Постанова № 26073411, 17.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року Справа № 2а-3798/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Рубан Л.П. (за довіреністю)

від відповідача: Харченко Р.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 29 березня 2012 року № 0000032353.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» вимог пункту 186.3 статті 186, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями із ПП «МІО».

Позивач стверджує, що придбав товари у ПП «МІО»правомірно і на законних підставах задекларував податковий кредит у сумі 222962,00 грн.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» зареєстроване Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 13 червня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 820512 (а.с. 11).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 травня 2011 року № 100336694, на податковому обліку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» перебуває в Миронівській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області (а.с. 12).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 5 по 6 березня 2012 року посадовою особою Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на підставі статей 78, 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 5 березня 2012 року № 50 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «МІО», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом № 27/23-011/00951770 (а.с. 13-32).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» вимог пункту 186.3 статті 186, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за серпень 2011 року на 222961,83 грн. Виявлене порушення пов'язане з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «МІО».

На підставі висновків акту перевірки, 29 березня 2012 року Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення 0000032353, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з податку на додану вартість на 222962,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 111481,00 грн. (а.с. 33).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2011 року між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ПП «МІО»укладено договір поставки № 419/т (а.с. 98). Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ПП «МІО») передає, а Покупець (ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») приймає макуху соняшникову високопротеінову.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 419/т виписано: рахунки-фактури (а.с. 62-68), видаткові накладні (а.с. 69-75), податкові накладні (а.с. 76-82), товарно-транспортні накладні (а.с. 48-61).

Суми податку на додану вартість в загальному розмірі 222961,83 грн. за податковими накладними, отриманими від ПП «МІО»позивачем включено до складу податкового кредиту підприємства.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарськими договорами з ПП «МІО», суд звертає увагу та те, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Так, пунктом 3.3 договору поставки № 419/т встановлено, що датою поставки товару вважається дата переоформлення чи завозу товару на елеватор, що підтверджується реєстром надходження зерна. Вказана умова договору визначає місце, де право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця.

Тому, саме з моменту внесення записів про надходження товару до реєстру надходження зерна, обов'язок Постачальника (ПП «МІО») за договором поставки вважається виконаним.

Разом з тим, позивачем не надано суду реєстру надходження зерна, тому відповідно до пункту 3.3 договору поставки № 419/т, факт передачі товару не підтверджується.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не є належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки наявна розбіжність місця прибуття товару (місто Таврійськ) з місцем складання видаткових накладних (м. Миколаїв), видаткові накладні не можуть підтверджувати факт отримання товару Таврійською філією ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних про перевезення товару ПП «ОСОБА_5», ПП «ОСОБА_3»не містять інформації щодо прізвища, імені, по-батькові посадової особи ПП «МІО», яка передала товар, дати та номеру довіреності на підставі якої отримано товар, даних щодо договору за яким здійснювалось перевезення, конкретизованої адреси пункту навантаження та розвантаження товару.

У силу вимог пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Разом з тим, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних № 0006426 (а.с. 49), № 0006427/1 (а.с. 50), № 0006427 (а.с. 51), № 0006428 (а.с. 52), № 0006428/1 (а.с. 53), № 0006429/1 (а.с. 55), № 0006430 (а.с. 56), № 0006430/1 (а.с. 57), № 0006433 (а.с. 58), 0006431 (а.с. 60) посадовою особою ПП «МІО»(вантажовідправник) не підписані, тому не можуть бути належним доказом відвантаження та перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Копії дорожніх листів в матеріалах справи відсутні.

Твердження представника позивача про те, що поставлений ПП «МІО»товар отримував ОСОБА_4, яким і підписано видаткові накладні за довіреністю від 5 травня 2011 року № 574/2011 (а.с. 99), суд до уваги не бере, оскільки видаткові накладні не містять даних щодо особи, якою вони підписані, а виконаний від імені ОСОБА_4 підпис у договорі поставки (а.с. 98) істотно відрізняється від підпису особи, яка підписала видаткові накладні.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «МІО», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Також, пунктом 5.1 договору поставки № 419/т передбачено, що якість товару, який постачається підтверджується свідоцтвом якості, що видане елеватором відповідного товару за встановленою формою. Кожна партія товару повинна супроводжуватися свідоцтвом якості.

Копій свідоцтв якості на придбаний товар, які ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» повинно було отримати разом з товаром, позивачем не надано.

З приводу наданих позивачем копій книги приходу та журналу якості сировини, суд зазначає, що відомості до вказаних документів внесені на підставі товарно-транспортних накладних, які належним чином не оформлені та, як наслідок, не можуть доводити факт отримання товару саме від ПП «МІО».

Крім того, операції з поставки товарів від ПП «МІО»не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень.

Відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МІО»від 4 листопада 2011 року № 408/23-325/31043636, загальна чисельність працюючих на ПП «МІО»згідно з даними декларації 1-ДФ -2 особи, за цивільно-правовими договорами -0 осіб.

Фактичне місцезнаходження ПП «МІО»не встановлено. Договір суборенди приміщення площею 24 кв. м. за юридичною адресою ПП «МІО» було розірвано 31 липня 2011 року. Приміщення передано орендодавцеві згідно акту прийому-передачі від 31 липня 2011 року.

На запит податкового органу документів щодо фінансово-господарських із ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» ПП «МІО»не надано.

Декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року ПП «МІО»подано з прочерками, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності та засобів для її здійснення.

Також, актом від 4 листопада 2011 року № 408/23-325/31043636 встановлено відсутність поставок зі сторони постачальників ПП «МІО», що вказує на неможливість перепродажу товару, який не було поставлено контрагенту позивача.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів використання у господарській діяльності ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» придбаного у ПП «МІО»товару. Зокрема, відсутні документи, що підтверджують факт виготовлення з придбаного товару продукції, її зберігання, продажу.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 419/т, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, висновок відповідача про порушення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» вимог Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями із ПП «МІО»є законним та обґрунтованим. Тому, податкове повідомлення рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 29 березня 2012 року № 0000032353 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2012 року.