Рішення № 26061755, 09.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.12 р. Справа № 5006/25/47/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення суми страхового відшкодування, -

за участю представників сторін:

від позивача: Вострікової Н.О. за довіреністю;

від відповідача: Колеснікова А.А. за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вініл», звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення суми страхового відшкодування. З урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 42224,73 гривні; пеню в сумі 3291,79 грн.; інфляційні нарахування в сумі 295,95 гривень; три відсотки річних в сумі 888,45 гривень

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 9, 22, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», Постановою Кабінету Міністрів України Про правила дорожнього руху, ст. 625 ЦК України, та надав суду копії наступних документів: довідки про ДТП №8829704, вих. №516 від 19.03.2012 р., запиту ТОВ «Вініл» (вих. № 641) до ДПС ДАІ (для обслуговування доріг державного значення) ВДАІ УМВС України у Волинській області, розрахунку вартості ремонту транспортного засобу Позивача, Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ № 348071, Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КІС № 771711, Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КІС № 899091, Полісу № АА/3801405 від 24.05.2011 р., посвідчення водія Козюк О.Х., подорожнього листа № 584484 від 19.06.2011 року, посвідчення водія Гарькавого В.О., заяви ТОВ «Вініл» про виплату страхового відшкодування від 04.07.2011 р., листа ПАТ СК «ВУСО» № 485/560057 від 23.01.2012 р., листа ПАТ СК «ВУСО» № 1542/560057 від 02.03.2012 р., листа ПАТ СК «ВУСО» № 3191/560057 від 07.05.2012 р., свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Вініл», статуту ТОВ «Вініл», витяг з ЄДРПОУ на ПАТ СК «ВУСО».

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що у ПАТ СК «ВУСО» відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, оскільки позивачем разом із заявою про виплату не були надані документи які б підтверджували законність керування забезпеченим транспортним засобом водієм Гарькавим В.О. Крім того, належний Позивачу автомобіль був пошкоджений причепом, який на момент скоєння ДТП не був забезпечений полісом ОСЦПВВНТС.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 24 травня 2011 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО» та Закритим акціонерним товариством «Амфіт» був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Поліс № АА/3801405, тип договору №1 (а.с.16), за яким забезпечувався транспортний засіб - автомобіль марки DAF, реєстраційний номер 20199 КА, (далі - забезпечений транспортний засіб). Полісом № АА/3801405 встановлений ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50000,00 грн., франшиза 1000 грн., строк дії договору до 23.06.201року.

Згідно умов вказаного Договору, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором.

20 червня 2011 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди на 505 км. автодороги М-07 Київ - Ковель - Ягодин за участю автомобіля марки VOLVO FH 4x2, реєстраційний номер АЕ 5692 ЕК під керуванням водія Козюка Олександра Харитоновича та за участю забезпеченого транспортного засобу та з'єднаного із ним напівпричепу FRUEHAUF, реєстраційний номер 22802КА, під керуванням водія Гарькавого Володимира Олександровича, автомобілям було завдано механічних ушкоджень.

Згідно розрахунку вартості ремонтних робіт автомобіля VOLVO FH 4x2 та запасних частин, наданому ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна», сума, що підлягає сплаті, складає 42224,73 грн. (а.с.11-12)

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі № 3-1343 від 26.08.2011 р. встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в наслідок порушення громадянином Гаркавим В.О., який працює водієм ЗАТ «Амфіт», Правил дорожнього руху України, якого на підставі ст.124 КУАП приягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.53).

04.07.2011 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про страхову виплату суми матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вказана заява отримана відповідачем 04.07.2011 року за вхідним номером 4183, про що свідчить відмітка на цій заяві.

З метою встановлення вартості пошкоджень автомобіля VOLVO FH 4x2, реєстраційний номер АЕ 5692 ЕК, СК «ВУСО» доручило ТОВ «Крок» провести зазначену оцінку. В наслідок оцінки, оформленої звітом №02/07/11-с від 11.07.2011р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля VOLVO FH 4x2, реєстраційний номер АЕ 5692 ЕК в результаті його пошкодження при ДТП 20 червня 2011 року складає 40639,63 грн.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідач відмовився здійснити виплату страхового відшкодування, посилаючись на те, що:

-договір, укладений між Відповідачем та ЗАТ «Амфіт», діє на умовах страхування відповідальності за шкоду, завдану життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатувала його на законних підставах;

- належний Позивачу автомобіль був пошкоджений причепом, який на момент скоєння ДТП не був забезпечений полісом ОСЦПВВНТС.

Вказані доводи Відповідача містяться у листах № 485/560057 від 23.01.2012 р., № 1542/560057 від 02.03.2012 р. та № 3191/560057 від 07.05.2012 р., які Відповідач направляв на адресу Позивача.

Суд не погоджується з доводами відповідача, якими він обґрунтовує свою відмову у виплаті ТОВ «Вініл» страхового відшкодування з огляду на наступне.

Статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3045-VI) передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (ч. 35.1)

До заяви додаються (ч.35.2.): а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Перелік документів, що додаються до заяви про виплату відшкодування та затверджений статтею 35 вказаного Закону (в редакції, що діє на час розгляду спору) є виключним та не передбачає права страхової організації на витребовування від заявника інших документів, які мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, у відповідача відсутні правові підстави вимагати від позивача надання документів, які підтверджують повноваження особи, яка керувала забезпеченим транспортним засобом під час скоєння ДТП, оскілки їх надання діючим законодавством про страхування не передбачено.

Щодо доводів відповідача про пошкодження автомобіля позивача причепом, який на момент скоєння ДТП не був забезпечений полісом ОСЦПВВНТС, суд зазначає наступне.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» (далі -ПДР) від 10 жовтня 2001 р. N 1306, причіп визначається як транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.

Відповідно до правил дорожнього руху, причіп є окремим транспортним засобом і підлягає окремій від тягача реєстрації (п. 30.1 ПДР). У той же час, згідно з п. 1.7 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпеченим транспортним засобом є ТЗ, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників, а також транспортний засіб, який експлуатується особою, відповідальність якої застрахована.

Крім того, згідно п. «u)» ст. 1 Міжнародної Конвенції «Про дорожній рух» від 08.11.1968р., термін «транспортний засіб із напівпричепом» означає состав із автомобіля та зціпленого з ним напівпричепа. Відповідно до п. «t)» цієї ж Конвенції, термін «состав транспортних засобів» означає зціплені транспортні засоби, які беруть участь у дорожньому русі як єдине ціле.

Закон України «Про автомобільний транспорт» також визначає причіп як транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Отже, твердження Відповідача стосовно того, що автомобіль був пошкоджений причепом, який на момент скоєння ДТП не був забезпечений полісом ОСЦПВВНТС, не може вважатися законною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування на користь Позивача, оскільки причіп забезпеченого транспортного засобу пошкодив транспортний засіб Позивача не самостійно, а разом із тягачем.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч зазначених норм позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 42224,73 грн., яка розрахована на підставі рахунку на передоплату №VU-1225769 від 27.12.2011р. виданого ТОВ «Вольво Україна».

В той же час, відповідачем надано суду звіт №02/07/11-с від 11.07.2011р. про оцінку автомобіля VOLVO FH 4x2, яким визначена вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, що складає 40639,63 грн.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Всупереч зазначених норм позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування, без урахування франшизи у розмірі 1000грн. за полісом № АА/3801405.

Враховуючи перелічені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів заявлену до стягнення з відповідача суму, а відтак позовні вимоги не визнаються судом повністю обґрунтованими, і тому підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 39639,63 грн. (40639,63грн. - 1000грн. = 390639,63грн.).

Висновки господарського суду щодо спірних правовідносин узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною у постанові від 21 жовтня 2010 р. по справі № 33/694 за позовом ВАТ "Страхова компанія "Нова" до ПАТ "Страхова компанія "АХА Україна".

Разом з вимогами про стягнення суми страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3291,79 грн.

Статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно із положеннями ст. 36 цього ж закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як встановлено у судовому засіданні Позивач звернувся до Відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування із 04.07.2011 року.

З урахуванням вищевикладеного з дати отримання цієї заяви у відповідача були відсутні підстави для затримки платежу, і Відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 39639,63 грн., не пізніше 04.10.2011 року.

Позивач з посиланням на вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3291,79 грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування розмірі 42224,73 гривні, протягом 6 місяців за період з 05.10.2011р. по 04.04.2012р.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованої позивачем пені, з урахуванням висновків суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 39639,63 грн., суд вважає вимоги позивача є частково обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню на суму 3089,68 грн.

Крім вимог про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, позивач, посилаючись на положення ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 295,95 гривень та три відсотки річних в сумі 888,45 гривень

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, дія зазначеної норми не поширюється на правовідносини, що виникають із заподіянням шкоди, і може застосовуватися лише при порушенні зобов'язання за договором.

Відповідно до пункту 3. постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. №6 у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні вимог про відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з того, що законодавством України не передбачено можливості відшкодування шкоди з урахуванням індексу інфляції та річних.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7 пов., код ЄДРПОУ 31650052, р/р 26801150227691 у Донецькій обласній філії ХОВ ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 174, код ЄДРПОУ 25513976, р/р 26008900696502 в філії ПАТ «ПУМБ» м. Дніпропетровська) суму страхового відшкодування в розмірі 39639 грн. 63 коп., пеню в сумі 3089 грн. 68 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7 пов., код ЄДРПОУ 31650052, р/р 26801150227691 у Донецькій обласній філії ХОВ ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 174, код ЄДРПОУ 25513976, р/р 26008900696502 в філії ПАТ «ПУМБ» м. Дніпропетровська) витрати по сплаті судового збору у сумі 1472 грн. 69 коп..

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 09 серпня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2012р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.