Ухвала суду № 26064116, 05.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.

Справа № 2а-4568/10/1570

Категорія:8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новолог" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26.04.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю "Новолог" (надалі - ТОВ "Новолог") звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі (надалі –СДПІ у м. Одесі) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000841520/0 від 09.10.2009р., №0000841520/1 від 24.12.2009р., №0000841520/2 від 03.02.2010р. в частині нарахування ПДВ в сумі 21634грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15788,20грн.; скасування податкових повідомлень-рішень №0000821520/0 від 09.10.2009р., №0000821520/1 від 24.12.2009р., №0000821520/2 від 03.02.2010р. в частині нарахування податку на прибуток в сумі 6271грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2206,95грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.08.2009р по 21.09.2009р. посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Новолог", з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складений акт №601/15-2/14299669/166 від 25.09.2009р. / а.с.9-44/

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було завищено амортизаційні відрахування на суму 25084,03грн., та вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту у травні 2008 року на суму 21633,34грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000821520/0 від 09.10.2009 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 30631,70грн., в тому числі 22344 грн. за основним платежем, та 8287,70 грн. за штрафними санкціями, а також №0000841520/0 від 09.10.2009 року про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 120267грн., в тому числі 80178грн. за основним платежем, та 40089грн. за штрафними санкціями. За наслідками оскарження висновків перевірки та вказаних рішень, СДПІ були прийняті повідомлення-рішення №0000821520/1 від 24.12.2009 року, №0000821520/2 від 03.02.2010 року, №0000841520/1 від 24.12.2009 року та №0000841520/2 від 03.02.2010 року. /а.с.45-50/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ "Новолог" здійснювало діяльність з вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажів та надання супутних послуг на території ДП «Одеській морській торговельний порт».

З метою здійснення цієї діяльності у травні 2008 року ТОВ "Новолог" придбало за договором №24/05Ш від 28.05.2008 року у ТОВ «Терано»магнітні шайби, які використовуються у вантажно-розвантажувальних роботах, що було оформлено видатковою накладною. /а.с.52, 62/

Наказом директора ТОВ "Новолог" №93/1 від 30.05.2008 року вказані шайби були включені до переліку основних засобів підприємства. /а.с.59-61/

Висновки щодо нікчемності вказаної угоди та її безтоварності спростовуються доказами перевезення придбаних у ТОВ «Терано»шайб, та їх технічними паспортами. /а.с. 53-54, 158-160/

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 року, було відмовлено у задоволенні позову СДПІ у м. Одесі до ТОВ "Новолог" та ТОВ «Терано»про стягнення усього отриманого за договором, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, який було обґрунтовано нікчемністю договору №24/05Ш від 28.05.2008 року між ТОВ "Новолог" та ТОВ «Терано». /а.с.139-143/

Таким чином, з моменту оплати коштів за товар та отримання ТОВ податкової накладної від ТОВ «Терано»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цій операції до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального права та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: