Постанова № 26073396, 25.06.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/10908/11

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Торговий ряд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 11.02.2011 року № 0000022301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 28950 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 7238 грн., № 0000032301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 21500 грн. та нараховано 5375 грн. фінансових санкцій та податкові повідомлення-рішення від 01.11.2011 р. № 0001242301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9610 грн. та застосовано 4805 грн. фінансових санкцій та № 0001252301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 13451 грн. та нараховано 6726 грн. фінансових санкцій.

В ході судового розгляду представником позивача уточнено позовні вимоги за якими позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.02.2011р. №0000032301/0, №0000022301/0 та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011р. №0001242301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 14046 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4620 грн. та №0001252301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 19882 грн. та за штрафними санкціями в сумі 6578 грн.

Позов мотивує тим, що висновки в акті перевірки є безпідставними та формування валових витрат та податкового кредиту відбувалося з дотриманням норм чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. Просили задовольнити на підставі наявних матеріалів справи.

Представники відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечували. Просили відмовити в задоволенні. Заперечення обґрунтовували тим, що позивачем неправомірно сформовано валові витрати, податковий кредит та не зараховано до валового доходу суму безповоротної фінансової допомоги.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Бердичівської ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ДП "Торговий ряд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., про що складено акт № 309/23-01/20424920 від 28.01.2011 р. (а.с. 11-53 т.1).

Перевіркою встановлено порушення зокрема пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28950 грн. Також встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21500 грн.

11.02.2011 року Бердичівською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0000022301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 28950 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 7238 грн. та № 0000032301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 21500 грн. та нараховано 5375 грн. фінансових санкцій.

Бердичівською ОДПІ також проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Торговий ряд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., про що складено акт № 3915/23-01/20424920 від 11.10.2011 р. (а.с. 73-113 т.1).

Даною перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 38650 грн. Таким чином різниця з попередньою перевіркою в донарахованих сумах склала 9610 грн. Також встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 34951 грн. Таким чином різниця в донарахованих сумах склала 13451 грн.

01.11.2011 р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0001242301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9610 грн. та застосовано 4805 грн. фінансових санкцій та № 0001252301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 13451 грн. та нараховано 6726 грн. фінансових санкцій.

Відповідач прийшов до висновку що в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334) позивачем занижено валовий дохід, шляхом невключення суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді простроченої кредиторської заборгованості ФОП ОСОБА_1 в сумі 114344 грн.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу платника податку включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу).

Перебіг позовної давності починається не з дати підписання договору, а з дати, коли така заборгованість виникла, яка (дата) визначається за умовами здійснення розрахунків, визначених за договором.

Тобто, для визначення тривалості строку позовної давності у кожному конкретному випадку, необхідно зіставити текст договору, дані первинних документів з відповідними нормами Цивільного кодексу України. При цьому визначиться конкретний момент у часі, коли строк позовної давності сплине, а не визначати такий строк за датою договору.

Встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу товарів № 27 від 08.01.2007р. Згідно з п. 3.2 даного договору покупець зобов'язується оплатити товар у строк 30 банківських днів з дати поставки товару.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто, порушеним та простроченим є зобов'язання, яке не виконане у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Тобто, в даному випадку обчислення строку позовної давності починається після закінчення тридцятиденного строку з дня поставки товару.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначені обставини, з настанням яких відбувається переривання перебігу позовної давності, зокрема:

- перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;

- позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, при визначенні моменту у часі, коли строк позовної давності сплине, необхідно враховувати всі обставини, які можуть вплинути на перебіг строку позовної давності.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2007 р. заборгованість позивача становила 273237,97 грн., станом на 01.07.2008 р. - 288131,42 грн., а станом на 01.10.2009 р. - 274341,58 грн. Отже, позивачем як покупцем частково погашалася заборгованість, та вчинялися дії, що свідчать про визнання свого обов'язку перед постачальником, а тому відповідно термін позовної давності переривався та починався заново.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджується представниками позивача підприємство на даний час має кредиторську заборгованість перед ПП ОСОБА_1 в сумі 114344 грн.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_1 01.01.2009 р. та 01.01.2010 р. укладено договори (а.с. 160, 161) про те, що термін розрахунків по кредиторській заборгованості продовжено до 31.12.2009 р. та 31.12.2010 р., відповідно.

Таким чином, строк позовної давності щодо заборгованості позивача перед ПП Кутвіцьким переривався та на момент проведення перевірки не закінчився, а тому позивачем не порушені вимоги пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тож висновки відповідача щодо заниження валового доходу на 114344 грн. є безпідставними.

Відповідачем встановлено завищення валових витрат та завищення податкового кредиту внаслідок віднесення витрат, пов'язаних з купівлею у ТОВ "Накраторгсервіс" фільтр -пресу моделі РЗМ-63 у зв'язку з нікчемністю даного правочину. До такого висновку контролюючий орган прийшов у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних. Також відповідач зазначає, що контрагент та його постачальники мають ознаки сумнівності, що підтверджує неправомірність формування податкового кредиту.

Суд не погоджується з даним твердженням податкового органу виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, п. 5.10 ст. 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити.

Судом встановлено, що позивачем придбано у ТОВ "Накраторгсервіс" фільтр-прес моделі РЗМ-63. Від продавця позивачем отримано податкову накладну № 31-12-8 від 31.12.2009 р. на суму ПДВ 4183,33 грн., про що свідчить реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 209-210). В акті перевірки зазначено, що вказана податкова накладна відповідає вимогам встановленим Законом "Про податок на додану вартість".

Отже, в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Зустрічну перевірку ТОВ «Накраторгсервіс» не проведено, у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням відповідно до акту ДПІ в Печерському районі м. Києва № 474/23-11/36677676 від 31.01.2011 р.

Проте, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угоди безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угода, укладена між ДП «Торговий ряд» та ТОВ "Накраторгсервіс" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене нею, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеною відповідачем нікчемною угодою, підтверджено тим, що за цією угодою контрагенти виконують повністю взяті на себе зобов'язання по продажу та доставці філтр-пресу. Учасники цієї господарської операції у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що факт отримання товару позивачем не підтверджується, так як відсутні товарно-транспортні накладні, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Також слід відмітити, що в акті перевірки та в судовому засіданні представниками відповідача факт наявності на підприємстві фільтр-пресу.

Отже позивачем правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання у вищевказаного контрагента товару, оскільки він придбавався для виробництва та продажу, що є ознакою ведення господарської діяльності та підтверджуються первинними документами.

Стосовно зменшення валових витрат та податкового кредиту у зв'язку зі сплатою орендної плати за споруду суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334 передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Судом встановлено, що між позивачем та АТЗТ "Агротонпром" укладено договір оренди споруди № 66-1.07 від 01.12.2007 р. Додатковою угодою від 01.01.2009 р. передбачено, що орендована споруда використовується в господарській діяльності як складське приміщення.

Розмір орендної плати та порядок розрахунків визначений розділом 5 вказаного договору.

Також позивачем отримані від АТЗТ «Агротонпром» податкові накладні № 2 від 31.12.2009 р. на суму ПДВ 477,33 грн., № 4 від 31.10.2009 р. на суму ПДВ 477,33 грн., № 2 від 31.05.2010 р. на суму ПДВ 477,33 грн., № 4 від 31.05.2010 р. на суму ПДВ 3070,92 грн., № 2 від 30.04.2010 р. на суму ПДВ 477,33 грн., № 5 від 30.04.2010 р. на суму ПДВ 9187,96 грн., про що свідчать реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 182, 209, 210, 218, 219, 249, 250 т. І, а.с. 14, 15 т. ІІ).

Тому витрати з орендної плати підлягають включенню до валових витрат, а суми сплаченого ПДВ до включення до податкового кредиту, оскільки оренда складського приміщення прямо стосується господарської діяльності.

Також при перевірці встановлено, що підприємством віднесено до складу валових витрат орендну плату за земельну ділянку загальною площею 0,0135 га, розташовану за адресою м. Бердичів, вул. Котовського, 297, яку підприємству надано в тимчасове користування на умовах оренди згідно договору оренди землі, укладеному з Бердичівським міськвиконкомом від 09.06.2008 р.

Судом встановлено та представниками позивача в судовому засіданні підтверджено, що протягом перевіряємого періоду на вказаній земельній ділянці позивач господарської діяльності не здійснював, на ній відсутнє будь-яке майно, що належить або використовується підприємством.

Тому сума орендної плати в розмірі 1366 грн. не підлягає включенню до валових витрат.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.02.2011р. №0000022301/0 збільшено суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 28950 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7238 грн. У 2010 році ставка податку на прибуток підприємств становила 25%. Не підлягає до включення до валових витрат розмір орендної плати - 1366 грн. Отже, 1366*25%=342 грн. Отже податкове зобов'язання, яке підлягає скасування становить 28950-342=28608 грн. Сума фінансових санкцій в даному випадку становить 7152 грн.

Що стосується зменшення валових витрат та податкового кредиту транспортних витрат на перевезення сільгосппродукції, продуктів харчування на суму 5624,91 грн. в т.ч. ПДВ 937,49 грн. суд зазначає наступне.

Паливно-мастильні матеріали придбавалися за готівкові підзвітні кошти (а.с.203, 206, 215, 224, 226, 237, 246 т. І, а.с. 6, 8, 9 т. ІІ) та згідно чеків реєстраторів розрахункових операцій (а.с. 204, 207, 216, 225, 227, 238, 247 т. І, а.с. 7, 10 т. ІІ ) і до складу податкового кредиту не відносилося, про що свідчить додатки № 5 Декларації про податок на додану вартість за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., тому зменшення податкового кредиту на суму 937,49 грн. є безпідставним.

Видами господарської діяльності ДП «Торговий ряд» є виробництво борошна, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, виробництво круп, пакувальні роботи, інші види оптової торгівлі. Для здійснення господарської діяльності позивачем транспортувалася сільськогосподарська продукція, про що свідчать подорожні листи (а.с. 205, 208, 217, 228, 229, 230, 239, 248, 249 т. І, а.с. 5, 11, 12, 13 т. ІІ)

Отже, валові витрати в сумі 4987,42 грн. по витратах на транспортування сформовано правомірно у відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334.

Перевіряючими було встановлено розбіжність в реалізації та списанні м'ясної продукції за жовтень, листопад, грудень 2009 року та квітень, серпень 2010 року. Фактично не було враховано, що згідно даних бухгалтерського обліку такі найменування товарів як «тушка натуральна», «м'ясо свійської птиці», «курятина» мають споріднені товарні позиції.

При першій перевірці в березні 2010 року перевіряючими встановлена розбіжність в списанні м'ясної продукції на суму 13975,20 в т.ч. ПДВ 2329,29 грн., фактично розбіжностей між виписаними накладними, оборотно-сальдовою відомістю за березень 2010 р. та декларацією з податку на додану вартість немає.

В вересні 2010 року перевіряючі встановили розбіжність в списанні м'ясної продукції на суму 12560,40 грн., фактично не було враховано переробку тушки птиці в кількості 2271,106 кг.

Згідно оборотно-сальдових відомостей, поданих представником позивача за вказаний період розбіжностей на вказану немає.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не навів належних доказів на підтвердження правомірності своїх висновків, тому формування валових витрат та податкового кредиту є правомірним.

При перевірці також було встановлено, що на залишках запасів по рахунку 281 «Товари» станом на 30.09.2010 р. обліковується яйце куряче у кількості 9841 шт. на суму 1476,15 грн. Зазначений товар відповідно до накладної ПВ-24060-07 від 24.06.2010 р. позивачем було придбано у ЗАТ «Чернівецька ПФ від №1 с. Лемешівка». Термін придатності яєць 25 діб. Таким чином термін придатності вказаних яєць вийшов 18.07.2010 року. Отже, зазначений продукт не може бути використаний в господарській діяльності, пов'язаній з отриманням прибутку, тому повинен бути відкоригований по рядку «запаси використані не в господарській діяльності» в декларації з податку на прибуток.

В судовому засіданні представники позивача вказане порушення визнали, тому і змінили позовні вимоги. Проте згідно розрахунків представники позивача помилились.

Стосовно податку на додану вартість суд зазначає наступне. Податковим повідомленням-рішенням №0001252301 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13451 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 6726 грн. Не підлягає до включення до податкового кредиту суму ПДВ визначену при вартості яєць, тобто 1476,15*20% =295 грн. Отже податкове зобов'язання, яке підлягає скасування становить 13451-295 =13156 грн. Сума фінансових санкцій в даному випадку становить 6578 грн.

Стосовно податку на прибуток підприємств. Податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011р. №0001242301 збільшено суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 9610 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4805 грн. У 2010 році ставка податку на прибуток підприємств становила 25%. Не підлягає до включення до валових витрат вартість яєць - 1476,15 грн. Отже, 1476,15*25%=369 грн. Отже податкове зобов'язання, яке підлягає скасування становить 9610-369=9241 грн. Сума фінансових санкцій в даному випадку становить 4621 грн.

Отже, з вищенаведеного суд приходить до висновку, що висновки викладені в акті в частині є необґрунтованими, тому позов підлягає частковому задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 11.02.2011р. №0000032301/0 підлягає скасуванню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 11.02.2011р. №0000022301/0, від 01.11.2011р. №0001242301 та №0001252301 підлягають частковому скасуванню.

Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.02.2011р. №0000032301/0.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.02.2011р. №0000022301/0 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 28608 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7152 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2011р. №0001242301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 9241 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4621 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2011р. №0001252301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 13156 грн. та за штрафними санкціями в сумі 6578 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 02 липня 2012 р.