Ухвала суду № 26066044, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7205/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної Податкової Служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іста Групп»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної Податкової Служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Іста Групп»звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 року № 0000652308.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції ДПІ у Солом'янському районі міста Києва у період з 13 січня по 23 січня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Іста Групп»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Опт-Бест»за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва складено акт № 906/23-08/33541100 від 30.01.2012 року.

13.02.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652308, відповідно до якого відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 338 585 грн у зв'язку з порушенням ним пп. 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Із матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що 30 липня 2011 року між позивачем та ПП «ОПТ-Бест»укладено договір поставки товару № 030/07, відповідно до умов якого ПП «Опт-Бест»передає, а позивач приймає та оплачує обладнання для систем відеоспостереження.

У судовому засіданні та в акті перевірки податковий орган посилався на ту обставину, що договір поставки, укладений між позивачем та його контрагентом, є нікчемним (фіктивним), оскільки фінансово-господарська діяльність ПП «Опт-Бест»здійснювалась за межами правового поля, а договір укладено без наміру створення правових наслідків та з метою, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна, незаконне заволодіння ним.

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами. Доказів, які б свідчили про недійсність (нікчемність) договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, відповідачем не надано.

Крім того, суд вірно послався на рішення Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2012 року у справі № 14/572, яким підтверджено реальність здійснення позивачем та ПП «Опт-Бест» фінансово-господарських операцій за договором поставки.

Вірними є висновки суду першої інстанції і щодо перевірок, які проводилися податковим органом та стосуються ФГ «Рубас», ПП»Опт-Бест», оскільки результати перевірки не мають відношення до фінансово-господарської діяльності позивача та до його відносин з ПП «Опт-Бест».

Крім тог, суд враховує, що чинне законодавство України не покладає відповідальності на платника податку відповідати за порушення , які мали місце у його контрагентів під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов»язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської операції платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі, якщо суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пп..201.4,201.6 України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону, колегія суддів вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Опт-Бест»та діяв при цьому в межах чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної Податкової Служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.