Постанова № 26071863, 20.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2012 р.

Справа №2а-1813/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки КримПапуша О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК

до Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина"

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 10.02.2012 р. надійшов адміністративний Прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК до Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина" про стягнення заборгованості у сумі 29 851,87 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовче провадження, запропоновано відповідачу у термін до 20.03.12 року додатково подати до канцелярії Окружного адміністративного суду АР Крим заперечення проти позову, всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, виконанні дій, допущенні бездіяльності з приводу яких подано позов.

Прокурор надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження приймаючи до уваги неявку у судове засідання, повноважних представників сторін, належним чином повідомлених про місце, день та час судового засідання, суд не знаходить перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, судом з’ясовано, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим на підставі ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи на реалізацію владної компетенції, визначеної 12, 13, 25, 26 Закону України від 08.07.10р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою органи Пенсійного фонду України наділені правом на звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості, у тому числі якщо страхувальник порушив порядок нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску чи подання звітності зазначає про порушення відповідачем вимог п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з положень яких платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, а також своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати, незалежно від фінансового стану платника, єдиний внесок.

Судом встановлено що, позивач просить суд стягнути з відповідача своєчасно не сплачений ним єдиний внесок, самостійно нарахований відповідачем до сплати органам Пенсійного фонду України, за листопад 2011 року загальною сумою 29 851,87 грн .

З огляду на викладене, цей позов розглядається судом відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України, як спір за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадку прямо передбаченому законом, та, зважаючи на положення ст.ст. 18, 50 КАС України, оскільки однією із сторін справи є орган державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів та справа підсудна окружному адміністративному суду.

Статтею 46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Закон України від 08.07.10р. № 2464-IV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

З положень статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах; працівники - громадяни України; іноземці та особи без громадянства, які працюють; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю; особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян; працівники воєнізованих формувань; військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності; особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України; особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також особи, які є застрахованими відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно положень статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платниками єдиного внеску.

Дія Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску та з положень статті 2 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Обов'язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з початку провадження відповідної діяльності, з дня укладення трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору.

Зокрема з положень частини 2 статті 6 Закону платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону Пенсійний фонд України –орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Частиною першою статті 8 Закону визначено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

На вимогу частини 12 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Приватне підприємство "Транспортна компанія "Ірина", зареєстровано юридичною особою ідентифікаційний код 34523590, за адресою:95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 94, гурт. К. 720Б, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України(а.с.14-16).

Позивач просить суд стягнути з відповідача своєчасно не сплачений ним єдиний внесок, самостійно нарахований відповідачем до сплати органам Пенсійного фонду України, за листопад 2011 року загальною сумою 29 851,87 грн.

За приписами частини 4 статті 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому, днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Відповідно п. 2.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 27.09.10р. № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.10р. № 988/18283, документами, що підтверджують сплату платником сум платежів, є одержані від органів Державного казначейства України виписки з рахунків відповідно до Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02.12.02р. № 221, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.02р. за № 976/7264.

Згідно частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Судом встановлено, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення не своєчасно сплаченого відповідачем єдиному внеску сумою 29851,87 грн., але вимогою про оплату боргу від 06.01.2012 року № Ю-20 відповідача повідомлено про не сплату ним єдиного страхового внеску, та наявність недоїмки, що рахується за ним лише сумою 19924,25 грн. Проте отримана відповідачем вимога не оскаржена, а тому є чинною (а.с.17).

Внаслідок несвоєчасної сплати у повному обсязі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідача перед позивачем утворилась недоїмка загальним розміром 19924,25грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не обґрунтовано у повному обсязі позовні вимоги вимоги, щодо стягнення заборгованості з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад сумою 29851,87 грн.

Оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем як страхувальником не сплачені страхові внески за осіб пов’язаних з ним трудовими відносинами, за листопад 2011 року тому позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості сумою 19924,25 грн.

У справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина", ідентифікаційний код юридичної особи 34523590, на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополь АР Крим заборгованість зі сплати єдиного страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сумою 19924,25 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Папуша О.В.