Постанова № 26066022, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6511/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Лещенко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління Кіровоградської області на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління Кіровоградської області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся в інтересах ОСОБА_3 до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління Кіровоградської області (далі - Відповідач) про скасування постанови про арешт коштів боржника від 03.10.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у справі письмових доказів, а згідно ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; апеляційною інстанцією не визнана обов»язковою особиста участь осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що Відповідачем накладено арешт на кошти на картковому рахунку, на який ОСОБА_3 нараховувалася заробітна плата.

Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до виконавчого листа №6-315 від 23.08.2011 року, виданого на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва про виконання рішення третейського суду, з боржника ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Центр фінансових послуг»стягнуто кошти в сумі 14 975,29 грн. (виконавче провадження ВП №28468458).

03.10.2011 року Відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти в межах суми 14 975,29 грн., що містяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_2, МФО 323475, Код 09323408, ідентифікаційний номер боржника НОМЕР_1, Банк ВАТ «Ощадний Банк» та належать боржнику ОСОБА_3

Представником Позивача зазначено, що ОСОБА_3 на час виникнення спірних правовідносин працював прибиральником в Комунальному підприємстві «Благоустрій» м. Мала Виска. На вищевказаний рахунок роботодавець перераховує ОСОБА_3 заробітну плату та цей рахунок використовується виключно для перерахування громадянину ОСОБА_3 заробітної плати.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження»(далі - Закон).

Згідно визначення ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 11 Закону визначено коло прав та обов»язків державних виконавців при здійсненні ними заходів примусового виконання рішення.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст.6 Закону).

Згідно ч.ч.1-2 та 3 ст.52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Згідно ст.68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

За правилами ч.4 ст.70 Закону загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що арешт Відповідачем накладено саме на рахунок, з якого ОСОБА_3 отримує заробітну плату, оскільки даний висновок ґрунтується виключно на обставинах, викладених в позові представником Позивача та не підтверджується жодним письмовим доказом. За ініціативою суду першої інстанції в порушення вимог ч.5 ст.71 КАС України жодного доказу на підтвердження вищевказаної обставини також не витребувано.

Крім того, вказаний висновок суду спростовується листом Комунального підприємства «Мала Виска Благоустрій»від 17.04.2012 року боржник ОСОБА_3 з 20.02.2012 року на даному підприємстві не працює, а заробітна плата йому перераховувалася на картковий рахунок НОМЕР_1 у ТВБВ 10010/0137 філії Ощадного Банку (а.с.48), а не на розрахунковий рахунок НОМЕР_2, МФО 323475, Код 09323408, Банк ВАТ «Ощадний Банк», як зазначає в своєму рішенні суд першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на виконання вказаного положення доведено правомірність винесеної ним постанови про арешт коштів боржника від 03.10.2011 року.

Позивач в свою чергу, не надав достатніх доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, як того вимагає норма частини 1 статті 71 КАС України.

Крім того, статтею 198 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі або визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Згідно зі ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу,

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Апелянтом не наведено жодних підстав, з яких позовна заява підлягає залишенню без розгляду або провадження у даній справі - закриттю, а тому в цій частині вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління Кіровоградської області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову в інтересах ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління Кіровоградської області про скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.