Постанова № 26056609, 31.07.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2818/12

"31" липня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

при секретарі Колісник Н.В.

за участю:

прокурора Плисюк М.В.

представника позивача Осадчук П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом прокурора Підволочиського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Підволочиського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості на суму 2312,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач згідно п.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску, та всупереч вимог ст. 9 вказаного Закону не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду України, внаслідок чого станом на дату подання позову виникла заборгованість на суму 2312,07 грн. за період січень -липень 2011 р. яка підлягає стягненню у судовому порядку.

До початку розгляду справи від Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі надійшла заява про уточнення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 1000 грн., а тому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1312,07 грн.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів передбачених у позові, просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні прокурора та представника позивача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства судом встановлені наступні обставини.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 вищевказаного Закону зобов'язано платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Як передбачено п. 11 ст. 8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Тобто платник єдиного внеску, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати визначеної ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», повинен сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України, нарахований за відповідний базовий звітний період з кожного місяця не менше ніж : з 1 січня 2011 по 31 березня у сумі 326,53 грн., (941 грн. х 34,7%), з 1 квітня 2011 по 30 вересня у сумі 333,12 грн., (960 грн. х 34,7%), з 1 жовтня 2011 по 30 листопада у сумі 341,80 грн., (985 грн. х 34,7%), та з 1 грудня 2011 у сумі 348,39 грн. (1004 грн. х 34,7%).

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Судом встановлено, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа є платником єдиного внеску, та всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України у зв'язку з чим станом на дату подання позову за ним рахується заборгованість по єдиному внеску в сумі 1312,07 грн., яка виникла за період січень -липень 2011 р.

Вказана заборгованість підтверджується звітом страхувальника за 2011 рік (а.с.9), карткою особового рахунку страхувальника.

Як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом.

Абзац 7 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 128, 158, 163-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1312,07 грн. (одну тисячу триста дванадцять гривень 07 копійок) на користь Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі р/р № 37194076001912, код 21156441, УДКСУ в Підволочиському районі Тернопільської області, МФО -838012.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначені ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.