Рішення № 26061082, 25.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.12 р. Справа № 5006/25/45/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 70 912 224,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Удовенко К.В. за довір.

від відповідача: Антонової Н.О. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі", Київська область, м.Вишгород в особі Донецької філії, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Макіїввугілля", Донецька область, м. Макіївка про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 70 912 224,43 грн., у тому числі: заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 67355309,57грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 114957,82грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2691598,34 грн., 3 % річних у розмірі 532361,37 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 217997,33грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: договір про постачання електричної енергії №590/1/94 від 01.06.2005р. з протоколом розбіжностей та узгодженням розбіжностей, додатки №3, №12, №22 та Додаткові угоди від 09.11.2007р., від 12.10.2009р. до вказаного договору; акти прийому-передачі електроенергії; звіти про використання електроенергії. До позову додає розрахунки суми заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому повністю визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 67355309,57грн., стягнення 217997,33грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 532361,37 грн. та за перевищення договірної величини електричної потужності - 114957,82грн. Зроблений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних вважає арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

В частині стягнення пені в сумі 2691598,34 грн. - посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, на підставі ст.83 ГПК України просить суд зменшити суму пені на 90%.

В підтвердження клопотання надав копії Балансів на 31.12.2011р. та на 31.03.2012р., Звіти про фінансові результати за 2011 рік та 1 квартал 2012 року. Зроблений позивачем розрахунок пені вважає арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства і умовам Договору.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

01.06.2005р. між Державним підприємством „Укренерговугілля" (Постачальник) та Державним підприємством "Макіїввугілля" (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №590/1/94 (а.с.30-42).

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України №404 від 17.08.2007р. Державне підприємство „Укренерговугілля" перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля". До складу ВАТ „Укренерговугілля" на момент перетворення входять Волинська, Донецька, Луганська та Львівська філії.

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики №557 від 13.11.2008р. діяльність ВАТ "Укренерговугілля" припинено шляхом реорганізації -перетворення в ДП "Укренерговугілля". Наказом Міністерства палива та енергетики №278 від 27.05.2009р. внесено зміни до Наказу №557 від 13.11.2008р.: по тексту слова "Державне підприємство "Укренерговугілля" замінено словами "Державне підприємство "Регіональні електричні мережі".

Згідно з Наказом Міністерства палива та енергетики №422 від 27.08.2009р. до складу ДП "Регіональні електричні мережі" увійшла, зокрема, Донецька філія (код ЄДРПОУ 26390719).

У відповідності до п.1.3. Статуту ДП "Регіональні електричні мережі" останнє є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків ВАТ "Укренерговугілля". Отже, позивач у справі є правонаступником Постачальника за договором №590/1/94 від 01.06.2005р. (далі -договір).

Викладене підтверджується також пунктами 2 Додаткових угод від 09.11.2007р. та від 12.10.2009р. до договору.

У розділі 1 договору зазначається, що Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, що є його невід'ємними частинами.

Розділом 2 договору передбачено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією.

Підпунктом 2.1.2. та 2.2.3. п.2.1. договору встановлено, що Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару, а Споживач -оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку 22 "Порядок розрахунків" та Додатку 3 "Зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п.9.5. договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії договору або перегляд його умов. Матеріали даної справи не містять доказів надання будь-якою зі сторін заяви про припинення дії договору.

Договір та Додаткової угоди до нього підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

В пункті 1 Додатків №3 до договору сторони домовились, що Споживач бере на себе обов'язок знімати покази електролічильників на 00-00 першого дня місяця, наступного за розрахунковим. Або що Споживач бере на себе обов'язок знімати покази електролічильників на 24-00 останнього дня розрахункового періоду; розрахунковий період триває один календарний місяць, починаючи з 00-00год. 1-го числа.

Згідно з п.4 Додатку №22 до договору остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію Споживач здійснює самостійно на підставі наданих Постачальником актів прийому-передачі, у 3-денний термін з дня отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у січні, лютому та квітні 2012 року належним чином виконував свої зобов'язання за договором - постачав відповідачеві електроенергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами: актами прийому -передачі електроенергії №00011 від 31.01.2012р., №00037 від 29.02.2012р., №00038 від 29.02.2012р.№00096 від 30.04.2012р. (а.с.21-28); звітами про використання електроенергії у січні, лютому та квітні 2012 року (а.с.76-132); а також вбачається з розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати електроенергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На порушення умов договору, вимог зазначених норм ЦК та ГК України свої зобов'язання щодо оплати спожитої активної електроенергії відповідач належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії у ДП «Макіїввугілля» на час подання позову існувала заборгованість за спожиту активну електричну енергію у січні, лютому та квітні 2012 року у сумі 67355309,57грн.

Крім того, на адресу відповідача було направлено повідомлення № 296/27/5 від 16.01.2012р., яке є невід'ємною частиною договору на постачання електроенергії, про встановлення граничних величин споживання електричної потужності на лютий 2012 р. (ВП «Шахта Калинівська - Східна» -2245кВт, ВП «Шахта ім..Кірова» -3340 кВт, ВП «Шахта «Северна» - 1942кВт.).

Проте, в порушення умов договору ДП «Макіїввугілля» допустило перевищення договірних величин електричної потужності в зазначений період (ВП «Шахта Калинівська - Східна» -4574кВт, ВП «Шахта ім..Кірова» -3870 кВт, ВП «Шахта «Северна» - 3806кВт.).

Пунктом 6.15. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. (у редакції Постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.05 р.) передбачено, що перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності.

Так, перевищення відповідачем договірної величини електричної потужності було зафіксовано протягом розрахункового періоду і оформлено актами з контролю електричної потужності від 10.02.2012р., 13.02.2012р., 14.02.2012р., (а.с.67-73).

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», у разі перевищення договірної величини електричної потужності споживачі сплачують енергопостачальникам 2-кратну вартість різниці між максимальною величиною потужності, зафіксованої протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

На підставі вищевикладеного позивачем був зроблений розрахунок вказаної вартості, яка склала 114957,82грн.

Беручи до уваги викладене, суд визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у січні, лютому та квітні 2012 року у сумі 67355309,57грн. та за перевищення договірної величини електричної потужності - 114957,82грн., -обґрунтованими, документально доведеними та такими, що не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню у повному обсязі. Суд також зазначає, що позовні вимоги в цій частині визнані відповідачем, що не суперечить чинному законодавству.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2691598,34 грн., 3 % річних у розмірі 532361,37 грн., інфляційні нарахування у розмірі 217997,33грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони домовились (п.4.2.1. договору) про те, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.3. договору, з порушенням термінів, визначених Додатком 22 "Порядок розрахунків", Споживач сплачує пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Це відповідає приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96-ВР від 22.11.1996р.

Відповідач у відзиві зазначив, що здійснений позивачем розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних вважає арифметично вірним. На підставі ст.83 ГПК України просив суд зменшити суму пені на 90%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства. На підтвердження чого надав копії Балансів на 31.12.2011р. та на 31.03.2012р., звіти про фінансові результати за 2011 рік та 1 квартал 2012 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає пеня у сумі 2691598,34 грн., яка нарахована на заборгованість за активну електроенергію спожиту у січні, лютому та квітні 2012 року .

Відповідно до приписів п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач є державним та планово збитковим підприємством, фінансовий стан якого суттєво залежить від надходження державної підтримки, скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та майнові інтереси обох сторін. суд зменшує розмір стягуваної пені на 20%, тобто до 2153278,67грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 532361,37 грн. та інфляційні в сумі 217997,33грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд визнає факт прострочення відповідачем строків оплати основної заборгованості доведеним, а розрахунок стягуваних сум -обґрунтованим та таким, що не суперечить чинному законодавству і задовольняє вимоги позивача в цій частині у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» до ДП «Макіїввугілля» підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", Київська область, м.Вишгород в особі Донецької філії, м. Донецьк до Державного підприємства "Макіїввугілля", Донецька область, м. Макіївка про стягнення заборгованості у розмірі 70 912 224,43 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля ", м.Макіївка (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл.Радянська, буд.2; код ЄДРПОУ 32442295) на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м.Вишгород, Вишгородський район Київської області в особі Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі", м.Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87; п/р зі спеціальним режимом використання №260313011490 в філії ДОУ ПАТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість у розмірі 70 373 904,76 грн., у тому числі: заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 67355309,57грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 114957,82грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2153278,67 грн., 3 % річних у розмірі 532361,37 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 217997,33грн.

Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля ", м.Макіївка (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл.Радянська, буд.2; код ЄДРПОУ 32442295) на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м.Вишгород, Вишгородський район Київської області в особі Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі", м.Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87; п/р зі спеціальним режимом використання №260313011490 в філії ДОУ ПАТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 26390719) витрати по сплаті судового збору у сумі 64380 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 25 липня 2012року.

Повний текст рішення складено та підписано 01 серпня 2012року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.