Рішення № 26062081, 11.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.12 р. Справа № 5006/8/7/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді

Бокової Ю.В., суддів: Риженко Т.М., Левшиної Г.В.

При секретарі судового засідання Д?яковій Ю.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка

до відповідача: Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», м. Зугрес

предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 103597,32 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 3687,43 грн., пені в сумі 24 886,19 грн., 3% річних в сумі 141762,48 грн., інфляційних в сумі 39 830,86 грн.

за участю представників:

від позивача: Позняр С.В. - за довір. від 28.12.2011 р. № 274-12 «Д»

від відповідача: Осипова Ю.В. - за довір. від 01.12.2011 р. № 26/11

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль, м. Зугрес про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 1033597,32 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 3687,43 грн., пені в сумі 24781,72 грн., 3% річних в сумі 65529,01 грн., інфляційних в сумі 17 681,64 грн.

Позивач протягом розгляду справи збільшував позовні вимоги. Заявою від 28.08.2012 р. про збільшення позовних вимог, остаточно визначив їх в наступному розмірі: заборгованість за спожиту активну електроенергію - 103 597,32 грн., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію - 3 687,43 грн., 3% річних - 141762,48 грн., інфляційні - 39 830,86 грн., пеня 24 886,19 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 28.08.2012 р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005 р. з додатками та додатковими угодами, рахунки за активну та реактивну електроенергію за період травень - липень 2011 р., акти прийняття - передавання електроенергії за травень - липень 2011 р. та рішення господарського суду Донецької від 31.03.2008 р. по справі № 26/47, від 22.05.2008 р. по справі № 25/87, від 23.11.2010 р. по справі № 20/247, від 07.12.2010 р. по справі № 7/244, від 16.11.2010 р. по справі № 7/198, від 20.05.2009 р. по справі № 7/98, від 12.08.2009 р. по справі № 38/225, від 03.03.2011 р. по справі № 20/5, від 11.04.2011 р. по справі № 7/48, від 16.06.2011 р. по справі № 38/104, від 10.04.2008 р. по справі № 26/39, від 22.01.2009 р. по справі № 25/221, від 26.02.2009 р. по справі № 7/26, від 21.05.2009 р. по справі № 20/80, від 20.08.2009 р. по справі № 20/155, від 04.11.2009 р. по справі № 10/188, від 16.02.2010 р. по справі № 25/1, від 30.09.2010 р. по справі № 7/79, від 16.11.2010 р. по справі № 7/199, від 02.03.2011 р. по справі № 7/280, від 29.06.2011 р. по справі № 7/63, від 13.09.2011 р. по справі № 7/155.

Ухвалою господарського кодексу України від 26.04.2012 р. було здійснено зміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Вказана норма також міститься в Правилах користування електричною енергією, згідно яких договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається (п. 5.1. Правил).

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

01.11.2005 р. між Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» (Постачальник) та Державним підприємством «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити електричну енергію споживачу, а споживач зобов'язався оплатити постачальнику її вартість та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Строк дії Договору встановлено до 30.12.2006 р. та Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода (п. 9.4 Договору).

Додатковою угодою № 7 від 22.04.2011 р. було продовжено строк дії договору до 31.05.2011 р.

Додатковою угодою № 8 від 30.05.2011 р. було продовжено строк дії договору до 31.06.2011 р.

Додатковою угодою № 9 від 30.06.2011 р. було продовжено строк дії договору до 15.07.2011 р.

Крім того, сторонами було вчинено конклюдентні дії, а саме: підписання актів приймання-передачі електроенергії, підписи уповноважених осіб на рахунках за електроенергію.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ст. 714 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1.2. постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію. Згідно п. 2.2.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії». В свою чергу згідно п. 3.1.1. постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію .

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку № 5 „Порядок розрахунків" до Договору.

Згідно з п. 7 Додатку № 5 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Факт надання послуг з електропостачання в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема двосторонніми актами прийому-передачі товарної продукції (електроенергії) за травень - липень 2011 р.

Факт отримання відповідачем рахунків за період травень - липень 2011 р. також підтверджено матеріалами справи, а саме підписом відповідача на кожному із рахунків.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов'язання за договором у травні - липні 2011 р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

В зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію за травень, липень 2011 р. - 103 597,32 грн., за реактивну електроенергію за травень, липень 2011 р. - 3 687,43 грн.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, що ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2010р. №5/190б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" м. Зугрес та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи той факт, що заявлені позивачем вимоги виникли після порушення справи про банкрутство, суд дійшов висновку, що позивач є поточним кредитором у відношенні до відповідача щодо стягнення з відповідача заборгованості за травень, липень 2011 р. за активну електроенергію - 103 597,32 грн., за реактивну електроенергію - 3 687,43 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію в сумі 103 597,32 грн., за реактивну електроенергію в сумі 3 687,43 грн. є доведеними матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених п. п. 2.2.3 - 2.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків" споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п. 8 Додатку № 5 „Порядок розрахунків" до Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на вищенаведені приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 24 886,19 грн. за періоди:

- за травень 2011 р. з 09.06.2011р. по 08.12.2012 р. (за активну електроенергію - 5 742,36 грн., за реактивну електроенергію - 198,60 грн.);

- за червень 2011 р. з 09.07.2011 р. по 31.08.2012 р. (за активну електроенергію - 607,94 грн., за реактивну електроенергію 28,83 - грн.);

- за липень 2011 р. з 09.08.2011 р. по 08.02.2012 р. (за активну електроенергію - 2 320,75 грн., за реактивну електроенергію - 88,42 грн.);

- за лютий 2011 р. з 06.08.2011 р. по 09.09.2011 р. . (за активну електроенергію - 5 000,17 грн., за реактивну електроенергію - 168,44 грн.);

- за березень 2011 р. з 06.08.2011 р. по 08.10.2011 р. . (за активну електроенергію - 8 276,51 грн., за реактивну електроенергію -282,88 грн.);

- за квітень 2011 р. з 06.08.2011 р. по 12.11.2011 р. (за активну електроенергію - 2 097,92 грн., за реактивну електроенергію - 73,37 грн.).

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення пені визнав..

Під час розгляду позовної вимоги про стягнення суми пені у цій справі, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2010 р. №5/190б порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, виходячи із змісту абз.2 ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу протягом якого не нараховуються штраф та пеня і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів але ніяк не пов'язаний з його суттю.

Разом з цим, відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Системний аналіз змісту вищевказаних норм права свідчить про те, що мораторій стосується лише тих вимог кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто вимог конкурсних кредиторів і в силу положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не розповсюджує свою дію на вимоги поточних кредиторів. Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після дня введення мораторію, а тому не зупиняє міри направлені на забезпечення їх виконання.

За змістом зазначених вище норм права, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію та нести юридичну відповідальність за їх невиконання у відповідності із чинним законодавством, у тому числі оплачувати пеню та штраф за їх невиконання або неналежне виконання.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України № 5/34-09 від 27.09.2010р.; № 5002-33/4815-2010 від 23.02.2011р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені, нарахованої на поточний борг, за визначений у позові період, є обґрунтованими та заснованими на Законі.

Розрахунок пені перевірено судом. Пеня в сумі 24 886,19 грн. нарахована позивачем арифметично вірно, визнана відповідачем, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період:

- за травень 2011 р. з 09.06.2011 р. по 28.08.2012 р. (за активну електроенергію - 2761,05 грн., за реактивну електроенергію - 93,75 грн.;

- за червень 2011 р. з 09.07.2011 р. по 31.08..2011 р. - (за активну електроенергію - 117,66 грн., за реактивну електроенергію - 5,58 грн.);

- за липень 2011 р. з 09.08.2011 р. по 28.08.2012 р. - (за активну електроенергію - 941,00 грн., за реактивну електроенергію - 35,85 грн.;

та інфляційні за період:

- за травень 2011 р. з 01.09.2011 р. по 30.04.2012 р. - (за активну електроенергію - 659,37 грн., за реактивну електроенергію - 22,80 грн.);

- за липень 2011 р. з 01.09.2011 р. по 30.04.2012 р. - (за активну електроенергію - 267,50 грн., за реактивну електроенергію - 10,20 грн.).

Позивач просить стягнути з відповідача донарухування 3% річних за період з 06.08.2011 р по 28.08.2012 р. та донарахування інфляційних нарахувань за період з 01.09.2011 р. по 30.04.2012 р. на борг, встановлений наступними рішеннями господарського суду Донецької області:

1. від 31.03.2008 р. по справі № 26/47 на заборгованість в розмірі 89837,36 грн.

2. від 22.05.2008 р. по справі № 25/87 на заборгованість в розмірі 129224,23 грн.

3. від 23.11.2010 р. по справі № 20/247 на заборгованість в розмірі 40 637,11 грн.

4. від 07.12.2010 р. по справі № 7/244 на заборгованість в розмірі 63 775,05 грн.

5. від 16.11.2010 р. по справі № 7/198 на заборгованість в розмірі 45 590,14 грн.

6. від 20.05.2009 р. по справі № 7/98 на заборгованість в розмірі 93 541,51 грн.

7. від 12.08.2009 р. по справі № 38/225 на заборгованість в розмірі 190085,28 грн.

8. від 03.03.2011 р. по справі № 20/5 на заборгованість в розмірі 385 481,42 грн.

9. від 11.04.2011 р. по справі № 7/48 на заборгованість в розмірі 32 387,39 грн.

10. від 16.06.2011 р. по справі № 38/104 на заборгованість в розмірі 316 798,18 грн.

11. від 10.04.2008 р. по справі № 26/39 на заборгованість в розмірі 225679,95 грн.

12. від 22.01.2009 р. по справі № 25/221 на заборгованість в розмірі 474,84 грн.

13. від 26.02.2009 р. по справі № 7/26 на заборгованість в розмірі 73499,90 грн.

14. від 21.05.2009 р. по справі № 20/80 на заборгованість в розмірі 226137,14 грн.

15. від 20.08.2009 р. по справі № 20/155 на заборгованість в розмірі 356876,29 грн.

16. від 04.11.2009 р. по справі № 10/188 на заборгованість в розмірі 20844,37 грн.

17. від 16.02.2010 р. по справі № 25/1 на заборгованість в розмірі 50813,13 грн.

18. від 30.09.2010 р. по справі № 7/79 на заборгованість в розмірі 510752,37 грн.

19. від 16.11.2010 р. по справі № 7/199 на заборгованість в розмірі 192940,33 грн.

20. від 02.03.2011 р. по справі № 7/280 на заборгованість в розмірі 561914,19 грн.

21. від 29.06.2011 р. по справі № 7/63 на заборгованість в розмірі 561914,19 грн.

22. від 13.09.2011 р. по справі № 7/155 на заборгованість в розмірі 713334,42 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими та правомірними, розрахунок цих сум перевірено господарським судом та відповідно ці суми складають:

3% річних -141762,48;

інфляційні - 39830,86 грн..

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 39830,86 грн. та 3% річних в сумі 141762,48 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N 28, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ ДТЕК Донецькобленерго" м. Донецьк задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль»" м. Зугрес (83783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Станційна, б. 1, ЄДРПОУ 04623778) на користь Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" (84061, м. Горлівка, вул. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) заборгованість за активну електроенергію в сумі 103597,32 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 3687,43 грн., пеню в сумі 24 886,19 грн., 3% річних в сумі 141762,48 грн., інфляційні в сумі 39 830,86 грн., судовий збір в сумі 6 149,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль»" м. Зугрес (83783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Станційна, б. 1, ЄДРПОУ 04623778) на користь держави (п/р 31217206783006 у ГУ ДКСУ в Донецькій обл., МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002) - витрати зі сплати судового збору в сумі 126,29 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 14.09.2012 р.

Головуючий суддя Бокова Ю.В.

Суддя Левшина Г.В.

Суддя Риженко Т.М.