011 року №09-048/7318 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

В обґрунтування позову ПАТ «Ощадбанк»зазначив, що Національний банк України дійшов помилкового висновку про те, що договір про надання транспортних послуг з видобутку та перевезення піску є договором оренди транспортного засобу, тобто - фрахтом, у зв'язку з чим видав оскаржувану постанову про притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Відповідач стосовно задоволення заявленого позову заперечує.

У судовому засіданні повноважний представник відповідача зазначила, що Національним банком України встановлено за результатами проведеної перевірки порушення позивачем вимог пункту 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року №15-93, - нездійснення контролю за валютними операціями резидентів і нерезидентів.

Вказувала на те, що позивач помилково вважає свої дії правомірними, оскільки договір №55 за своїм змістом відноситься до договору чартеру (фрахтування) та є договором оренди транспортного засобу, а тому має оплачуватись резидентом на користь нерезидента на загальних підставах з дотриманням вимог пункту 4 Постанови №597. Зауважувала на тому, що оскільки на території України фрахтування судна регулюється нормами Глави 1 «Договір чартеру (фрахтування) суден на певний час»Розділу VІ «Фрахтування суден» Кодексу торговельного мореплавства України, філія позивача не могла здійснювати перекази за дорученням клієнта -резидента державного підприємства «Євпаторійський морський торговий порт»- на користь нерезидента -судновласника Індивідуального підприємства «Леван Гобадзе» (Грузія) - іноземної валюти у сумах, що перевищує еквівалент 100000,00євро, без наявності акту цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків. Проте, вказані вимоги законодавства позивачем були порушені.

Посилання ПАТ «Ощадбанк»на експертний висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 18 серпня 2011 року за вих.№1/6360 спростовувала тим, що на момент здійснення позивачем переказу (15 березня 2011 року) документ, підтверджуючий правомірність його проведення, у філії був відсутній.

Просила суд врахувати, що позивачем порушено вимоги пункту 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 березня 1993 року №15-93 та пункт 4 Постанови Правління Національного банку України «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями»від 30 грудня 2003 року №597 шляхом нездійснення функції агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентом незаконних валютних операцій, що тягне наслідки, передбачені пунктом 2.5 Розділу 2 Положення про валютний контроль, а тому оскаржувана постанова відповідача є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, і скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 24 травня 2012 року о 09год. 27хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

У період з 08 серпня 2011 року до 12 серпня 2011 року Головним управлінням Національного банку України в Автономній Республіці Крим (далі - Головуправління Нацбанку) проведено перевірку філії -Кримського республіканського управління акціонерного товариства «Ощадбанк»(далі -філія ПАТ «Ощадбанк») з приводу дотримання останньою вимог законодавства України під час проведення розрахунків за експортними та імпортними операціями клієнтів.

Результати проведеної перевірки зафіксовано в акті перевірки №09-048/4717БТ філії -Євпаторійське відділення №4551 публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»щодо дотримання вимог валютного законодавства України, який складений 12 серпня 2011 року.

Під час проведення перевірки філії ПАТ «Ощадбанк»надані для огляду, зокрема: виписка з поточного рахунку №260003013492 державного підприємства «Євпаторійський морський торговий порт»за період з 01 серпня 2010 року по 01 серпня 2011 року, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металів для юридичних осіб, підприємців №38 від 14 березня 2011 року, інвойс №18 та акт прийомки-здачі робіт №18 від 30 вересня 2010 року, журнал реєстрації імпортних контрактів. Згідно відміток філії ПАТ «Ощадбанк»на Договорі №55 про перерахування державним підприємством «Євпаторійський морський торговий порт»іноземної валюти на користь нерезидента та даними журналу реєстрації імпортних контрактів загальна сума перерахувань (тільки період, який не підлягав перевірці з 06 серпня 2009 року по 15 липня 2010 року) вже склала 347500,00доларів США, тобто - на грудень 2010 року перевищила еквівалент 100000,00євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Відповідачем встановлено, що позивачем порушено пункт 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року №15-93, що зумовило видання постанови від 28 листопада 2011 року №09-048/7318 про притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства (далі -спірна постанова, постанова від 28 листопада 2011 року).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між клієнтом філії ПАТ «Ощадбанк»-державним підприємством «Євпаторійський морський торговий порт»(ЄДРПОУ 01125583) та нерезидентом -Індивідуальним підприємством «Леван Гобадзе»(Грузія) укладено договір №55 бербоутний -чартер (змішаний) від 27 лютого 2009 року про надання у повне управління рефулерної баржі «Ока»за певну плату -фрахт, для її використання у виробничій діяльності по видобутку та перевезенню піску (далі -договір №55).

Договором №55 визначено наступні умови, зокрема:

- у пункті 1.2: «…Фрахтователь…обязуется принять у Судовладельца для использования согласно условиям…Договора рефулерную баржу т/х «Ока»…»(рос.);

- у пункті 3.1: «…Судно передается во фрахт укомплектованное экипажем, как целостный имущественный комплекс, полностью укомплектованное оборудованием, приборами, материалами и МБП…»(рос.; п. 3.1).

Відповідно до пункту 6 договору №55 розмір орендної плати розраховується з урахуванням фрахтової ставки, тобто оплата -фрахт - залежить від кількості добутого і перевезеного піску. Отже, перерахування іноземної валюти згідно з даним договором №55 здійснювалось ДП «Євпаторійський морський торговий порт»для оплати фрахту.

На копії договору №55 містяться відмітки філії ПАТ «Ощадбанк»про суми купленої та перерахованої на користь нерезидента іноземної валюти за відповідні дати. Зазначені валютні операції зареєстровані у Журналі реєстрації зовнішньоекономічних операцій по наданню послуг та робіт по імпорту.

У спірній постанові міститься наступний висновок: «…Філія здійснюючи перекази іноземної валюти у сумах, що перевищує 100000,00євро, разом із сумою переказу 15.03.2011 - 6000,00доларів США, за дорученням клієнта -резидента Державного підприємства «Євпаторійський морський торговий порт»на користь нерезидента -судновласника Індивідуального підприємства «Леван Гобадзе»(Грузія), без наявності акту цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку, не виконала функцію агента валютного контролю…».

Крім того, з наявних у справі копій ліцензії серії «АВ»№347578 від 19 червня 2008 року та спеціального дозволу на користування надрами від 12 квітня 1996 року №500, виданих державному підприємству «Євпаторійський морський торговий порт», вбачається, що останній може надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом і добувати пісок.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовуються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року №679-ХІV (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон України №679), Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року №15-93 (далі -Декрет №15-93), Кодексом торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року №176/95-ВР (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин), Постановою Правління Національного банку України «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями»від 30 грудня 2003 року №597 (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі -Постанова №597), Положенням про філії (територіальні управління Національного банку України, затвердженим 01 лютого 2010 року Постановою Правління Національного банку України за №36 (далі -Положення №36), тощо.

Так, Законом України №679, Декретом №15-93, Положенням №36 визначені завдання, функції відповідача, а також -встановлено наявність повноважень, зокрема, щодо здійснення валютного контролю шляхом проведення перевірок щодо дотримання, у даному випадку - філії ПАТ «Ощадбанк», вимог валютного законодавства.

Як встановлено вище, філією відповідача проведено вказану перевірку та в акті №09-048/4717БТ зафіксовано порушення філії ПАТ «Ощадбанк»пункту 2 статті 13 Декрету №15-93, що зумовило притягнення позивача до відповідальності та видання спірної постанови.

Суд, досліджуючи обґрунтованість постанови від 28 листопада 2011 року, ліцензію ДП «Євпаторійський морський торговий порт», зміст та умови договору №55, дійшов висновку, що останній, як правомірно визначено відповідачем, є договором оренди транспортного засобу.

На території України фрахтування судна регулюється нормами глави 1 «Договір чартеру (фрахтування) суден на певний час»Розділу VI «Фрахтування суден»Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до статті 203 якого за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

За укладеним між індивідуальним підприємством «Леван Гобадзе»(Грузія) та ДП «Євпаторійський морський торговий порт»договором, останньому (резиденту) надається судно укомплектоване екіпажем для його подальшого виробничого використання. Видобуток та перевезення вантажу (піску) здійснюється ДП «Євпаторійський морський торговий порт»самостійно на підставі отриманих ним дозволів та ліцензій, і жодна з умов договору №55 не вказує на надання індивідуальним підприємством «Леван Гобадзе»(Грузія) будь-яких транспортних послуг резиденту з перевезення, видобутку піску на території держави. Вказане усуває застосування до спірних правовідносин положень статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України, якою передбачено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Разом з тим, Постановою №597 передбачено, що підставою для проведення операцій з послуг, робіт, якщо їх загальна вартість за договором перевищує 100000,00євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, окрім зазначених у пункті 1 вказаної Постанови документів, є акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

Як встановлено судом, відмітки позивача на Договорі №55 свідчать про перерахування державним підприємством «Євпаторійський морський торговий порт»іноземної валюти на користь нерезидента склала 347500,00доларів США, що на грудень 2010 року перевищує еквівалент 100000,00євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Позивачем не спростовувалось, що акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, на час здійснення відповідних переказів іноземної валюти був відсутній та до перевірки не надавався.

Водночас, судом не враховуються посилання ПАТ «Ощадбанк»на експертний висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 18 серпня 2011 року за вих. №1/6360, оскільки останній складений після переказу коштів нерезиденту.

Є незрозумілими доводи позивача стосовно наявності у Державному класифікаторі України «Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності»ДК 012-97, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 02 червня 1997 року №324, підкласу 61.10.2 Секції І «Транспортні послуги»лише таких двох підкласів зовнішньоекономічної діяльності, як послуг, пов'язаних з виконанням перевезень різноманітних вантажів морським транспортом усіх видів сполучення, включаючи послуги буксирів та послуги із здавання під найом морських плавзасобів з екіпажами, та - відсутності такого класу (підкласу) зовнішньоекономічної діяльності як транспортні послуги із надання морських суден з екіпажами для використання у виробничій діяльності фрахтувальника для перевезення вантажів. Так, наявність лише двох послуг тільки підтверджує той факт, що з боку нерезидента на користь резидента Державного підприємства «Євпаторійський морський торговий порт»надано послугу саме із здавання під найм (оренду) морського плавзасобу (т/х «Ока») з екіпажем.

Таким чином, враховуючи вище наведене суд дійшов висновку, що філією ПАТ «Ощадбанк»порушено вимоги Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 та пункту 4 Постанови Правління Національного банку України №597, а тому відповідачем обґрунтовано застосовано пункт 2.5 розділу 2 Положення про валютний контроль та видано оскаржувану постанову.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак, необхідно мати на увазі, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу -тобто, на позивача також покладено обов'язок довести правомірність своїх вимог.

Доказів, які б підтверджували правомірність позиції позивача та визначали обґрунтованість його позовних вимог, останній суду не надав, тоді як відповідачем доведено правомірність видання спірної постанови.

Враховуючи положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову ПАТ «Ощадбанк».

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України»у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя(підпис)О.В. ПісоцькаСудді: (підпис)О.А. Кармазін (підпис)Т.І. ШейкоЗ оригіналом згідно.