Постанова № 26071845, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2012 р. Справа №2а-85/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Кримської республіканської установи "Білогірський дитячий будинок-інтернат"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

03.01.11р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати недійсним прийняте Державною податковою інспекцією в Білогірському районі АР Крим податкове повідомлення-рішення від 21.11.11р. № 0001901503.

Поданий позов аргументовано тим, що отримане позивачем податкове повідомлення-рішення, прийнято відповідачем, на підставі висновків акту перевірки від 15.11.2011р. № 2381, неправомірно з порушеннями діючого податкового законодавства. Так, відповідно до приписів Перехідних положень Податкового кодексу України за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. до платників податків застосовуються штрафні санкції в розмірі, що не перевищує 1 гривні за кожне порушення. Застосування приписів статті 250 ПК України є незаконним, оскільки за період з 01.01.2011р. до моменту проведення камеральної перевірки на позивача штрафи за неподання податкової декларації по екологічному збору не застосовувались.

За поданим позовом відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача, підтримавши позовні вимоги, викладені в адміністративному позові, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, що відбулось 22.03.12р., проти адміністративного позову заперечив, зазначивши, що рішення суб'єкта владних повноважень, законність прийняття якого є предметом розгляду даної адміністративної справи, прийнято на підставі обставин, встановлених в ході камеральної перевірки, оформленої відповідним актом. Обставини встановлені перевіркою є доказами порушень платником податків вимог податкового законодавства, внаслідок чого контролюючим органом вжито заходи реагування - накладено штраф.

Розгляд справи відкладено до 19.04.2012 року, у судове засідання повторно викликано сторін.

Сторони, явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про поважність причин їх неявки суд не сповістили, відповідач письмові заперечення не надав, як і не надав доказів на підтвердження заперечень, наданих в попередньому судовому засіданні його представником.

Розглянувши матеріали справи, з огляду на неявку повноважних представників, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, оскільки відповідно до положень ст.ст. 18, 50 КАС України на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів, справа підсудна окружному адміністративному суду, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Встановлені з матеріалів справи обставини свідчать про те, що у приміщенні ДПІ в Білогірському районі АР Крим проведено камеральну перевірку за звітний податковий період: за 1-2 квартали 2011 року податкової декларації екологічного податку, поданої Кримською республіканською установою "Білогірський дитячий будинок-інтернат" за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності екологічного податку від 15.11.2011 року № 2381/15-03/03190745.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, платником податків несвоєчасно подано податкову декларації екологічного податку № 17497 за І квартал 2011 року - 08.11.12р. при граничному строку подання - 10.05.2011р. та податкової декларації екологічного податку № 17509 за ІІ квартал 2011 року - 08.11.12р. при граничному строку подання - 09.08.2011р.

Як зазначено в акті відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) екологічного податку за період з 01 січня по 30 червня 2011 року передбачена пунктом 7, підрозділу 10, розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.2010р. № 2755-VI. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) екологічного податку за 2 квартал 2011р. згідно 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Податковим повідомлення-рішенням від 21 листопада 2011 року № 0001901503 відповідно до п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки № 2381/1503/3190745 від 15.11.2011р. встановленого порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI Кримській республіканській установі "Білогірський дитячий будинок-інтернат" збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 8519010168, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 1021 грн.

Суд, надаючи оцінку доводам і запереченням представників сторін щодо правомірності застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової декларації з екологічного податку, розглядаючи питання правомірності прийняття відповідачем оспореного позивачем рішення, досліджуючи підстави, покладені в його основу рішення, виходив з того, що починаючи з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податкового Кодексу України (надалі - Кодекс) на заміну загальнодержавного збору за забруднення навколишнього природного середовища справляється екологічний податок (розділ VIII "Екологічний податок" Кодексу).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу). Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Кодексу платникам екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (підпункт 240.1 пункту 240.1 статті 240 Кодексу).

З положень підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Так, на вимогу приписів пункту 250.2 статті 250 кодексу платники податку складають податкові декларації за встановленою формою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, які протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, подають до органів державної податкової служби, та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема за розміщення потягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Приписи пп. 16.1.2, пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язуть платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Отже, як убачається з положень п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У відповідності з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року , крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Положеннями пункту 250.1 Кодексу встановлено базовий податковий (звітний) період для подання податкової звітності з екологічного податку, який дорівнює календарному кварталу.

Враховуючи зазначені положення Податкового кодексу України податкова декларація з екологічного податку за І квартал 2011 року підлягала поданню до 10 травня 2011 року включно.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині порушення строків подання податкової звітності, однак вважає, що розмір штрафних санкцій було визначено відповідачем невірно, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем податкову декларацію з екологічного податку за вищевказаний період було подано 08 листопада 2011 року, тобто з пропуском встановленого п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49, п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України строку.

Вказані обставини були визнані сторонами в судовому засіданні, відповідно до матеріалів справи і у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності, тому відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України зазначені вони доказуванню не підлягають.

Спірною обставиною у даній справі є розмір нарахованої штрафної санкції.

Податковий орган при визначенні розміру штрафної санкції, яка підлягає застосуванню до позивача за вказане порушення, виходив із приписів п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, відповідно до яких, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Поряд з цим, пунктом 7 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З вказаної вище норми вбачається, що її метою є створення більш сприятливих умов для поступової адаптації, пристосування платників податків до основних положень оновленого податкового законодавства та формування практичних навичок здійснення підприємницької діяльності з урахуванням зміни умов оподаткування, що пов'язане з прийняттям Податкового кодексу України. Разом з цим, вказаною статтею чітко визначено, що за період з 1 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції за порушення платниками податків податкового законодавства не можуть перевищувати одну гривню за кожне таке порушення, а відтак даною нормою встановлений сприятливий (адаптаційний) режим відповідальності платника податків у чітко визначений період.

Застосування штрафу контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до вимог статті 116 Податкового кодексу України, підтверджується відповідним рішенням контролюючого органу, - такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Отже, як убачається із змісту вищевказаних норм податкового законодавства, для вирішення питання наявності повторності дій платника податків щодо порушення ним податкового законодавства і застосування до нього штрафних санкцій за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - накладення штрафу в розмірі 1020 гривень, контролюючий орган повинен зафіксувати первинне порушення - прийняти податкове повідомлення-рішення, яке направити платнику податків, повідомити його про виявлене порушення.

Аналізуючи зміст вищевказаних статей Податкового кодексу слід також зазначити, що відповідно до п. 3.1. цього ж Кодексу, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відтак, під терміном "податкове законодавство" слід розуміти сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін, зокрема, як і в даному випадку, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки/збори, податкових декларацій.

Положення цього Кодексу, зокрема, щодо строків подання декларацій (розрахунків) є складовою частиною податкового законодавства, як і положення щодо відповідальності за порушення строків подання декларацій (розрахунків), а відтак порушення строків подачі декларацій є порушенням податкового законодавства, відповідальність за що встановлена ПК України з урахуванням положень пунктом 7 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тобто шляхом застосування у вищенаведений період санкцій у розмірі 1 гривня.

Судом встановлено, що позивачем допущено порушення податкового законодавства 11.05.2011р. (наступний день після настання граничного строку подання податкової звітності). За таких обставин, враховуючи те, що факт вчинення позивачем порушення відбулось у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, штрафні санкції до порушника повинні нараховуватись у розмірі не більше однієї гривні.

Проте, як убачається із матеріалів справи, штрафні санкції до позивача, як порушника податкового законодавства, податковим органом не застосовувались. За таких підстав твердження податкового органу повторності вчинення платником податків порушення, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення є таким, що спростовується дослідженими матеріалами справи.

З огляду викладене, неправомірне твердження відповідача - суб'єкта владних повноважень про наявність повторного порушення, наслідком чого є накладення штрафу в розмірі 1020 гривень, є протиправними діями відповідача, не заснованими на законі.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року № 0001901503, а саме в частині визначення розміру штрафних санкцій у розмірі 1021 грн., прийнято з порушення норм податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, внаслідок реорганізації шляхом злиття Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим та державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим.

За правилами частини першої статті 94 КАС України, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому з огляду на понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, підтверджених квитанцією від 24.12.2011 р. № К8/О/1, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Сімферопольській міжрайонній державній податковій інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим від 21.11.11р. № 0001901503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримської республіканської установа "Білогірський дитячий будинок-інтернат" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша