Постанова № 26067182, 12.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2057/12

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю представників сторін:

позивача - Сахнюк І.І.

апелянта - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Старосинявському районі Хмельницької області до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів

В обґрунтування своїх позовний вимог управління Пенсійного фонду України із врахуванням уточнених позивних вимог посилалось на те, що в період з 29.12.2006 р. по 31.12.2011 року відповідач перебував на обліку в Управління пенсійного фонду України та неправомірно отримував пенсію у розмірі 40944 грн. 92 коп., а відтак просило суд стягнути із відповідача вказані кошти на користь держави в особі УПФУ в Старосинявському районі як безпідставно виплачену пенсію.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 24.04.2012 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційних вимог скаржник наголошував на жодних зловживань на момент звернення його до управління у 2006 році для призначення пенсії судом першої інстанції не встановлено, що свідчить про помилковість та необґрунтованість висновків останнього про наявність правових підстав для стягнення безпідставно виплаченої пенсії.

У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача проти доводів апелянта заперечив та зауважуючи на обґрунтованості та доведеності висновків суду першої інстанції, а відтак безпідставності тверджень скаржника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи, зокрема з довідки вих. №400 від 29.12.2006 року, судом встановлено, що ОСОБА_3 був безпосередньо зайнятий на роботах, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності із Списком №1 та посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 року серії А НОМЕР_1 від 18 лютого 1993 року.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідачу призначено пенсію як особі, яка працювала у зоні відчуження та мала право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 з 29 грудня 2006 року по 31.12.2011 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Старосинявському районі, при цьому за вказаний період апелянту було виплачено пенсію у розмірі 40944 грн. 92 коп.

23 листопада 2011 року відповідачем було пред'явлено архівну довідку вих. № 59478 від 02.11.2011 року, у якій зазначено, що ОСОБА_3 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 09.08.1988 року по 08.09.1988 року у населеному пункті Поліське.

Листом №906/04 від 15.02.2012 р. управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі відповідача повідомлено, що оскільки у довідці Галузевого Державного архіву Міністерства оборони від 02.11.2011 р. №59478 зазначено роботу у населеному пункті Поліське, яка не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у нього не було права на призначення пенсії такого виду.

Також вказаним листом ОСОБА_3 повідомлено про той факт, що на підставі рішення про припинення виплати пенсії від 26.12.2011 р. із 01.01.2012 року йому припинено виплату пенсії, а за період з 29.12.2006 р. по 31.12.2011 р. утворилась переплата у розмірі 40979 грн. 48 коп., яку відповідачу слід повернути на розрахунковий рахунок Управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов виходив з того, що виконання функцій учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідачем у населеному пункті Поліське (зона безумовного обов'язкового відселення), не дає права останньому на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, а відтак отримані відповідачем кошти підлягають поверненню державі, як безпідставно набуте майно.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. ст. 9, 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно вказаного Додатку існують такі зони радіоактивного забруднення: 1. зона відчуження; 2. зона безумовного (обов'язкового) відселення згідно з постановами Ради Міністрів УРСР; 3. зона гарантованого добровільного відселення; 4. зона посиленого радіоекологічного контролю

При детальному вивченні вищезазначеної Постанови КМ УРСР, суд першої інстанції дійшов висновку, що населений пункт Поліське, у якому відповідач виконував функцію ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС із 09.08.1988 р. по 08.09.1988 р. відноситься до зони №2 безумовного (обов'язкового) відселення згідно з постановами Ради Міністрів УРСР.

Стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Вказаною нормою Закону передбачено зменшення пенсійного віку особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Також визначено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на зменшення пенсійного віку на 5 років, а саме особи, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Відповідно до вказаної норми Закону, 29.12.2006 року управлінням Пенсійного фонду України в Старосинявському районі апелянту була призначена пенсія із заниженням пенсійного віку на 5 років.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

При цьому, як свідчать матеріали справи та встановлено під час апеляційного розгляду, вищевказане рішення було прийнято на підставі посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та виданої апелянту в офіційному порядку військовим комісаріатом довідки.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано факту того, що жодних зловживань з боку апелянта на момент його звернення у 2006 році до позивача встановлено не було, водночас ОСОБА_3 для призначення пенсії пред'являлись достовірні документи, які надавались останньому державними органами у встановленому законом порядку, що не заперечується і самим позивачем.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення з апелянта безпідставно отриманої пенсії, оскільки жодних доказів на підтвердження факту зловживання пенсіонером щодо подання недостовірних даних до Пенсійного органу матеріали справи не містять, що свідчить про недоведеність позовних вимог останнього.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

В силу ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Старосинявському районі Хмельницької області до ОСОБА_3 про стягнення коштів, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України у Старосинявському районі Хмельницької області відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "18" вересня 2012 р. .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.