Постанова № 26072675, 13.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2012 р. о 14:18 Справа №2а-14918/09/4/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі:

представник позивача - Карлашенко А.М.,;

представник відповідача - Удод В.І.;

представник прокуратури - Аметова Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" до Кримської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі Державна податкова інспекція у м.Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №17 від 26.08.09 року та №18 від 26.08.09 року.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Кримської митниці (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №17 від 26.08.2009 року про стягнення акцизу в розмірі 85653,43 грн. та штрафних санкцій в розмірі 42826,72 грн.; №18 від 26.08.2009 року про стягнення податку на додану вартість в розмірі 17130,69 грн. та штрафних санкцій в розмірі 8565,35 грн.

Позов мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, позивач мав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв та є платником акцизного збору, однак відповідно до чинного законодавства акцизний збір не справляється з сировини, імпортованої для виробництва алкогольних виробів, що ввозиться підприємствами - виробниками безпосередньо для виготовлення таких товарів за наявності довідки податкової інспекції за місцезнаходженням цього підприємства, тому ввезені позивачем виноматеріали, для виробництва підакцизної продукції, які в подальшому оброблялись із застосуванням технологічних операцій, не повинні обкладатися акцизним збором.

Ухвалами суду від 17.12.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.04.2010 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії АР Крим (далі-третя особа).

Ухвалами суду від 11.06.2010 року призначена у справі судова експертиза та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.08.2012 року провадження у справі поновлено з 27.08.2012 року.

Ухвалою суду від 30.08.2012 року третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії АР Крим замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи, просив врахувати фактичні обставини справи, висновки експертизи та позов задовольнити, зауважив, що імпортовані за червень-липень 2008 року виноматеріали сухого красного вина обсягом 342 613,70 літрів є не вином, а сировиною для виготовлення вина, та просив стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та пояснив, що у нормативних актах, якими керуються митні органи для класифікації товарів при їх декларуванні під час імпорту термін «виноматеріали» не застосовується, визначальним критерієм у даному випадку є вміст спирту у продукті. Пояснив, що під час перевірки встановлено зобов'язання позивача сплатити акцизний збір, оскільки надані позивачем документи не підтверджують достатність переробки імпортованих алкогольних напоїв після їх митного оформлення у відповідності тлумачення чинним законодавством. Також зазначив, що нульова ставка акцизного збору відповідає коду УКЗТЗЕД 220430 та опису «виноматеріал виноградний», натомість позивачем при митному оформленні було задекларовано код товару 2204297500, ставка акцизного збору для якого становила 0,25 грн. за 1 л.

Представник прокурора проти позову заперечував з підстав, зазначених відповідачем.

Представник третьої особи надав письмові пояснення по суті справи та зазначив, податковими органами проводилась перевірка відображених у розрахунках акцизного збору показників за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року та нарахування ПДВ при імпорті виноматеріалів позивачем, жодних порушень не встановлено, суми ПДВ при імпорті виноматеріалів позивачем нараховані у періодах ввезення товару та відображені в деклараціях з ПДВ. Зазначив, що ввезені позивачем виноматеріали є продуктами первинної переробки винограду, призначені для виготовлення вина, тому акцизний збір при імпорті сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів не нараховується.

Експерт у судовому засіданні 30.08.2012 року надав пояснення за висновками проведеної ним комплексної судово - економічної та технологічної експертизи, зазначив, що виноматеріали, що імпортувались, не призначені для безпосереднього споживання, а є сировиною для виробництва готової виноробної продукції, технологічні процеси, проведені з отриманими виноматеріалами є такими, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу. Зауважив, що, навіть якщо вважати, що імпортовані виноматеріали, були реалізовані без додаткової обробки, то і в цьому випадку відповідно до п.5.2. Наказу Державної митної служби від 21.01.2000 року № 33 «Про затвердження Інструкції про порядок справляння акцизного збору при ввезенні товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України» позивач повинен був нарахувати на вказаний товар акцизний збір лише один раз, а саме у загальному порядку, тобто з оборотів по реалізації такого товару. Саме таке ним і було зроблено - імпортовані виноматеріали були оподатковані акцизним збором з оборотів по реалізації вина «Каберне» виготовленого (розлитого) з таких виноматеріалів, повторне нарахування акцизного збору призведе до подвійного оподаткування вказаних виноматеріалів акцизним збором, що прямо суперечить діючому законодавству.

Заслухавши представників сторін, представника прокурора, експерта, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод", є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 17.11.2004 року, ідентифікаційний код юридичної особи 33271192, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичною особи Серії А00 №442215, довідкою №44536025 від 24.01.2008 року відділу статистики у м. Євпаторії ГУ Статистики в АР Крим, з 29.11.2005 року знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Євпаторії АР Крим, (перереєстрація довідки 26.01.2008 року) та відповідно до Свідоцтва №00299259 від 17.12.2004 року є платником податку на додану вартість.(а.с.20-21 т.1).

Відповідно до довідки №44536025 від 24.01.2008 року відділу статистики у м.Євпаторії ГУ Статистики в АР Крим видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво виноградних вин; сидру, інших плодово-ягідних вин; інших напоїв із зароджуваних продуктів; дистильованих алкогольних напоїв. Аналогічні та інші види діяльності позивача передбачені п.2.2. його Статуту.

Згідно з ч.1 ст.14 Митного Кодексу України N92-IV від 11.07.2002 року, чинного на час спірних правовідносин, та пунктом 1.1 Примірного положення про регіональну митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25 липня 2003 року №500, митниця є спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади, який у межах своєї компетенції здійснює митну справу на території закріпленого за ним регіону.

Таким чином, Кримська митниця є суб'єктом владних повноважень, який реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1. ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, №2181-III (далі - Закон №2181-III) митні органи є контролюючими стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Пунктом 2.1. розділу 2 "Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні предметів на митну територію України", який затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України №109/188 від 16.03.2001 року (далі - Порядок №109), встановлено, що контроль за своєчасністю достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача з 15.06.2009 року по 20.07.2009 року на підставі наказу від 10.06.2009 року №243 проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем законодавства України, з питань, які належать до компетенції митних органів за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

Під час перевірки та аналізу зовнішньоекономічної діяльності щодо правомірності отримання позивачем пільг у відповідності з п.«в» ч.2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 року №329/95-ВР (далі - Закон №329) (тут і далі по тексту нормативно правові в акти в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) встановлено, що імпортований позивачем за перевіряємий період виноматеріал є готовим вином, яке може бути реалізовано та спожито без додаткової обробки, наданими під час проведення перевірки документами не підтверджується достатність переробки імпортованих алкогольних напоїв після їх митного оформлення. В свою чергу вино є підакцизним товаром, імпортована вартість якого є об'єктом оподаткування акцизним збором.

За результатами перевірки був складений акт від 20.07.2009 року №0013/9/600000000/0033271192 (далі - акт), за яким встановлено порушення позивачем п.«в» ч.2 ст.3 Закону №329,ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору» від 07.07.1996 року №178 (далі - Закон №178), ст.ст.4,7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168.

24.07.2009 року позивачем подано заперечення на акт, який висновками Кримської митниці від 14.08.2009 року №26-28/5285 визнаний таким, що відповідає дійсності та складений у відповідності до норм чинного законодавства.

На підставі висновків акту, відповідачем прийнято податкові повідомлення форми "Р":

- №17 від 26.08.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з акцизного збору всього в сумі 128480,15 грн., у т.ч. 85 653,43 грн. за основним платежем та 42826,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №18 від 26.08.2009 року яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ всього в

сумі 25696,04 грн., у т.ч. 17130,69 грн. за основним платежем та 8565,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до розрахунку відповідача сум податків та зборів, не сплачених позивачем до бюджету донарахування акцизного збору у розмірі 85653,43 грн. визначене як здобуток ставки акцизного збору на вино сухе червоне (0,25 грн. за літр вина) та обсягу виноматеріалу, що імпортований позивачем за червень-липень 2008 року - 342 613,70 літрів. (342 613,70х0,25=85 653,43).

Сума донарахування ПДВ у розмірі 17 130,69 грн. визначена відповідачем як здобуток ставки з ПДВ (20% від бази оподаткування) та суми заниження бази оподаткування (акцизного збору) - 85 653,43 грн. (85 653,43х20=17 130,69).

07.09.2009 року позивачем подано скаргу на зазначені вище податкові повідомлення форми «Р», які рішенням Кримської митниці від 06.11.2009 року №04-13/6970 залишені без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

18.11.2009 року позивачем подано повторну скаргу на зазначені вище податкові повідомлення, які рішенням Державної Митної служби України від 09.12.2009 року вих.№11/6-10.5/11913 залишені без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено наступне.

Законом №329 визначено особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно до п.«в» ч.2 ст.3 даного Закону не підлягає оподаткуванню акцизним збором вартість і об'єми сировини, що імпортується, яка ввозиться для виробництва підакцизних товарів.

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 року №18 (далі - Декрет) визначено, що акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом, як підакцизні, який включається в ціну цих товарів (продукції).

Стаття 7 Закону №329 визначає порядок та строки сплати акцизного збору. Так українські підприємства виробники, як реалізують продукцію, сплачують акцизний збір в відповідний бюджет, після здійснення обороту з реалізації алкогольної продукції - третій робочий день. При цьому сплата збору іншим способом та в інші строки не допускається.

Відповідно до абз.3 п.2.3. ст.2 Інструкції «Про порядок справляння акцизного збору в разі ввезення товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України», затвердженої наказом Держмитслужби України від 21.01.2000 року №33 (далі - Інструкція №33), до об'єктів обкладення акцизним збором алкогольних напоїв та тютюнових виробів не належать вартість та обсяги імпортованої сировини, що ввозиться або використовується для виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Акцизний збір не справляється з сировини, імпортованої для виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що ввозиться підприємствами - виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів безпосередньо для виготовлення таких товарів, за наявності довідки податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням цього підприємства (форма довідки визначається Державною податковою адміністрацією України). Один примірник довідки залишається в справах митного органу. (п.п.5.1.1 п.5.1. ст.5 Інструкції №33).

Також згідно з п.6.1. розділу 6 Порядку №109 митне оформлення сировини, що ввозиться на митну територію України для виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснюється із звільненням від обкладення акцизним збором за умови подання імпортером митному органу довідки податкового органу за місцезнаходженням такого імпортера (форма довідки визначається Державною податковою адміністрацією України). Один примірник довідки залишається в справах митного органу.

Митний орган, яким здійснено митне оформлення сировини, увезеної на митну територію України для виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів, протягом трьох днів після завершення митного оформлення надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення податковому органу, в якому імпортер зареєстрований як платник податків, копії вантажних митних декларацій, за якими проведено митне оформлення такої сировини, для здійснення подальшого контролю за сплатою акцизного збору (п.6.2. розділу 6 Порядку N109).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ввезені товари не можуть вважатися сировиною для виробництва алкогольних напоїв, зокрема вина, тому акцизний збір підлягав сплаті на загальних підставах.

Такі висновки відповідача суд вважає безпідставними, такими, що зроблені за довільного тлумачення норм чинного законодавства та спростованими матеріалами справи та висновками комплексної судово - економічної та технологічної експертизи.

Ліцензії на виробництво алкогольних напоїв видаються суб'єктам господарювання, які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб'єкт господарювання. (абз.7 ст. 3 Закону №481).

Одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб'єкту господарювання додаток до ліцензії, який містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання (абз.8 ст. 3 Закону №481).

Судом встановлено, що, позивач є виробником підакцизної продукції - виноробної продукції має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція) №155610, яка видана Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, терміном дії з 21.06.2005 року по 21.06.2010 року та ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція) №730967, яка видана Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України, терміном дії з 21.06.2005 року по 21.06.2010 року відповідно до абз.7 ст. 3 Закону №481. До ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція) №155610 видано додаток №002665, якій містить перелік алкогольних напоїв, які вправі виробляти позивач, у т.ч. дозвіл на виробництво вина ординарного сортового «Каберне» відповідно ДСТУ 202.002.

Відповідно до довідок №69, що діє з 01.05.2008 року по 31.05.2008 року; №103, що діє по 30.06.2008 року; №119, що діє по 31.07.2008 року; №127, що діє з 01.08.2008 року по 31.08.2008 року; №157, що діє по 30.09.2008 року, виданих Державною податковою адміністрацією АР Крим, позивач має право на отримання підакцизних товарів (сировини) без сплати акцизного збору для виробництва підакцизних товарів у межах України (а.с.50-55).

Судом встановлено, що, з метою виробництва вина сухого червоного «Каберне» між позивачем (Покупець) було укладено контракти:

- 03 червня 2008 року з Societatea pe Actiuni «Vinaria Volintiri» (Постачальник) №0306-08. Згідно п.1.1 предметом контракту є поставка вина обробленого виноградного натурального сортового червоного (виноматеріал) із зупиненим процесом бродіння без додавання спирту;

- 11 червня 2008 року з SC «Grand-Garanovschi» SRL (Постачальник) №1106-08. Згідно п.1.1 предметом контракту є поставка вина необробленого виноградного натурального сортового червоного (виноматеріал) без додавання спирту;

- 18 червня 2008 року з SC «Tartcomvin» SRL (Постачальник) №1806-08. Згідно п.1.1 предметом контракту є поставка вина необробленого виноградного натурального сортового червоного (виноматеріал) із зупиненим процесом бродіння без додавання спирту.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання зазначених вище контрактів, від контрагентів - нерезидентів за період з 20 червня по 21 липня 2008 року отримано імпортованих виноматеріалів обсягом 342613,70 л. (34261,37 декалітрів), у т.ч.:

- необробленого виноматеріалу (вино виноградне необроблене натуральне красне «Каберне-Совіньон» (виноматеріал) із зупиненим процесом бродіння без додавання спирту) обсягом 232613,70 л. відповідно до умов контрактів №1106-08 від 11.06.2008 року з SC «Grand-Garanovschi» SRL та №1806-08 від 18.06.2008 року з SC «Tartcomvin» SRL;

- обробленого виноматеріалу (вино виноградне оброблене красне «Каберне-Совіньон» (виноматеріал) із зупиненим процесом бродіння без додавання спирту) обсягом 110000,00 л. відповідно до умов контракту №0306-08 від 03.06.2008 року з Societatea pe Actiuni «Vinaria Volintiri» вартістю 1515191,29 грн. без ПДВ, ПДВ - 303038,36 грн., що підтверджується вантажними митними деклараціями та товарно-транспортними накладними міжнародного зразку (CMR).

До кожної партії виноматеріалів додається посвідчення про якість, яке видано виробником і підтверджує якісні характеристики виробленої продукції. У посвідченні також вказана інформація відносно найменування, кількості продукції, а також показник розливостійкості виноматеріалу, а до партій виноматеріалів, що отримані від «Vinaria Volintiri» та SC «Grand-Garanovschi» SRL, додано акти експертизи торгово-промислової палати Республіки Молдови, які також містять якісні характеристики виноматеріалів.

Відповідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за N 893/4186 від 21 грудня 1999 року (далі Наказ №291) до напівфабрикатів (рахунок №25) належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування до напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування.

Дефініція «напівфабрикати» також передбачена абз.9 п 3.1. Розділу 3 класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) (ДК 009:2005) Державного комітету статистики України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 26.12.2005 року N375 та абз.15 ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" N481/95-ВР від19.12.1995 року (далі - Закон №481), а саме - напівфабрикати - це продукція, яка вже зазнала певних видів перероблення, але ще не є готовою до вжитку. Вони можуть бути продані іншим виробникам для подальшого перероблення.

Оприбуткування товарів, отриманих відповідно умов контрактів №0306-08 від 03.06.2008 року з Societatea pe Actiuni «Vinaria Volintiri», №1106-08 від 11.06.2008 року з SC «Grand-Garanovschi» SRL та №1806-08 від 18.06.2008 року з SC «Tartcomvin» SRL, вартістю вказаних виноматеріалів у повному обсязі в сумі 1515191,29 грн. (без ПДВ) відображене в регістрі бухгалтерського обліку позивача за дебетом №25 «Напівфабрикати» в кореспонденції з кредитом рахунку №632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за період червень-липень 2008 року, що також підтверджується висновками проведеної справі комплексної судово - економічної та технологічної експертизи.

Для цілей класифікації товарів митні органи використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі-УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф" від 05.04.2001 року №2371-III. Порядок ведення УКТЗЕД, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року N1863. УКТЗЕД, в свою чергу, побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, запровадженої Всесвітньою митною організацією, та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. Україна запровадила Гармонізовану систему для декларування товарів при імпорті. У вказаних нормативних актах термін "виноматеріал" не застосовується. Продукти виноробства не класифікуються за критерієм готовності напою до споживання, визначальним в даному випадку є вміст спирту у продукті.

Відповідно до частини 2 статті 3 Митного кодексу України митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Суд зазначає, що у відповідності до контрактів №0306-08 від 03.06.2008 року з Societatea pe Actiuni «Vinaria Volintiri», №1106-08 від 11.06.2008 року з SC «Grand-Garanovschi» SRL та №1806-08 від 18.06.2008 року з SC «Tartcomvin» SRL, ТОВ «Євпаторійський вин завод» було задеклароване вино оброблене і необроблене у трактуванні категорії виноматеріалів, а по факту та у відповідності з свідоцтвами про якість, наданими молдавськими контрагентами, отримані виноматеріали.

Згідно з абз.1,16 ст.1 Закону №481 сировина - це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці. Повний технологічний цикл виробництва - це сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій, акредитованих органами виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства.

У відповідності до п.14 ст.1 Закону України «Про виноград та виноградне вино» №2662-IV від 16.06.2005 року встановлено, що виноматеріали виноградні - це продукти первинної переробки винограду, призначені для виробництва вин та іншої виноробної продукції.

Відповідно до розділу №1 ДСТУ 4805:2007 «Виноматеріали оброблені. Загальні технічні умови», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N144 від 05.07.2007 року (далі - ДСТУ 4805:2007), (Наказ №144), встановлено, що «цей стандарт поширюється на виноматеріали оброблені - продукти первинної переробки винограду, які призначені для виготовлення вин, що не містять діоксиду вуглецю (вин тихих), вин газованих та напоїв».

Таким чином, стандарт регламентує використання виноматеріалів тільки для виробництва готової продукції - вина. У стандарті ДСТУ 4805:2007 «Виноматеріали оброблені. Загальні технічні умови» використання виноматеріалів для інших цілей не зазначено.

Зазначений розділ ДСТУ 4805:2007 «Виноматеріали оброблені. Загальні технічні умови» має логічне продовження у ДСТУ 4806:2007 «Вина. Загальні технічні умови», який також затверджений Наказом №144 (далі - ДСТУ 4806:2007), на виробництво готової продукції - вина:

«ДСТУ 4806:2007 поширюється на вина, що не містять діоксиду вуглецю, які вироблені з виноградних оброблених виноматеріалів...» (розділ №1);

«Для виготовлення вин використовують у т.ч. виноматеріали оброблені, згідно ДСТУ 4805:2007 «Виноматеріали оброблені. Загальні технічні умови» (п. 5.2 вимоги до сировини і матеріалів).

Таким чином, зазначені вище нормативні документи підтверджують, що оброблені виноматеріали у відповідності до ДСТУ 4805:2007 «Виноматеріали оброблені. Загальні технічні умови» відносяться до сировини для виробництва готової продукції, у даному випадку, відповідно до ДСТУ 4806:2007 «Вина. Загальні технічні умови».

При цьому, категорія «сировина» розглядається у «Энцеклопедии виноградарства» як «сырье - предмет труда, уже претерпевший воздействие человеческого труда, но подлежащий дальнейшей обработке».

Необхідно зазначити, що виноматеріали були отримані при переробці винограду, спиртового бродіння сусла, їх освітлення з подальшою обробкою (чи без такої), тобто вони отримали категорію «предмет труда», але при цьому залишаються сировиною, оскільки підлягають подальшому використанню для створення кінцевого продукту, а саме готової до споживання людиною продукції - вина.

Вино може бути використане тільки як харчовий продукт для споживання при відповідності вимогам ДСТУ 4806:2007, тобто бути відповідної якості, безпечним для здоров'я людини, при зберіганні цих якостей у споживчій тарі, та захищеним від вільного доступу до безпосереднього його споживання.

Отже, виноматеріали, що отримані позивачем не є готовою продукцією, придатною для реалізації кінцевому споживаючу, а являють собою сировину для виробництва вина. Отримані виноматеріали не призначені для реалізації у торговельній мережі, а можуть бути використані тільки після відповідних технологічних операцій для виробництва вин, розлитих у пляшки, або іншу споживчу тару.

Таким чином, виноматеріали, що імпортувались з Молдови згідно контрактів №0306-08 від 03.06.2008 року з Societatea pe Actiuni «Vinaria Volintiri», №1106-08 від 11.06.2008 року з SC «Grand-Garanovschi» SRL та №1806-08 від 18.06.2008 року з SC «Tartcomvin» SRL для ТОВ «Євпаторійський вин завод» не призначені для безпосереднього споживання, а є сировиною для виробництва готової виноробної продукції, у даному випадку, відповідно до ДСТУ 4806:2007.

До того ж, судом встановлено, що отримані виноматеріали у подальшому були використані по своєму прямому призначенню - для виробництва готової продукції - вина Каберне у відповідності до ДСТУ 4806:2007 «Вина. Загальні технічні умови».

Статтею 289 Митного кодексу, що був чинний на час спірних правовідносин визначено критерій достатньої переробки товару, у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару, а саме: країною походження товару вважається країна, в якій було здійснено повне виготовлення товару або останні операції з його переробки, достатні для того, щоб товар одержав основні характерні риси. Критеріями достатньої переробки є:

1) правило, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) правило адвалерної частки, яке полягає у зміні вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару;

3) виконання виробничих і технологічних операцій, які можуть не вести в результаті переробки товару до зміни його коду або вартості згідно з правилом адвалерної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Такі критерії достатньої переробки, встановлюються та застосовуються для конкретних товарів або конкретної країни (країн) у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) такі критерії достатньої переробки, як правило адвалерної частки та виконання виробничих і технологічних операцій не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) такі критерії достатньої переробки, як правило адвалерної частки та виконання виробничих і технологічних операцій не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Доводи відповідача щодо недостатності переробки імпортованого позивачем товару спростовуються матеріалами справи та висновками комплексної судово - економічної та технологічної експертизи.

Отримані виноматеріали були оприбутковані до основного виробництва позивачем на підставі актів купажу у кількості 34261,37 декалітрів. Далі:

- виноматеріали обсягом 23261,37 декалітрів отримані ТОВ «Євпаторійський винзавод» від SC «Grand-Garanovschi» SRL та SC «Tartcomvin» SRL, пройшли наступні технологічні процедури: купажування, групування, оклеювання бентонітом та желатином, зняття виноматеріалів з клейових залишків, віджим рідких клейових залишків, фільтрацію, контрольну фільтрацію, розлив у тару, що підтверджується наступними документами: актами купажу, актами групування, актами оклеювання виноматеріалів, актами зняття виноматеріалів з клейових залишків, актами віджиму рідких клейових залишків, даними технологічного журналу, актами випуску готової продукції та накладними на переміщення продукції на склад;

- виноматеріали обсягом 11000,00 декалітрів, отримані ТОВ «Євпаторійський винзавод» від SA «Vinaria Volintiri», пройшли групування, контрольну фільтрацію та розлив у тару, що підтверджується наступними документами: актами групування, даними технологічного журналу, актами випуску готової продукції та накладними на переміщення продукції на склад.

Отже, позивач здійснив випуск готової до споживання продукції, відповідно до Закону №2662-IV та ДСТУ 4806:2007 позивачем були проведені технологічні процеси, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу. Готова продукція була розфасована у споживчу тару і таким чином захищена від вільного доступу до безпосереднього споживання, отже позивачем дотримано вимоги щодо виконання виробничих і технологічних операцій, які можуть не вести в результаті переробки товару до зміни його коду та вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

До того ж, суд зазначає, що відповідно до УКТЗЕД товарна позиція з кодом «2204» є загальною для товарів «вина виноградні,включаючи кріплені; сусло виноградне, крім того, що включено до 2009». Тобто,декларування і «виноматеріалів» і «вина» здійснюється за цією товарною позицією, навіть у випадку суттєвої переробки виноматеріалів, код товарної позиції за УКТЗЕД не може змінитися, хоча б на один з чотирьох знаків.

Судом встановлено, що вартість витрат, понесених позивачем у зв'язку із обробленням імпортного виноматеріалу обсягом 342613,70 л. з метою виробництва з нього вина «Каберне» обсягом 337369,50 л., складає 822150,65 грн. ( 2324755,08-1502 604,43), де 2324755,08 - виробнича собівартість вина «Каберне», що вироблено із імпортного виноматеріалу; 1502604,43 - вартість виноматеріалу згідно ВМД за вирахуванням виробничих втрат у межах норм.

Вартість витрат у сумі 822150,65 грн., понесених позивачем у зв'язку із обробкою імпортованих виноматеріалів обсягом 342613,70 л. з метою виробництва готового вина «Каберне» обсягом 337369,5 л., розподілена на обробку виноматеріалу, що отриманий від SA «Vinaria Volintiri», в сумі 272634,2 грн. на 109363,5 л. виробленого вина; від SC «Grand-Garanovschi» SRL, в сумі 120444,51 грн. на 49752,5 л. виробленого вина; від SC «Tartcomvin», в сумі 429071,94 грн. на 178253,5 л. виробленого вина.

Відповідно п.2.11 Розділу 2 Інструкції про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затвердженої Рішенням Торгово-промислової палати України N21(5) від 27.02.2002 року додана вартість - доля вартості декларованих товарів, яка визначається різницею між вартістю декларованої продукції та вартістю використаних для її виробництва імпортних сировини та матеріалів.

Суд зазначає, що вартість, додана позивачем до вартості імпортованого виноматеріалу обсягом 342 613,70 л. при виробництві з нього вина «Каберне» обсягом 337 369,50 л., складає 809 563,79 грн. (2 324 755,08 -1 515 191,29) де 2 324 755,08 - виробнича собівартість вина «Каберне», що вироблено із імпортного виноматеріалу; 1 515 191,29 - вартість виноматеріалу згідно ВМД.

Частка вартості, доданої ТОВ «Євпаторійський винзавод» до вартості імпортованого виноматеріалу обсягом 342 613,70 л. при виробництві з нього вина «Каберне» обсягом 337 369,50 л., складає 34,82% (809 563,79 /2 324 755,08).

У той самий час суд зазначає, що посилання відповідача на норми ч.3 та ч.4 ст.18 Закону України «Про Єдиний митний тариф» не беруться судом до уваги, оскільки ці норми не регулюють спірні правовідносини і стосуються визначення походження товарів, повністю вироблених або достатньо перероблених у спеціальних економічних зонах, розташованих на території України, при ввезенні на митну територію України.

Судом перевірено використання імпортованих товарів для виробництва підакцизної продукції та нарахування акцизного збору з оборотів по реалізації виробленої продукції, та встановлено наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону №329 та ст. 3 Декрету об'єктами оподаткування акцизним збором щодо алкогольних напоїв в Україні є: для алкогольних напоїв, виготовлених в Україні - обороти з їх реалізації; для алкогольних напоїв, виготовлених за кордоном - їх вартість, що імпортується на митну територію України.

Тобто, якщо платник імпортує алкогольні напої іноземного виробництва, то він сплачує акцизний збір тільки один раз в спеціальному порядку справляння митних платежів, визначеному п.1.3. Наказу №33, а в подальшому при реалізації імпортованих напоїв на території України акцизний збір вже не сплачує.

Якщо ж платник виготовляє та реалізує алкогольні напої на території України, то він сплачує акцизний збір теж один раз, але в загальному порядку, встановленому Законом №329, з оборотів по реалізації такої алкогольної продукції.

Особливою є ситуація, коли платник імпортує підакцизну продукцію (напівфабрикат) для виробництва готової продукції - алкогольних напоїв на території України. Так, за загальним правилом такий платник повинен був би сплатити акцизний збір двічі: вперше при імпорті вказаної підакцизної продукції, вдруге при реалізації на території України готової продукції - алкогольних напоїв, що вироблені з імпортованого напівфабрикату.

З метою уникнення подвійного оподаткування п.п.«в», п.2. ст.3 Закону №329 передбачено, що не підлягає оподаткуванню вартість та обсяги імпортованої сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів. Так, імпортна підакцизна продукція (напівфабрикат), перетворюється на готову продукцію - алкогольний напій на території України та лише один раз оподатковується акцизом в загальному порядку, передбаченому Законом №329 для оподаткування алкогольної продукції, виготовленої на території України.

В той же час, якщо імпортна сировина ввезена згідно з п.п.«в» п.2. ст. 3. Закону №329 без сплати акцизного збору, але не використана для виробництва підакцизної продукції на території України, то відповідно до п.5.2. Наказу №33 при реалізації такої сировини на території України імпортер повинен нарахувати та сплати акцизний збір в загальному порядку.

Отже, в будь-якому разі акцизний збір справляється лише один раз: або в спеціальному, або в загальному порядку.

Суд зазначає, що при ввезенні позивачем імпортних виноматеріалів обсягом 342 613,70л. Кримська митниця на підставі п.п. «в» п.2. ст.3. Закону №329, п.5. Наказу №33 та п.6.Порядку №109 розмитнила вказаний виноматеріал без стягнення акцизного збору як такий, що імпортується з метою виробництва підакцизної продукції - вина «Каберне».

В подальшому із імпортованого виноматеріалу обсягом 342 613,70 л. позивачем було вироблено вино «Каберне» обсягом 337 369,50 л.

11 лютого 2008 року між позивачем (Комітент) та ТОВ «Кронос-Логістікс» (Комісіонер) було укладено договір комісії на реалізацію продукції №2/08-К, предметом якого є продаж та/або постачання алкогольних напоїв виробництва ТОВ «Євпаторійський винзавод».

20 серпня 2008 року між позивачем (Комітент) та ТОВ «Ектор-С.С.» (Комісіонер) було укладено договір комісії на реалізацію продукції №01/08, предметом якого є продаж та/або постачання алкогольних напоїв виробництва ТОВ «Євпаторійський винзавод».

За період з серпня 2008 року по лютий 2009 року позивачем передано згідно з вищезазначеними договорами товари (вино «Каберне») у кількості 341723 упаковок обсягом 337369,50 л. і за період з серпня 2008 року по березень 2009 року позивачем отримано звіти комісіонерів, які підтверджують реалізацію вина «Каберне» у кількості 341 723 упаковок обсягом 337 369,50 л.

Вказаний обсяг реалізації вина (337 369,50 л.) відображений позивачем у розрахунках акцизного збору, що подані до податкових органів за відповідні періоди, за якими позивачем нараховано акцизний збір згідно з п.1. статті 3 Закону №329 та п.п. «а» статті 3 Декрету №18.

Суд враховує, що позивачем у розрахунках акцизного збору при зазначенні коду УКТ ЗЕД, допущено помилки, а саме: за період серпень 2008 року - лютий 2009 року позивач використовував код 22042129, але такого коду у розділі IV «Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники» Закону №2371 не існує; у березні 2009 року позивач використовував код 22042179 «Білі», застосовуючи такий код для усіх видів вина (тобто як для білого, так і для червоного вина). Проте, ставки акцизного збору застосовувались безпомилково - 0,25 грн. за 1 л згідно зі ст.1 Закону №178 відповідно розраховано розмір акцизного збору.

Суд зазначає, що контроль за дотриманням імпортером порядку використання імпортованої сировини та правильністю сплати акцизного збору покладається на податковий орган за місцем реєстрації імпортера (п.6.2. Порядку №109).

Так, судом встановлено що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено Акт від 27.07.2009 року №1452/23-2/33271192 (далі - Акт ДПІ у м. Євпаторії АР Крим), виходячи із змісту якого податковими органами не встановлено порушень обґрунтованості декларування неоподатковуваних оборотів (в частині експорту) у розрахунках акцизного збору, суми ПДВ при імпорті виноматеріалів позивачем нараховані у періодах ввезення товару та відображені у декларації з ПДВ, перевіркою даного питання порушень не встановлено.

Враховуючи, що виноматеріали обсягом 342 613,70 л. були перетворені на вино «Каберне» обсягом 337 369,50 л. в 341 723 упаковках та реалізовані на території України з нарахуванням акцизного збору в сумі 84 342,38 грн. (337 369,50х0,25 грн.), що задекларований в податкових розрахунках акцизного збору за відповідні періоди реалізації, навіть якщо вважати, що імпортовані виноматеріали, були реалізовані без додаткової обробки, то і в цьому випадку відповідно до п.5.2. Наказу №33 позивач повинен був нарахувати на вказаний товар акцизний збір лише один раз, а саме у загальному порядку, тобто з оборотів по реалізації такого товару, що ним і було зроблено - імпортовані виноматеріали були оподатковані акцизним збором з оборотів від реалізації вина «Каберне» виготовленого (розлитого) з таких виноматеріалів.

Повторне нарахування акцизного збору призведе до подвійного оподаткування вказаних виноматеріалів акцизним збором, що прямо суперечить п.5.2. Наказу №33, ст.3 Закону №329 та п.2 ст.17 Господарського кодексу України та нормам міжнародного законодавства щодо уникнення подвійного оподаткування.

У будь якому разі судом встановлено, що позивачем дотримано умов, передбачених п.«в» ч.2 ст.3 Закону №329, який є спеціальним щодо порядку та строків сплати акцизного збору та Інструкції №33 щодо імпорту сировини, яка ввозилась позивачем (підприємством - виробником) для виробництва підакцизних товарів (вина) з урахуванням наявності у позивача довідки податкової інспекції. Тому вартість і об'єми такої сировини не підлягає оподаткуванню акцизним збором.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів того, що імпортований позивачем виноматеріал є готовим вином, яке може бути реалізовано та спожито без додаткової обробки, отже не доведено необхідності сплати позивачем акцизного збору та сум ПДВ з цього товару при його імпорті з включенням до бази оподаткування таких сум акцизного збору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення форми "Р" Кримської митниці №17 від 26.08.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з акцизного збору всього в сумі 128480,15 грн., у т.ч. 85 653,43 грн. за основним платежем та 42826,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №18 від 26.08.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ всього в сумі 25696,04 грн., у т.ч. 17130,69 грн. за основним платежем та 8565,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про скасування податкових повідомлень форми «Р», суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги прийняття податкових повідомлень на підставі висновків акту перевірки, які не знайшли своє підтвердження матеріалами справи, суд вважає, що податкові повідомлення форми «Р» Кримської митниці №17 від 26.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з акцизного збору в сумі 128480,15 грн., у т.ч. 85653,43 грн. за основним платежем та 42826,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №18 від 26.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 25696,04 грн., у т.ч. 17130,69 грн. за основним платежем та 8565,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3,40 грн.

Відповідно до пункту третього частини третьої 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 73,65 грн. і витрачено на її проведення 202 години.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році" №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за №153/20466.

Платіжними дорученнями №371 від 12.05.2011 року та №667 від 07.07.2011 року позивач перерахував вартість витрат на проведення комплексної судово - економічної та технологічної експертизи в сумі 15000,00 гривень.

У той же час суд зазначає, що згідно калькуляції вартості роботи судового експерта 122,7 грн. складають витрати на матеріально-технічне забезпечення експертизи, компенсація яких не передбачена законодавством.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 13.06.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 18.09.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення форми «Р» Кримської митниці №17 від 26.08.2009 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (ідентифікаційний код юридичної особи 33271192) визначено податкове зобов'язання з акцизного збору в сумі 128480,15 грн., у т.ч. 85653,43 грн. за основним платежем та 42826,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

3. Скасувати податкове повідомлення форми «Р» Кримської митниці №18 від 26.08.2009 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (ідентифікаційний код юридичної особи 33271192) визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 25696,04 грн., у т.ч. 17130,69 грн. за основним платежем та 8565,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (ідентифікаційний код юридичної особи 33271192) судовий збір у розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Кримської митниці.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (ідентифікаційний код юридичної особи 33271192) судові витрати на проведення комплексної судово - економічної та технологічної експертизи в сумі 14877,30 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Кримської митниці.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю. Циганова