Постанова № 26061004, 11.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5023/3625/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого, суддіДемидової А.М.,суддівКоваленко С.С. (доповідач), Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргу АК "Харківобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2012р.у справі№ 5023/3625/11 господарського суду Харківської областіза позовомАК "Харківобленерго"доКП "ВТП"Вода"простягнення 1356285,36 грн.

За участю представників сторін

від позивача Солдатенко А.М. дов.,

від відповідача Матофій Р.М. дов.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2012 року у справі № 5023/3625/11 (н.р.33/131-09) (суддя Лаврова Л.С.) задоволено скаргу АК "Харківобленерго"; визнано недійсною постанову Жовтневого відділу ДВС Харківського МУЮ від 27.04.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 32658378 з примусового виконання ухвали господарського суду Харківської області від 21.01.2011р. у справі №33/131-09; зобов'язано Жовтневий відділ ДВС Харківського МУЮ прийняти до виконання ухвалу господарського суду Харківської області від 21.01.2011р. у справі № 33/131-09 та здійснити усі заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року у справі № 5023/3625/11 (н.р.33/131-09) (судді Фоміна В.О., Кравець Т.В., Камишева Л.М.) ухвалу господарського суду Харківської області від 30.05.2012 року скасовано, у задоволенні скарги АК "Харківобленерго" на дії Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, АК "Харківобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу АК "Харківобленерго" на дії Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ; визнаючи недійсною постанову Жовтневого відділу ДВС Харківського МУЮ від 27.04.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 32658378 з примусового виконання ухвали господарського суду Харківської області від 21.01.2011р. у справі № 33/131-09 та зобов'язуючи Жовтневий відділ ДВС Харківського МУЮ прийняти до виконання ухвалу господарського суду Харківської області від 21.01.2011р. у справі №33/131-09 та здійснити усі заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" виходив з того, що при винесенні постанови про відмову наведене Жовтневим відділом ДВС Харківського МУЮ правове обґрунтування не відповідає нормам Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, нормам статті 19 вказаного Закону, якою встановлено підстави для відкриття виконавчого провадження.

Проте, суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою від 24.03.2010 року про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з примусового виконання наказу № 33/131-09 від 28.12.2009р., повернуто наказ позивачеві на підставі п.9 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження"(повернення виконавчого документа без виконання на письмову вимогу стягувача).

Таким чином, для стягувача наступають наслідки передбачені ч.1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких завершене виконавче провадження може бути відновлено, визначений в ст. 51 та ч.6 ст.79 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено.

В матеріалах справи відсутні докази, якими б підтверджувалась наявність підстав, передбачених нормами ст. 51 та ч.6 ст.79 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно положень п.8.ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що постановою від 27.04.2012 року Жовтневий ВДВС Харківського МУЮ обґрунтовано відмовив у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з посиланням місцевого господарського суду про те, що ухвала про надання розстрочки є окремим (новим) виконавчим документом, (а не поновленням виконання рішення суду за наказом з урахуванням ухвали), суд попередньої інстанції вірно зауважив, що ухвала про надання розстрочки виконання судового рішення не є окремим виконавчим документом (у розумінні статті 17 Закону України "Про виконавче провадження"), а лише уточнює порядок виконання наказу (виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду в даній справі).

Отже, беручи до уваги, що за письмовою заявою позивача наказ виданий на виконання рішення був повернутим, а виконавче провадження закінчене, що унеможливлює повторне пред'явлення стягувачем виконавчого документа після його повернення за письмовою заявою стягувача, посилання суду першої інстанції на ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним з огляду на приписи п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження"

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. N14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно до статей 202, 203, 248-24 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК.

Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст.248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимога АК "Харківобленерго" про зобов'язання Жовтневого ВДВС ХМУЮ прийняти до виконання ухвалу господарського суду Харківської області від 21.01.2011 р. у справі №33/131-09 та здійснити усі заходи примусового виконання рішення, не підлягає задоволенню як така, що не базується на нормах Закону України "Про виконавче провадження" та іншого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із законом можуть здійснюватися державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби в силу закону.

Місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу АК "Харківобленерго" на дії Жовтневого відділу ДВС Харківського МУЮ, не взяв до уваги, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2010 р. сторонами не оскаржувалась, а відтак вона набрала законної сили і подальше здійснення виконавчого провадження виключається, у зв'язку з чим і відсутні підстави для задоволення скарги на дії Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ та визнання недійсною постанови Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ від 27.04.2012 року.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду та відмовлено в задоволенні скарги на дії Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу АК "Харківобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2012р. залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова Суддя С.С. Коваленко Суддя С.Р. Шевчук