Постанова № 26071791, 16.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2012 р. (15:33) Справа №2а-14981/11/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача - Андруцької Г.О., довіреність від 28.11.11р.,

відповідача - Григор'єва І.О., довіреність від 05.09.11р. № 2882/9/10-0, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" в інтересах особи Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Казахмис" - пансіонат "Лучезарний"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.11.11р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.11р. № 0000822302.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржене рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки з питань взаємовідносин з контрагентом, господарські операції за взаємовідносинами з ним визнано відповідачем нікчемними, без наміру створення правових наслідків, що не відповідає дійсності, оскільки вказані операції мали товарний характер та використані в господарській діяльності позивача. Необґрунтовані висновки акту перевірки покладено в основу прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість, а тому з огляду на приписи діючого податкового законодавства України, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Оскаржені в адміністративному апеляційному порядку податкові повідомлення-рішення залишено відповідними рішеннями ДПА в АР Крим та ДПА України без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.06.11р. № 0000822302 без змін.

Ухвалою суду від 28.11.11р. відкрито провадження в адміністративній справі за названим позовом, розпочато підготовче провадження, відповідачу надано строк для надання суду та в копії позивачу заперечення проти позову та документів на підтвердження своїх доводів, які в нього є, з'ясовано питання про склад осіб які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, прийнято рішення щодо відсутності необхідності проведення попереднього судового засідання, внаслідок чого закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.12р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив пославшись на заперечення відповідача, які, за викладених у них підставах, підтримав у повному обсязі. Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги відповідачем зазначено, що за результатами проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" - пансіонат "Лучезарний", код ЄДРПОУ 26538990, з питань взаємовідносин з ТОВ "Бренд Строй", код за ЄДРПОУ 36165567 за листопад 2010 року, грудень 2010 року, встановлено порушення ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу пропису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недісним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вищевикладене свідчить про відсутність у Філії ТОВ "Корпорація "Казахмис" - пансіонат "Лучезарний" постачання товарів по угодам, визнаних нікчемними. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 87 076,0 грн., в тому числі: за листопад 2010 року у сумі 71 250,0 грн., за грудень 2010 року в сумі 15 826,0 грн.

Представник відповідача наголосив на тому, що при перевірці підприємством не доведена реальність операцій, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідних для виконання постачання товарів або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" - головна організація, що заснувала Філію товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний" діє як самостійна юридична особа в організаційно-правовій формі товариства з обмеженою відповідальністю у відповідності з законодавством Республіки Казахстан.

Філія товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний" діє на підставі відповідного Положення, затвердженого рішенням правління ТОВ "Корпорація "Казахмис" від 08.09.06р., здійснює свою діяльність без права юридичної особи, ідентифікаційний код 26538990, узято на облік у Державній податкові інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, видано свідоцтво про реєстрацію постійного представництва як платника податку на прибуток, індивідуальний податковий номер 265389901245, про що свідчить свідоцтво № 100128697 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 180378 (а.с.10-18).

Відповідач - Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим - суб'єкт владних повноважень, який здійснює свою діяльність на підставі Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районні в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08 р. № 412, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.08 р. № 633/15324, є органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, підпорядковується Державній податковій адміністрації в Автономній Республіці Крим і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. У своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

Встановлені з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що повноважною особою відповідача проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" - пансіонат "Лучезарний", код ЄДРПОУ 26538990, з питань взаємовідносин з ТОВ "Бренд Строй", код за ЄДРПОУ 36165567 за листопад 2010 року, грудень 2010 року, за результатами якої виявлено порушення податкового законодавства, про що складено акт від 24.05.2011р. № 852/23-02/26538990 (а.с.20-40). Висновками акту перевірки зафіксовано встановлені порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу пропису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вищевикладене свідчить про відсутність у Філії ТОВ "Корпорація "Казахмис" - пансіонат "Лучезарний" постачання товарів по угодам, визнаних нікчемними. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 87 076,0 грн., в тому числі: за листопад 2010 року у сумі 71 250,0 грн., за грудень 2010 року в сумі 15 826,0 грн.

Підставами для таких висновків, як то вказано в акті перевірки, стали обставини того що контрагенти ТОВ "Бренд Строй", що виконувало роботи (надавало послуги) позивачу, до складу своїх податкових зобов'язань і податкового кредиту віднесено податкові зобов'язання, які сформовано за рахунок постачальників зі станом, що відповідно до відомостей системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відрізняється від "0" - ПП "Родина ХХІ", ПП "Фрегат ХХІ", що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту у ТОВ "Бренд Строй" та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг). Оскільки основними постачальниками ТОВ "Бренд Строй" у досліджений контролюючим органом період були підприємства ПП "Родина ХХІ", ПП "Фрегат ХХІ", діяльність яких була визнана нікчемною та придворною, та такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки вони не мають основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та унеможливлює продаж товарів (надання робіт, послуг) ТОВ "Бренд Строй" по ланцюгу постачання. За таких підстав податковий орган вважає, що податкові зобов'язання по відповідно ланцюгу постачання є нікчемними.

На підставі акту перевірки від 24.05.11р. № 852/23-02/26538990 ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, податковим повідомленням-рішенням від 08.06.11р. № 0000822302 (а.с.41), збільшено суму грошового зобов'язання Філії ТОВ "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний" по податку на додану вартість за основним платежем на 87 076 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 21 769 грн.

В порядку апеляційного адміністративного оскарження Філії ТОВ "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний" до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, ДПА в АР Крим та ДПА України подано скарги, за результатами розгляду яких, їх залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.06.11р. № 0000822302, залишено без змін (а.с.43-62).

Суд, надаючи оцінку доводам і запереченням представників позивача та відповідача щодо правомірності збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), досліджуючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, аналізуючи підстави, покладені в його основу, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р., регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, права органів державної податкової служби передбачені положеннями ст. 20 Податкового кодексу України. Відповідно до пп. 20.1.4, пп. 20.1.18, пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем зафіксовано порушення податкового законодавства та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф), у період набрання чинності Податковим кодексом України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визначає порушенням податкового законодавства - неправомірне формування податкового кредиту у листопаді та грудні 2010 року, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких також застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначались в Законі України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку на вимогу п.п. 7.2.8 п. 7.2 статті 7 вказаного Закону зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

З положень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.00р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, визначених Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отримані позивачем податкові накладні від 16.11.10р. № 2278 - ПДВ сумою 16 066,67 грн., від 30.11.2010р. № 2279 - ПДВ сумою 55 183,00 грн., від 23.12.10р. № 2581 - ПДВ сумою 7 266,67 грн., від 27.12.10р. № 2613 - ПДВ сумою 8 559,20 грн. (а.с.71,72,80,89), за взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" за період листопад - грудень 2010 року, які також були предметом дослідження при проведенні перевірки, про що свідчить зміст акту перевірки (а.с.23, аркуш акту перевірки 4), й обумовили формування податкового кредиту, та підтверджують правильність його формування позивачем.

Придбано товар за вказаними податковими накладними відповідно до укладених між Філією ТОВ "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний" та ТОВ "Бренд Строй" договорами підряду від 16.11.10р. № 415 № 416 (а.с.90-91, 73,74). Довідками про вартість виконаних робіт за листопад та грудень 2010 року та відповідними актами прийомки виконаних будівельних робіт (а.с.75-79,81-88) підтверджено виконаних вартість робіт, які були здані ТОВ "Бренд Строй" та прийняті Філією ТОВ "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний".

Досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідні господарські дії - зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договорів підряду на виконання (проектної) продукції вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладених договорів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до вказаного Закону, до ст. 228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини третьої статті 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, оскільки основним контрагентом ТОВ "Бренд Строй" є ПП "Родіна ХХІ" та ПП "Фрегат ХХІ", відносини між якими актами перевірки від 23.03.11р. № 3129/23-4/36165567, від 03.03.11р. № 1827/23-4/37172250, від 03.03.11р. № 1828/23-4/37172287 (а.с.23,24,26,27) визнані нікчемними.

Тобто, має місце оспорюванність самих договорів укладених між Філією ТОВ "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний" та ТОВ "Бренд Строй", по ланцюгу постачання товарів, послуг від його контрагентів ПП "Родіна ХХІ" та ПП "Фрегат ХХІ", внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Отже, Податковим кодексом України визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної податкової політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом помилково здійснено нарахування (збільшення) податку на додану вартість в частині заявлених позовних вимог на підставах, викладених в акті перевірки.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування (збільшення) основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій здійснено податковим органом також неправомірно.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 КАС України, у разі ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому з огляду на понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, факт понесення яких підтверджено квитанцією від 25.11.11 р. № ПН28718, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції Сімферопольського районі АР Крим шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 08 червня 2011 року № 0000822302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" пансіонат "Лучезарний" за рахунок коштів Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору, - 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша