Рішення № 26061066, 19.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.12 р. Справа № 5006/25/41пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави України до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України про відшкодування збитків у сумі 12 196,01 гривень, завданих Державному бюджету України, -

за участю представників сторін:

від позивача: Попова О.О. за довір.

від відповідача: Ігнатенко О.С. за довір.

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного казначейства України про стягнення збитків у сумі 12 196,01 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 31.05.2011 року у справі за заявою Шрама Л.М. № 50687/06 та 41 іншою заявою проти України; платіжне доручення від 11.08.2011 року № 1299; рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29.10.2004 року у справі № 2-321/2004.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що відповідач по справі є належним, оскільки підставою звернення Сулаєва Л.І. до Європейського суду з прав людини є саме невиконання відповідачем рішення суду. Зазначив, що Державі Україна, у зв'язку із невиконанням основним боржником -відповідачем по цій справі рішень судів, в результаті виконання Україною зобов'язань у справі Європейського суду № 22489/07, було завдано збитків на суму 12 196,01 грн., які сплачені платіжним дорученням від 11.08.2011 року № 1299.

У відзиві на позов та у судовому засіданні відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив, що позивачем не надано доказів вини саме ДП «Селидіввугілля» в тривалому невиконанні рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29.10.2004 року. Крім того, відповідач посилається на платіжні доручення № 48 від 04.02.2011 та № 162 від 13.04.2011, якими було виплачено моральну шкоду Сулаєву Л.І. Вважають, що позивач безпідставно перекладає відповідальність держави України, за незабезпечення державою права громадянина на єфективний правовий захист, на відповідача.

Третя особа -Державне казначейство України у судові засідання не прибула, пояснень по справі не представила, вимоги ухвал суду не виконала, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

З огляду на достатність документів, необхідних для розгляду справи по суті, в силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 29.10.2004 року зобов'язано структурний підрозділ «Виробниче управління Теплофікації» Державного підприємства «Селидіввугілля» (правонаступником якого згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005 року № 237 є Державне підприємство «Селидіввугілля») сплатити на користь заявника відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 гривень.

У зв'язку із тривалим невиконанням боржником вищевказаного та інших аналогічних рішень суду рішень суду, громадянин Шрам Л.М. та ще 41 особа, у тому числі Сулаєв Л.І., звернулися за захистом своїх порушених прав до Європейського суду.

При розгляді в Європейському суді справи за заявою Шрама Л.М. № 50687/06 та 41 іншою заявою проти України щодо тривалого невиконання рішень національного суду Урядом України подано односторонню декларацію щодо врегулювання питань, викладених у заявах.

На час розгляду Європейським судом заяви Сулаєва Л.І., ухвалене на його користь рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29.10.2004 року Відповідачем виконано не було.

В межах розгляду заяви Сулаєва Л.І. № 22489/07 Держава зобов'язалася сплатити заявнику моральну шкоду у зв'язку з тривалим невиконанням рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29.10.2004 року.

На виконання взятих Урядом України зобов'язань з Державного бюджету України на особистий рахунок заявника сплачено 12 196,01 гривень як відшкодування моральної шкоди, що на день здійснення платежу еквівалентно 1 065,00 євро.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд встановив, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом тривалого терміну -щонайменшу шести років, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00).

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Міністерство юстиції України, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу), на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування збитків внаслідок виконання рішень Європейського суду, як до особи, яка порушила права Сулаєва Л.І. по вищенаведеним спірним правовідносинам, завданих Державному бюджету України.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із статтею 1192 зазначеного Кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Так, у зв'язку з недотриманням ДП «Селидіввугілля» законодавства про працю Сулаєв Л.І. був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 29.10.2004 року зобов'язано структурний підрозділ «Виробниче управління Теплофікації» Державного підприємства «Селидіввугілля» сплатити на користь Сулаєва Л.І. відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 гривень.

Однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Набуття вищевказаним рішенням Новогродівського міського суду Донецької області законної сили призвело до виникнення у відповідача ДП «Селидіввугілля», як боржника, за вищевказаним рішенням обов'язку із його виконання.

Обов'язок виконання рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості по сплаті коштів за вищевказаним рішенням суду.

Суд звертає увагу сторін на той факт, що не може вважатися перешкодою при виплаті заборгованості з компенсаційних виплат за шкоду, недостатнє фінансування державного підприємства із Державного бюджету та скрутне фінансове становище підприємства-боржника. Факт здійснення перерахування ДП «Селидіввугілля» коштів Сулаєву Л.І. платіжними дорученнями № 48 від 04.02.2011р.,№ 162 від 13.04.2011р., на виконання рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29.10.2004 року, не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати коштів до Державного бюджету України на вимогу позивача, оскільки Держава Україна перерахувала 12196,01 грн. (1065 євро) Сулаєву Л.І. для виконання зобов'язання даного Європейському суду, оскільки ці кошти були визначені Сулаєву Л.І. як компенсація за надмірну тривалість виконання вищевказаного судового рішення.

За загальним правилом статті 614 Цивільного кодексу України відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність вини.

Відсутність своє вини відповідачем не доведено, матеріалами справи цей факт не підтверджений.

Статтею 2 Цивільного кодексу України врегульовано, що держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок виконання взятих Урядом України зобов'язань у справі № 22489/07 Європейського суду, державі заподіяно матеріальні збитки у загальному розмірі 12 196,01 гривень, у зв'язку з чим відповідно до ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Міністерство юстиції України як орган державної влади в порядку визначеному Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. №784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулося до суду за захистом інтересів держави, саме: відшкодування шкоди завданої виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

У вищевказаній справі, що розглядалась Європейським судом, відповідач - держава Україна зазнав витрат за наслідками порушених ДП «Селидіввугілля» прав Сулаєва Л.І.

У зв'язку із наведеним, держава Україна зазнала ще й порушень норм Конвенції.

Відтак, сплачена Державою Україна загальна сума 12 196,01 грн. за рішенням Європейського суду є збитками Державного бюджету України, які підлягають відшкодуванню з особи, з вини якої такі збитки були завдані державі.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що відшкодування шкоди, завданою іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, Державне підприємство «Селидіввугілля» в порядку статті 1191 ЦК України має відшкодувати Державі виплачені нею кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме винні дії відповідача призвели до понесення Державою України збитків у загальному розмірі 12 196,01 грн. Результатом саме його неправомірних дій є заподіяння державі матеріальних збитків і іншого відповідачем не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Міністерства юстиції України до ДП «Селидіввугілля» підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави України до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України про відшкодування збитків у сумі 12 196,01 гривень, завданих Державному бюджету України - задовольнити повністю. С

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253, вул. К.Маркса, 41, м. Селидове, Донецька область, 85400) на користь Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна збитки, завдані Державному бюджету України, у розмірі 12 196,01 гривень (дванадцять тисяч сто дев'яносто шість гривень одна копійка) на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253, вул. К.Маркса, 41, м. Селидове, Донецька область, 85400) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні липня 19 липня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2012року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.