Постанова № 26072671, 10.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2012 р. Справа №2а-10444/10/17/0170

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Військового комісаріату АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

09.08.10р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року, що полягало у сплаті позивачці на суму заробітної плати, яку позивачка отримала за новим місцем роботи у вересні 2008 року; визнати протиправними дії відповідача щодо сплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року, з відрахування суми заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи у вересні 2008 року; зобов'язати відповідача розрахувати та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року без урахування суми заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи у вересні 2008 року.

В обґрунтування поданого позову позивачка послалась на неправильне тлумачення відповідачем норм Кодексу Законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95р. № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", внаслідок яких їй визначено менший розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За вказаних обставин позивачка вважає, що її право на отримання належних сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, порушене незаконним звільненням з посади державного службовця, підлягає судовому захисту.

За поданим позовом, ухвалою суду від 10.08.10р відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження за результатами якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Повноважний представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги, за підстав, викладених в адміністративному позові, підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, проти викладених у ньому вимог заперечив відповідно до підстав та обставин, викладених у запереченнях, поданих 02.09.10р. в судовому засіданні.

Заперечуючи проти адміністративного позову відповідач наголосив на тому, що позивачку відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, поновлено на роботі на посаді провідного спеціаліста з 04.02.08р. Проте, вказаним судовим рішенням не визначено розмір виплати, належної позивачці, який з положень трудового законодавства підлягає вирішенню в судовому порядку. Відповідно до довідки Сімферопольського районного центру зайнятості ОСОБА_2 в вересні 2008 року отримала дохід в розмірі 543,50 грн. При розрахунку заборгованості перед нею вказаних дохід позивачки був включений до суми, яка підлягала їй виплаті (1 772,00 - 543,50), таким чином ОСОБА_2 було сплачено при звільненні 1 237,50 грн.

З огляду на вказане, військовим комісаріатом АР Крим розрахунок заборгованості по середній заробітній платі здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. На підтвердження вказаних в запереченнях обставин відповідачем надано довідку про розрахунок виплаченої заробітної плати, копії наказів по стройовій частині.

Відповідно до ухвали від 11.11.10р., якою вирішено подане представником позивача клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Окружним адміністративним судом АР Крим адміністративної справи № 2а-10258/10/17/0170 за позовом ОСОБА_2 до Військового комісаріату АР Крим, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Істратов Олександр Леонідович - заступник військового комісара АР Крим, Данчук Володимир Іванович - військовий комісар АР Крим, про визнання рішення протиправним та спонукання до виконання певних дій, оскільки розрахунок середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу виходячи із заробітної плати за грудень 2007 та січень 2008 року, обставини у якій суттєво впливають на обставини цієї справи, провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі.

Ухвалою суду від 25.05.12р., у зв'язку із зникненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, поновлено провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.07.12р.

10.07.12р. представник відповідача, до початку судового засідання, надав суду клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження. Відповідно до напису на поданому клопотанні вповноваженого представника позивача, останній проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

На вимогу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

ОСОБА_2 відповідно до наказу військового комісара АР Крим від 25.01.07р. № 22 прийнято на посаду спеціаліста групи соціального забезпечення - відділу соціального забезпечення з 15.01.07р., з якої, наказом військового комісара АР Крим від 29.12.07р. № 288, переведено на посаду провідного спеціаліста юридичної групи. Знаходячись на вказаних посадах позивачка була посадовою особою Військового комісаріату АР Крим

Відповідач - Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, здійснює свою діяльність на підставі Положення про військові комісаріати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01р. № 1235. Відповідно до п. 2 Положення військові комісаріати у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами і директивами Міністра оборони, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил, а також цим Положенням.

Таким чином, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що Військовий комісаріат АР Крим є державним органом виконавчої влади, служба в Військовому комісаріаті АР Крим відноситься до публічної служби.

У встановлених законом випадках до публічної служби відноситься державна служба.

За змістом статті 1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу", державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.

Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та функцій держави, оплачується з державних коштів.

Дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивачки до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір, що виник між позивачкою та відповідачем, з приводу правомірності зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року, що підлягав сплаті ОСОБА_2, на суму заробітної плати, яку ОСОБА_2 отримала за новим місцем роботи у вересні 2008 року, правомірності дій відповідача щодо сплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року, з відрахуванням суми заробітної платні, одержаної за новим місцем роботи у вересні 2008 року, та вирішуючи вимоги щодо покладення на відповідача обов'язку розрахувати та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року без урахування суми заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи у вересні 2008 року, судом встановлено наступне.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-17/09/0118 скасовано постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 22.05.09р. у справі № 2-а-17/09, прийнято по справі нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано пункти 1 та 2 наказу Військового комісара АР Крим від 18.01.08р. № 25 про визнання нечинним протоколу засідання конкурсної комісії ВК АР Крим. Визнано протиправним та скасовано наказ військового комісара АР Крим від 18.01.08р. № 14 (по стройові частині) щодо скасування наказу військового комісара АР Крим про переведення позивачки на посаду провідного спеціаліста юридичної групи ВК АР Крим. Визнано протиправним та скасовано наказ Військового комісару АР Крим № 24 (по стройовій частині) від 04.02.08р. про звільнення ОСОБА_2 з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників з посади спеціаліста 1 категорії відділу соціального забезпечення військового комісаріату АР Крим за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Визнано протиправною бездіяльність військового комісаріату АР Крим щодо не внесення у трудову книжку позивачки запису про її переведення на посаду провідного спеціаліста юридичної групи ВК АР Крим. Зобов'язано Військовий комісаріат АР Крим внести відповідні записи у трудову книжку ОСОБА_2. Поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного спеціаліста юридичної групи ВК АР Крим з 04.02.2008р. Зобов'язано Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим Міністерства оборони України розрахувати та сплатити позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з 04.02.08р. по 18.05.10р. включно.

Як убачається з наказу військового комісара АР Крим (по стройовій частині) від 01 червня 2010 року № 99 ОСОБА_2 поновлено на роботі з 04 лютого 2008 року на посаді провідного спеціаліста юридичної групи військового комісаріату АР Крим з раніше присвоєним рангом державного службовця (п. 2 наказу), відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України за її згодою переведено до Кримського регіонального центру інноваційного розвитку з 01 червня 2010 року та виплачено компенсацію за невикористані відпустки (п. 7 наказу), а також виплачено матеріальну допомогу за 2010 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати (п. 10 наказу).

Відповідно до довідки Сімферопольського міського центру зайнятості, виданої ОСОБА_2, про доходи за період з 05 березня 2008 року по 19 жовтня 2008 року, період перебування на обліку у статусі безробітної в Сімферопольському районному центрі зайнятості з 18 лютого 2008 року, розмір доходу у березні 2008 року становить 644,43 грн., у квітні 2008 року - 716,26 грн., у травні 2008 року - 764,72 грн.; у червні 2008 року - 623,33 грн.; у липні 2008 року - 641,83 грн.; у серпні 2008 року - 641,83 грн.; у вересні 2008 року - 543,50 грн.; у жовтні 2008 року - 344,21 грн.

За поданою позивачкою заявою про надання інформації, Військовим комісаріатом АР Крим листом від 20.07.10р. № 3587, повідомлено її про помісячний розрахунок середньомісячної заробітної плати за період з лютого 2008 року по травень 2010 року та розрахунок за червень 2010 року, надано в додатку розрахунок відповідних доплат, виплат та компенсацій.

Відповідно до вказаного розрахунку доплат за вересень 2008 року вказано: середньомісячний заробіток нараховано у розмірі 1 772,00 грн.; розмір виплати вказано сумою 534,50 грн., розмір доплати - 1 237,50 грн. Зважаючи на обов'язковість відрахування обов'язкових платежів до бюджету, розмір суми до виплати позивачці складає 1 418,92 грн., виплачено відповідачем 884,42 грн.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 884,42 грн. за вересень 2008 року виплачено позивачці у зв'язку із тим, що вона у вказаний період знаходилась на обліку у Сімферопольському міському центрі зайнятості, мала статус безробітного та отримала допомогу по безробіттю розміром 534,50 грн.

Перевіряючи правомірність дій відповідача із зменшення виплати суми середньомісячної заробітної плати за період вимушеного прогулу на суму допомоги по безробіттю за березень 2008 року суд зазначає, що відповідно до статті 235 Кодексу Законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З положень частини першої статті 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці", встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з положень абзацу "з" пункту 1 розділу 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується також у випадку вимушеного прогулу.

Положеннями статті 235 Кодексу Законів про працю встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Як убачається із змісту вказаної статті названого Кодексу її положеннями не передбачено відрахування із заробітної плати коштів у зв'язку із отримання державної допомоги з безробіття.

Такі відрахування не передбачені і Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що також не містить посилань на можливість чи необхідність відрахування із заробітної плати коштів у зв'язку із отриманням державної допомоги з безробіття.

Окрім вищевказаного, суд зазначає, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі № 2-а-17/09/0118 зобов'язано Військовий комісаріат АР Крим розрахувати та сплатити позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - з 04.02.08р. по 18.05.10р., у тому числі за вересень 2008 року.

З положень статті 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На вимогу частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Окрім цього, слід зазначити, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, відповідно до приписів частини першої статті 72 КАС України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено обов'язок відповідача виплатити середню заробітну плату без будь-яких відрахувань державної допомоги з безробіття, тому ці факти не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

Перевіряючи правомірність дій відповідача зі сплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року, з відрахування суми заробітної плати, як то зазначено нею у позовних вимогах, одержаної за новим місцем роботи у вересні 2008 року, надаючи оцінку доводам та доказам позивачки, обґрунтованості заявлених вимог, суд зазначає, що у вересні 2008 року, оскільки позивачка знаходилась на обліку у Сімферопольському районному центрі зайнятості, мала статус безробітної, відповідно до наданої центром зайнятості довідки позивачка у вересні 2008 року отримала виплату по безробіттю сумою 543,50 грн., яка є різновидом грошової допомоги і не є заробітною платою. Проте, відмова у виплаті та невиплата відповідачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі, є протиправними діями відповідача.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених вимог стосовно покладення на відповідача обов'язку розрахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року без урахування суми заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи у вересні 2008 року, суд зазначає, що оскільки відповідача зобов'язано сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у повному обсязі, не зважаючи на виплату позивачці допомоги по безробіттю Сімферопольським районним центром зайнятості, суд, на поновлення порушених прав, свобод та інтересів, приходить до висновку, що належним захистом порушеного права є виплата різниці між нарахованою сумою середньомісячної заробітної плати за вересень 2008 року та сумою виплаченої допомоги по безробіттю, що складає розмір недоплаченої суми середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

За правилами частини першої статті 94 КАС України у разі ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких підстав судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору. у розмірі 3,40 грн., факт понесення яких підтверджено платіжним доручення від 06.08.10р. № 43, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України у повному обсязі, шляхом їх безспірного списання з рахунків відповідача.

Керуючись статтями 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправними дії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо зменшення розміру виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року.

Визнати протиправними дії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_2 у повному обсязі розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року.

Зобов'язати Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим розрахувати і виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у вересні 2008 року без врахування суми виплаченої допомоги по безробіттю у вересні 2008 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, ідентифікаційний код юридичної особи 07785820, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша