Постанова № 26073441, 12.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6163/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.

при секретарі судового засідання: Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень за ВП №31568872, ВП №31218865, ВП №30947295 від 08.06.2012 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції (далі - ВДВС Сєвєродонецького МУЮ, відповідач) про скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень за ВП №31568872, ВП №31218865, ВП №30947295 від 08.06.2012 та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку було передано до виконання до відділу державної виконавчої служби виконавчі листи №2а-7204, №2а-3251, №2а-9183 про стягнення боргу з ТДВ «Сєвєродонецький хімремонт».

27.06.2012 управлінням було отримано постанови про закінчення виконавчих проваджень від 08.06.2012 за ВП №№31568872, №31218865, №30947295 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає, що зазначені постанови винесено в порушення норм чинного законодавства, вони є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру товариство з додатково відповідальністю «Сєвєродонецький хімремонт» знаходиться у стадії припинення підприємницької діяльності. Запис про ліквідацію підприємства або про повне припинення підприємницької діяльності відсутній. А в постановах про закінчення виконавчих проваджень, як зазначає позивач, старший державний виконавець Бєляєва А.І. посилається на припинення підприємством діяльності, що не відповідає дійсності оскільки підприємство знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, від нього на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Ухвалою суду від 06 вересня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку відповідача, залучено товариство з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький хімремонт».

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження"зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу"(стаття 2).

Статтею 11 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. (стаття 6).

Відповідно до статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, рішень інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ВДВС Сєвєродонецького МУЮ 08.06.2012 прийнято постанову № 31568872 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-7204 виданого 29.02.2012 Луганським окружним адміністративним судом, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із припиненням діяльності підприємства та передачею виконавчих документів ліквідатору Немашкалову В.В. (а.с.4).

Зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження позивач отримав 27.06.2012 за вх. №5208/04, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі (зворотній бік арк. справи 4).

08.06.2012 ВДВС Сєвєродонецького МУЮ прийнято постанову № 31218865 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-3251 виданого 03.02.2012 Луганським окружним адміністративним судом, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із припиненням діяльності підприємства та передачею виконавчих документів ліквідатору Немашкалову В.В. (а.с.5).

Зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження позивач отримав 27.06.2012 за вх. №5209/04, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі (зворотній бік арк. справи 5).

08.06.2012 ВДВС Сєвєродонецького МУЮ прийнято постанову № 30947295 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-9183 виданого 06.10.2011 Луганським окружним адміністративним судом, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із припиненням діяльності підприємства та передачею виконавчих документів ліквідатору Немашкалову В.В. (а.с.6).

Зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження позивач отримав 27.06.2012 за вх. №5210/04, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі (зворотній бік арк. справи 6).

Підстави для закічення виконавчого провадження передбачає ч. 1 ст. 49 Закону № 606, відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної о соби;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст. 50 Закону №606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців товариство з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький хімремонт» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, головою комісії призначено Немашкалова Володимира Васильовича, 17.02.2012 зареєстровано рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи.(а.с.7-9).

Наведені норми чинного законодавства України та обставини у справі спростовують доводи позивача про відсутність повноважень відповідача приймати постанови про закінчення виконавчих проваджень, оскільки встановлюють, що оскаржувані постанови винесено відповідачем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону №606, яка передбачає закінчення виконавчого провадження у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Відтак, позовні вимоги про скасування оскаржуваних постанов відповідача про закінчення виконавчого провадження не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії також не підлягають задоволенню, оскільки вони тісно пов'язані з першою.

Одночасно із заявленням позову позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду. Як вбачається з матеріалів справи (зворотній бік аркушів справи 4-6), постанови про закінчення виконавчих проваджень від 08.06.2012 надійшли до позивача 27.06.2012. Відповідно до відбитку штемпеля на конверті (а.с.3) позовна заява була здана на пошту 07.08.2012 та надійшла до суду 09.08.2012.

Відповідно до ч. 9 ст. 103 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Тобто позовна заява подана в межах десятиденного строку, передбаченого ст. 181 КАС України.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного. керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України. суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень за ВП №31568872, ВП №31218865, ВП №30947295 від 08.06.2012 та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 17 вересня 2012 року.

Суддя Є.О. Кисельова