Рішення № 26062443, 11.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/1016-2012 11.09.12

За позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі

Державного агентства земельних ресурсів України

До 1. Київської міської ради

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна»

Про визнання договору недійсним

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Сьомочкіна О.С. -представник

від відповідача -1 Козак А.Л. -за довір.

від відповідача-2 не з'явився

прокурор Одуденко А.В. -посвідч.

У судовому засіданні 11.09.2012 у відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державного агенства земельних ресурсів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладений між Київською міською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Україна», що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.06 за № 62-6-00299 в Книзі записів державної реєстрації договорів, загальною площею земельної ділянки 90,2811га., вартістю 18 427 057,77 грн., що розташована в межах Деснянського району м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:013:0018), визнати у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна»відсутність права користування по вищевказаному договору оренди земельною ділянкою площею 90,2811га, що розташована в межах Деснянського району м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:013:0018), та про зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 90,2811га., вартістю 18 427 057,77 грн., що розташована в межах Деснянського району м. Києва кадастровий номер 8000000000:62:013:0018 (згідно поданих уточнень позовних вимог).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/1016-2012, розгляд справи було призначено на 14.02.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 розгляд справи відкладено до 06.03.2012 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача-2, з метою виконання сторонами вимоги суду, а також з метою витребування у сторін спору додаткових доказів по справі, які необхідні для вирішення спору.

21.02.2012 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача-2 подав клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-47/1016-2012 до вирішення пов'язаної адміністративної справи № 2а-4190/11/2670.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2012 провадження у справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 24.07.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.07.2012 справу № 5011-47/1016-2012 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., яка ухвалою від 24.07.2012 прийняла справу до свого провадження та призначила її розгляд на 11.09.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.08.2012 справу № 5011-47/1016-2012 передано для розгляду судді Станіку С.Р., який ухвалою від 17.08.2012 прийняв вказану справу до свого провадження, розпочав розгляд справи заново та призначив її розгляд на 11.09.2012.

В судовому засіданні 11.09.2012 прокурор та позивач позовні вимоги в інтересах держави підтримали, просили суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено на підставі рішення Київської міської ради № 655/2065 від 21.10.2004, яке постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -СГ ТОВ "Нова Україна" - визнано нечинним та скасовано з підстав його невідповідності вимогам закону, зокрема ст. ст. 123, 184 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670 -залишена без змін. Відтак, оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено на підставі нечинного рішення Київської міської ради № 655/2065 від 21.10.2004, а отже договір оренди на час його укладення відповідачами суперечив вимогам закону, що є підставами для визнання його недійсним згідно ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а також є підставами для визнання у відповідача-2 відсутності права користування по вищевказаному договору оренди земельною ділянкою площею 90,2811га., що розташована в межах Деснянського району м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:013:0018), а також є підставою для зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Київській міській раді.

В судовому засіданні 11.09.2012 представник відповідача-1 надав суду пояснення по суті спору.

В судове засідання 11.09.2012 відповідач-2 представників -не направив, причин неявки представників суду не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за належними адресами місцезнаходження, через канцелярію суду заяв та клопотань -не подавав. Також, суд наголошує на тому, що відповідач-2 був обізнаний про наявність даного спору, адже подавав витребувані судом документи, заявляв клопотання, та не був позбавлений можливості надати витребувані судом документи та пояснення по справі шляхом їх подання через канцелярію суду або їх направленням на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши представника позивача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»від 23.03.2012 № 7.

Як встановлено судом, Державний комітет України із земельних ресурсів реорганізовано шляхом утворення Державного агентства земельних ресурсів України, який є правонаступником Держкомзему у правовідносинах щодо здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/2011 встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність жкого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Одним із основних завдань Держземагентства України є реалізація державної політики у сфері земельних відносин (п.3 Положення про Держземагентство України).

Відповідно до пункту «ґ»частини першої статті 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного земельного контролю за використанням та охороною земель.

Державне агентство земельних ресурсів України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

21.10.2004 Київською міською радою прийнято рішення № 655/2065 «Про оформлення сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" права користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району м. Києва», згідно якого оформлено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна", за умови виконання пункту 2 цього рішення, право довгострокової оренди на 15 років земельних ділянок загальною площею 484,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району м. Києва за рахунок частини земель, закріплених за радгоспом ім. Кірова згідно з державним актом на право користування землею від 1981 р., з них: - ділянка N 1 - площею 2,64 га; ділянка N 2 - площею 6,79 га; - ділянка N 3 - площею 13,04 га; - ділянка N 4 - площею 34,91 га; - ділянка N 5 - площею 20,36 га; - ділянка N 6 - площею 90,28 га; - ділянка N 7 - площею 49,45 га; - ділянка N 8 - площею 17,67 га; - ділянка N 9 - площею 59,97 га; - ділянка N 10 - площею 93,09 га; - ділянка N 11 - площею 95,80 га.

25.06.2005 між Київською міською радою, як орендодавцем, та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Україна", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, підписаний представниками сторін та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.06 за № 62-6-00299 в Книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2004 № 655/2065 «Про оформлення сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" права користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району м. Києва»за Актом приймання -передавання передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку в межах Деснянського району міста Києва розміром 902811 кв.м., цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 8000000000:62:013:0018 (п. 2.1), строк оренди 15 років (п. 3.1).

Відповідно до довідки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.01.2012 № 07-387/608, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 90,2811га., що розташована в межах Деснянського району м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:013:0018), складає 18 427 057,77 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670 задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -СГ ТОВ "Нова Україна", а саме: визнано нечинним та скасовано рішення Київської міської ради від 21.10.2004 № 655/2065 «Про оформлення сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" права користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району м. Києва».

Постанова суду мотивована тим, що відповідно до статті 184 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 677, земельна ділянка надається без розроблення проекту відведення якщо ділянка, за рахунок якої здійснюється надання в оренду, раніше відводилася і має винесені в натурі межі, що не змінюються. В разі зміни меж земельної ділянки розробляється проект відведення, який погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини. Земельні ділянки, які відведені СГ ТОВ "Нова Україна" за рахунок частини земель радгоспу ім.. Кірова, тобто із змінами меж земельних ділянок. При наданні в оренду вищезазначених земельних ділянок СГ ТОВ "Нова Україна", складалася технічна документація щодо оформлення права довгострокової оренди без проекту відведення земельних ділянок, що в свою чергу є порушення порядку надання в оренду земельних ділянок. В технічній документації щодо оформлення сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Україна»права користування земельними ділянками відсутній проект землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони та виділення в її межах прибережної захисної смуги, що суперечило статті 184 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 677.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670 - залишена без змін. Також, вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто з 07.06.2012.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

П. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки обов'язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні суду, є суб'єктний склад спору, а в справі Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-4190/11/2670 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, не підлягають доказуванню, зокрема щодо того, що СГ ТОВ "Нова Україна" згідно рішення Київської міської ради від 21.10.2004 № 655/2065 були надані в оренду земельні ділянки всупереч статті 184 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 677, тобто без проекту відведення земельних ділянок та відсутності проекту землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони та виділення в її межах прибережної захисної смуги.

Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою можливе у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача і провадиться за його заявою до відповідного органу.

Згідно ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 "Про судову практику про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, встановлено ту обставину, що рішення Київської міської ради від 21.10.2004 № 655/2065 суперечить вимогам закону, зокрема статті 184 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 677, адже на підставі вказаного рішення СГ ТОВ "Нова Україна" були надані в оренду земельні ділянки без проекту відведення земельних ділянок та відсутності проекту землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони та виділення в її межах прибережної захисної смуги.

А оскільки внаслідок рішення Київської міської ради від 21.10.2004 № 655/2065, яке визнано нечинним та скасовано з підстав суперечності вимог закону, між відповідачами було укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.06 за № 62-6-00299 в Книзі записів державної реєстрації договорів, а відтак, укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки в межах Деснянського району міста Києва розміром 902811 кв.м., цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 8000000000:62:013:0018, також суперечить вимогам закону, зокрема статті 184 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 677, адже на підставі вказаного рішення СГ ТОВ "Нова Україна" були надані в оренду земельні ділянки без проекту відведення земельних ділянок та відсутності проекту землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони та виділення в її межах прибережної захисної смуги, що згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, вимога прокурора, заявлена ним у позовів в інтересах держави в особі позивачів, про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.06 за № 62-6-00299 в Книзі записів державної реєстрації договорів, щодо оренди земельної ділянки в межах Деснянського району міста Києва розміром 902811 кв.м., цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 8000000000:62:013:0018 -є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, оскільки договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.06 за № 62-6-00299 в Книзі записів державної реєстрації договорів є недійсним в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а відтак у СГ ТОВ "Нова Україна" відсутнє право користування за вказаним договором земельною ділянкою в межах Деснянського району міста Києва розміром 902811 кв.м., цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 8000000000:62:013:0018, а відтак вказана ділянка підлягає поверненню Київській міській раді, як органу, уповноваженому на розпорядження землями територіальної громади міста Києва, шляхом зобов'язання відповідача-2 повернути її. Таким чином, вимоги прокурора в цій частині, заявлені ним у позові в інтересах держави в особі позивачів (з урахуванням здійснених уточнень 11.09.2012), також підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідачів пропорційно за три вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між Київською міською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Україна», що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.06 за № 62-6-00299 в Книзі записів державної реєстрації договорів, загальною площею земельної ділянки 90,2811га., вартістю 18 427 057,77 грн., що розташована в межах Деснянського району м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:013:0018).

3. Визнати у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна»відсутність права користування по договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Україна», що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.06 за № 62-6-00299 в Книзі записів державної реєстрації договорів, земельною ділянкою площею 90,2811га, що розташована в межах Деснянського району м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:013:0018).

4. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна»(код ЄДРПОУ 32831851; 07415 Київська обл., Броварський район, с. Зазим'є) повернути Київській міській раді (01001 м.Київ, вул.. Хрещатик, 36) земельну ділянку площею 90,2811га., вартістю 18 427 057,77 грн., що розташована в межах Деснянського району м. Києва кадастровий номер 8000000000:62:013:0018.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна»(код ЄДРПОУ 32831851; 07415 Київська обл., Броварський район, с. Зазим'є) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

6. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141; місцезнаходження: 01044 м.Київ, вул.. Хрещатик, 36) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення -17.09.2012