Постанова № 26068478, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17172/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.12р. у справі №2а-17172/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Україна»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Авеста-Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень від 09.08.11р. № 0003082307 та № 0003092307.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 02.04.12р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної постанови не було досліджено питання щодо підстав визначення відповідачем спірного грошового зобов'язання, не проаналізовано подані позивачем докази на підтвердження факту реальності (товарності) господарської операції позивача з його контрагентами ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані».

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авеста-Україна»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані»за період з 01.01.06р. по 31.12.10р., за результатами якої складено акт № 8347/23-07/23516373 від 28.07.11р.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 09.08.11р.:

№ 0003082307, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 16 000 грн., в тому числі: 12 800 грн. основного платежу та 3 200 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0003092307, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 20 000 грн., в тому числі: 16 000 грн. основного платежу та 4 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як свідчать обставини справи, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, віднесенні до складу податкового кредиту ПДВ у загальному розмірі 12 890 грн. (у тому числі: за липень 2008 року на суму 3 870 грн., за вересень 2008 року на суму 2 940 грн., за жовтень 2008 року на суму 3 680 грн., за березень 2010 року на суму 2 400 грн.) та п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат 64 000 грн. за 2008 р.

Як вбачається з акту перевірки, такий висновок ДПІ обґрунтовує виключно на тому, що контрагенти позивача - ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані»зареєстровані невстановленими особами на підставних осіб, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які значились керівниками вказаних товариств, а відтак, на думку податкового органу, усі господарські операції з вказаними Товариствами мають ознаки нікчемних, а тому результати таких операцій не можуть відображатись в податковому обліку позивача.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані»з якими позивач мав господарські відносини зареєстровані на підставних осіб, які в судовому засідання були допитані у якості свідків та пояснили суду, що господарською діяльністю не займалися, договорів не підписували та нікого не уповноважували на зайняття господарською діяльності від імені підприємства, що на думку суду свідчить про безтоварність операцій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, безпідставно не досліджено докази податкового органу та платника податків, які можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу про наявність порушень.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи одним із основних видів діяльності ТОВ «Авеста - Україна»є колекторська діяльність, яка полягає у тому числі у листуванні з боржниками та подання судових позовів про стягнення заборгованості, з метою добровільного погашення заборгованості перед кредиторами.

Як свідчать обставини справи, позивач придбав канцелярський товар (папір та конверти з логотипом та віконцем) : у ТОВ «Трім К» на загальну суму 32 040 грн., в т.ч. ПДВ - 6 180 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на отримання товару №3/30 від 30.05.08р., № 077.2 від 09.07.08р., рахунками від 26.05.08р. № 3, від 07.07.08р. № 8, податковими накладними №2805.3 від 28.05.08р., № 0707.2 від 07.07.08р., та у ТОВ «Бігбудкомпані» на загальну суму 39 720 грн., в т.ч. ПДВ на суму 6 620 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на отримання товару №220-09 відь 22.09.08р., № 151-10 від 15.10.08р, рахунками від 12.09.08р. №3, від 14.10.08р. № 4-14/10, податковими накладними № 153-09 від 15.09.08р., № 151-10 від 15.10.08р.

Вказані документи розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання товару, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, як того вимагає ч.ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV.

В оплату вартості канцелярських товарів, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані»грошові кошти у вказаних сумах, що підтверджується платіжними дорученнями.

Матеріали справи місять також докази використання у власній господарській діяльності позивачем придбаного у ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані»товару, зокрема акти списання, з яких вбачається, що товар передано в використання; договори, укладені між позивачем та ЗАТ «Український Мобільний зв'язок»№ ТД-08-08622 від 28.05.08р. ПриватБанком від 12.03.08р. № 1/03, ТОВ «Комерційний банк «Дельта»від 14.07.08р. предметом яких є вчинення позивачем дій по судовому стягненню з боржників простроченої заборгованості, договори, укладені позивачем з УДППЗ «Укрпошта»№ 50-01 від 10.01.07р. та № 66 від 24.07.08р. про надання послуг по пересиланню поштової кореспонденції.

Отже, господарські операції позивача з ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємства, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Вказані обставини та документальні докази безпідставно залишені поза увагою суду першої інстанції, безпідставно не досліджувались податковим органом при перевірці, відтак в силу Закону N 168/97-ВР мають правове значення для вирішення питання щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за вказаний період.

Посилання суду першої інстанції та податкового органу на допит свідків, а саме: ОСОБА_2 - директора ТОВ «Трім К» та ОСОБА_3 - директора ТОВ «Бігбудкомпані» не можуть бути беззастережним доказом фіктивності угод та зняття їх результатів з податкового обліку.

Так, відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах бухгалтерського обліку несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Наявні у справі податкові та видаткові накладні містять обов'язкові реквізити, підписані від продавця - платника податку та скріплені печаткою такого платника податку - продавця.

Між тим, законодавство не містить обов'язку покупця перевіряти податкові накладні продавця на предмет достовірності (справжності) підпису особи, яка від імені продавця їх підписала.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача в недостовірності відомостей щодо підпису в податкових накладних, виписаних ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані» за вказаний період, як і не доведено обізнаність позивача в тому, що вказані Товариства зареєстровані на підставних осіб.

Сама по собі ця обставина не може бути доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства. Реєстрація Товариств з порушенням вимог законодавства, на підставних осіб, що не займались і не мали наміру займатись підприємницькою діяльністю, навіть якщо таке і мало місце, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такими юридичними особами є нікчемними. Тим більше, пояснення вказаних осіб не містять інформації щодо конкретних правочинів.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням чинного законодавства, за змістом ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»не можуть застосовуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при виїзній документальній перевірці не перевірялись.

За змістом частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

За наведених обставин у їх сукупності, колегія суддів вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.12р. у справі №2а-17172/11/2670 та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.12р. у справі №2а-17172/11/2670 -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.12р. у справі №2а-17172/11/2670 скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Україна»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 09.08.11р. № 0003082307 та № 0003092307.

Дана постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання постанови законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.