Постанова № 26072022, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2012 р. Справа №2а-9057/11/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Юг"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

25.07.11р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.05.11р. № 0000402301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам, зроблені за довільним тлумаченням положень податкового законодавства, з огляду на що, доводи відповідача щодо порушення позивачем норм та приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість є голослівними, такими, що спростовуються наданими позивачем доказами.

За поданим позовом, ухвалою суду від 26.07.11р., відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач до канцелярії суду 11.10.2011 року надіслав заперечення на поданий позов, за змістом якого зазначив про його невідповідність вимогам законодавства і не підлягає задоволенню з підстав того, що порушення податкового законодавства виявлено під час перевірки та відображено в акті, складеному за його результатами. В ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту, внаслідок чого, на підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення.

Додатковими поясненнями та додатками до них, поданими 24.11.11р. в судовому засіданні, поданими до канцелярії суду 16.02.12р., 27.03.12р., які також підтримано представником, позивачем наголошено на неправомірності дій податкового органу під час перевірки, що призвело до висновків, які не відповідають дійсності, з арифметичними помилками та самостійних нарахувань, виходячи з недостовірних відомостей. Вказані в акті порушення спростовуються реальними обставинами підтвердженими документально доказами.

Відповідно до додаткових заперечень, поданих відповідачем 22.03.12р., наголошено на неправильному застосуванні позивачем норм податкового законодавства, зокрема, неправильного тлумачення касового методу, як податкового обліку, внаслідок чого позивачем допущено порушення податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість

19.04.12р. до початку судового засідання, з огляду на неявку повноважного представника відповідача, представником позивача суду надано клопотання про розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження, на підставі матеріалів, наявних в матеріалах справи, наполягаючи на задоволенні позовних вимог.

Відповідач до канцелярій суд надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника, зазначивши, що проти вимог, викладених в позові заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, оскільки відповідно до положень ст.ст. 18, 50 КАС України на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів, справа підсудна окружному адміністративному суду, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 36684510, що здійснює свою діяльність на підставі статуту, зареєстрований Сакської районною державною адміністрацією АР Крим з 21.10.09р., узятий на облік в органах державної податкової служби з 22.10.09р. за № 20307, перебуває на обліку в Сакській МДПІ, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 366845101085.

Відповідач, який є суб'єкт владних повноважень, у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України від 02.12.10р. № 2755-VI, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

Фактично встановлені з матеріалів справи обставини свідчать про те, що повноважною особою відповідача 26.04.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Манго Юг", код ЄДРПОУ 36684510, з питань достовірності нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.11р., за результатами якої складено акт від 27.04.2011 року № 453/23-01/36684510 (а.с.7-11).

На підставі вказаного акту перевірки начальником Сакської ОДПІ 13 травня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402301, яким ТОВ "Манго Юг" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 484 871,42 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) сумою 1,00 грн. (а.с.6).

Як убачається з висновків акту перевірки, покладених в основу оспореного податкового повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 3 Закону України від 02.03.2000р. № 1521-ІІІ "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів", п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 484 871,42 грн. (а.с.11).

З дослідженого судом акту перевірки, встановлено, що підставами для висновків, викладених в акті перевірки, стали обставини встановлені під час перевірки достовірності нарахування податкового кредиту за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. Згідно аналізу документів наданих до перевірки (договору комісії на продаж продукції № 118/07-10 від 01.07.2010 року, податкової накладної № 24 від 28.02.2011 року та місячного звіту комісіонера за лютий 2011 року по прийнятим нафтопродуктам до договору № 118/07-10 від 01.07.2010 року) встановлено:

1. Договором комісії на продаж продукції № 118/07-10 від 01.07.2010 року передбачено передачу продукції Комітентом Комісіонеру на автозаправні станції за адресою:

АЗС 1 - АР Крим, Джанкойський район, смт. Азовське, вул. Ф. Приходько, 34; АЗС 2 - АР Крим, Красногвардійський район, траса Харків - Сімферополь, перехрестя с. Некрасово 598 км; АЗС 3 - АР Крим, Сакський район, с. Митяєво, вул. Спортивна 1-а; АЗС 4 - АР Крим, Сакський район, смт. Новофедорівка, автодорога Новофедорівка - Саки, 1 км; АЗС 5 - АР Крим, Совєтський район, сільська рада Краснофлотська, автодорога Херсон - Джанкой - Феодосія - Керч, 262 км + 800 м; АЗС 6 - Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 79.

В договорі комісії на продаж продукції № 118/07-10 від 01.07.2010 року відсутня будь-яка інформація стосовно забезпечення ТОВ "Манго-Юг" ПММ автозаправних станцій розташованих на території Львівської області.

На підставі договору № 118/07-10 від 01.07.2010 року підприємством ТОВ "Манго-Юг" здійснюється реалізація паливно-мастильних матеріалів лише через АЗС АР Крим та Запорізької області.

По даним місячного звіту комісіонера за лютий 2011 року по договору № 118/07-10 від 01.07.2010 року АЗС розташованих та територіях АР Крим та Запорізької області було реалізовано ПММ в кількості - 357 509,37 літрів на загальну суму - 2 297 414,79 грн.

Однак по даним податкової накладної № 224 від 28.02.2011 року ТОВ "Манго Юг" отримано паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 2 908 928,41 грн., в т.ч. ПДВ 484 871,42 грн.

Таким чином, дані місячного звіту комісіонера за лютий 2011 року по договору № 118/07-10 від 01.07.2010 року не відповідають даним податкової накладної № 224 від 28.02.2011 року, а саме (без врахування АЗС, розташованих на території Львівської області): за даними податкової накладної (надходження) - 359 706,38 л., за даними місячного звіту комісіонера за лютий 2011 року (надходження) - 177 169, 64 л., розбіжність складає + 182 536,74 л.

Тобто по податковій накладній надійшло 359 706,39 літрів ПММ, а по місячному звіту комісіонера відображено тільки 177 169,64 літрів.

Якщо враховувати дані місячного звіту комісіонера по АЗС, розташованих на території Львівської області виходить: за даними податкової накладної (надходження) - 359 706,38 л., за даними місячного звіту комісіонера за лютий 2011 року (надходження) - 357 509,37 л., розбіжність складає + 2 197,01 л.

Таким чином по податковим накладним надійшло 359 706,98 літрів ПММ, а по місячному звіту комісіонера відображено тільки 357 509,37 літрів.

Вказані обставини відповідач визнає порушеннями положень пунктів першого та другого статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначаючи, що на порушення вказаних норм закону підприємством ТОВ "Манго Юг" надано завірені копії первинних документів, які містять в особі не правдиву, упереджену, суперечливу інформацію. Також підприємством ТОВ "Манго Юг" порушено статтю 3 Закону України від 02.03.2000р. № 1521-ІІІ "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" в частині використання касового методу до важких дистилятів (коди 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00 690 за Гармонізованою системою опису та кодування товарів), ввезених на митну територію України до 01.10.2000р., виготовлених нафтопереробними заводами України до 01.10.2000р.

На підставі викладеного, підприємством завищено податковий кредит у 484 871,42 грн., чим порушено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ.

Суд, надаючи оцінку обставинам встановленим в ході розгляду справи, доводам і запереченням представників сторін, стосовно правомірності збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), досліджуючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, аналізуючи підстави, покладені в його основу, вирішуючи позовні вимоги по суті виходив з того, що спірні правовідносини врегульовано положеннями Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, Господарського кодексу України, Законів України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", від 02.03.2000р. № 1521-ІІІ "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів".

Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент, за договором комісії на продаж продукції від 01.07.2010 року № 118/07-10 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго Трейд" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Положення частини першої статті 9 Закону України від 16.07.99р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Наявність вказаних документів підтверджує відповідні господарські дії - зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що регулює права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про невідповідність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З досліджених судом договору комісії на продаж продукції № 118/07-10 від 01.07.10р., додаткових угод по договору комісії на продаж продукції, актів прийому-передачі на комісію (до договору № 118/07-10 від 01.07.10р.), Х-звітів, друк яких передбачено положеннями п. 2.1.8 названого Договору, встановлено наявність господарських взаємовідносин між ТОВ "Манго Трейд" - комітента та ТОВ "Манго Юг" - комісіонера стосовно вчинення правочинів з продажу нафтопродуктів. Відповідно до даних податкової накладної від 28.02.2011р. № 224, виданої продавцем - ТОВ "Манго Трейд" покупцю - ТОВ "Манго Юг" на підставі цивільно-правового договору - № 118/07-10 від 01.07.10р., сума проданого товару за номенклатурою з ПДВ складає 2 908 928,41 грн., у тому числі ПДВ 484 821,42 грн.

Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, на вимогу 189.4. ПК України, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

За змістом статті 201 ПК України податкова накладна, видана продавцем покупцю (отримувачу), підписана уповноваженою платником особою та скріплена печаткою (за наявності), що має в окремих рядках визначені п. 201.1 вказаної статті обов'язкові реквізити, виписана на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), є податковим документом, що одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, яка, виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, надає право не тільки на її складання, але і на нарахування податку, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 201.14, 201.15 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Досліджена судом податкова накладна, яка також була предметом дослідження при проведенні податковим органом перевірки, віднесена платником податків до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді - лютий 2011 року, відповідає встановленим законодавцем до податкової накладної вимогам, містять в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені приписами статті 201 ПК України.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - Податок на додану вартість.

Податковим зобов'язанням, з положень пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

На вимогу приписів п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Зі змісту п. 198.2 ст. 198 ПК України убачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У свою чергу, на вимогу приписів статті 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід також зазначити, що самостійне визначення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, є правомірним на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу. Таким чином, посилаючись на положення пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний використовувати дані перевірок результатів діяльності платника податків, що свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За вказаних обставин нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, яке здійснено контролюючим органом на 484 871,42 грн., повинно відповідати даним перевірки результатів діяльності платника податків сумі заявленій у податковій (митній) декларації, в якій, з урахуванням уточнюючої податкової декларації, задекларована сума розміром 484 841,42 грн. Належних доказів правомірності нарахування суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість (детального розрахунку), здійсненого контролюючим органом на 484 871,42 грн. суду не надано.

Доводи податкового органу, викладені в акті перевірки щодо порушення платником податків приписів статті 3 Закону України від 02.03.2000р. № 1521-ІІІ "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" в частині використання касового методу до важких дистилятів (коди 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00 690 за Гармонізованою системою опису та кодування товарів), ввезених на митну територію України до 01.10.2000р., виготовлених нафтопереробними заводами України до 01.10.2000р., не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи та спростовано доводами, обґрунтованими належними доказами, наданими позивачем.

Відповідно до статті 3 названого Закону податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що виникають у зв'язку з продажем товарів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця. При цьому право на збільшення податкового кредиту платників податку на додану вартість - покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості, без застосування положень пункту 187.6 статті 187 Податкового кодексу України.

Касовий метод визначення бази оподаткування, встановлений зазначеною статтею 3 названого Закону, може застосовуватись лише до товарів, визначених статтями 1 та 2 названого Закону, а саме нафти сирої (код 2709 00 000 згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів, ввезених на митну територію України до 31.12.01р., важких дистилятів (дизельного пального) - код ГС 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00 690, виготовлених нафто-переробними підприємствами України з використанням сировини, видобутої на території України або імпортованої, а також вироблених або ввезених (імпортованих) важких дистилятів (дизельного пального) до 01.10.2000р.

Придбані позивачем паливно-мастильні матеріали, не відносяться до переліку важких дистилятів, ввезених на територію України або виготовлених в Україні до 01.10.2000 року (код Гармонізованої системи опису та кодування товарів 271000610, 271000650, 271000690), а тому застосування до спірних відносин приписів статті 3 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" є помилковим.

З наявних в матеріалах справи Сертифікатів відповідності на паливно-мастильні матеріали, наданих позивачем, зокрема дизельне пальне виготовлено серійно у березні, квітні 2010р., бензин автомобільних марок А-95, А-92, А-76 виготовлено серійно у березні 2010 року. Як убачається з акту перевірки, вказані сертифікати відповідачем під час перевірки не досліджувались та від платника податків не вимагались.

Відповідач, зазначаючи про порушення позивачем положень 3 Закону України від 02.03.2000р. № 1521-ІІІ "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів", вказуючи на порушення платником податків вимог податкового законодавства, на вимогу частини другої статті 71 КАС України, належних доказів про придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів за кодами 271000610, 271000650, 271000690 за Гармонізованою системою опису та кодування товарів, суду не надав, свої висновки про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання не обґрунтував.

За вказаних підстав висновок відповідача щодо порушення платником податку вимог статті 3 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" є необґрунтованим, заснованим виключно на припущеннях щодо дати виготовлення (ввезення) товару.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Всупереч вимогам норм статті 71 КАС України відповідачем правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, яким донараховано суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість та штрафних санкцій суду не доведено, не надано жодного належного доказу, яким би підтверджувались зроблені ним висновки, викладені в акті перевірки, що покладено до основи податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошових зобов'язань.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність збільшення суми грошових зобов'язань основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій, здійснене податковим органом, також є неправомірним.

Враховуючи необґрунтованість висновків, зроблених відповідачем на припущеннях, які викладені в акт перевірки від 27.04.2011р. № 453/23-01/36684510, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011р. № 0000402301/0, прийняте на його підставі, є протиправним, з огляду на що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., факт понесення яких підтверджено квитанцією від 08.07.2011р., підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Сакській об'єднаній державній податковій інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання із її рахунків у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 13.05.11р. № 0000402301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Юг" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша