Постанова № 26056093, 04.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року 12:14 Справа № 0870/4177/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ»,

м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя,

м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;

за участю представників сторін:

від позивача: Леус Г.О., за довіреністю б/н від 24.05.2012;

від відповідача: Драч В.М., за довіреністю № 3564/10/10-010 від 05.07.2012;

Драч Б.М., за довіреністю №686/10/10-010 від 30.03.2012;

Волкова І.Ю., за довіреністю № 425/10/010 від 25.07.2012;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» (далі - Позивач, ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ») звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви вх. №22846 від 25.05.2012р., просить суд визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000352302 та №0000342302, прийняті відповідачем 20.02.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що дії відповідача по визнанню нікчемними та недійсними правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, а саме між Позивачем з одного боку та ТОВ «Бігор», ТОВ АПК «Співдружність», ТОВ «Залізмашбуд - Торговий дім НЛЗ», ТОВ «Промагросервіс», ПП «Скіф-Рейсінг», ТОВ «АПЦ «Гарант» з іншого боку та стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств є протиправними та ґрунтуються на неправомірних висновках та порушеннях, зроблених при проведенні податкової перевірки позивача. При проведенні перевірки були перевірені але не оцінені і взагалі не взяті до уваги первинні документи, що підтверджують дійсність господарських операцій позивача з його контрагентами. Також позивач вважає неправомірним висновок перевіряючих щодо наявності у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ «Пром Ресурс», за якою минув строк позовної давності, оскільки такий висновок перевіряючих є лише припущенням і сплив такого строку ще не починався.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. №32299 від 25.07.2012 р. зазначає, що надані позивачем первинні документи є необхідними первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку на даних якого грунтується і податковий облік, але не єдиними, та які б підтверджували мету підприємства здійснювати правочини, направлені на настання реальних правових наслідків, обумовлених такими правочинами. Так, перевіркою було встановлено відсутність у зазначених контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, будь-яких інших основних засобів для здійснення господарської діяльності. Крім того, позивачем до складу валових доходів за 3 квартал 2010 року не було включено суму заборгованості, по якій минув термін позовної давності у розмірі 926 369,00 грн. та у сумі кредиторської заборгованості перед ТВ «Пром Ресурси» по виданих простих векселях у розмірі 1 370 711,00 грн., оскільки 04.08.2010р. до ЄДР було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Пром Ресурси» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення проти позову з підстав, викладених вище.

Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд встановив:

У період з 05.01.2012р. по 19.01.2012р. і на підставі наказу №46 від 19.01.2012р. про продовження терміну з 20.01.2012р. по 26.01.2012р. посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.209р. по 30.09.2011р., за наслідками якої складено акт перевірки № 17/23-2/32729573 від 02.02.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ»:

- п. 1.25, ст..1, п. 1.32 ст.1, ст.. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 4 квартал 2009р. у сумі 6629,00 грн., за 2010 рік - 2441242,00 грн.;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого підприємством позивача завищено податковий кредит на суму 1719005,00 грн.

20.02.2012 р. на підставі акта перевірки №17/23-2/32729573 від 02.02.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000342302, яким ТОВ "ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2014564,00 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 1718830,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 295734,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000352302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3199971,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 2705723,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 494248,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ" звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334/94), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно ст.. 3 Закону № 334/94, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України зокрема передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ПК України зокрема передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включається до складу витрат.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 зокрема передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень представників сторін, підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток на податку на додану вартість став висновок перевіряючих про визнання нікчемними правочинів позивача з його контрагентами ТОВ «Бігор», ТОВ АПК «Співдружність», ТОВ «Залізмашбуд - Торговий дім НЛЗ», ТОВ «Промагросервіс», ПП «Скіф-Рейсінг», ТОВ «АПЦ «Гарант» та як наслідок відсутність реального характеру господарської діяльності позивача із зазначеними контрагентам. Суд не погоджується з такими висновками перевіряючих з наступних підстав.

По-перше, як вбачається з акту перевірки, висновки про нікчемність правочинів зроблені перевіряючими на підставі актів документальних позапланових невиїзних перевірок контрагентів позивача, які на думку суду не можуть бути єдиними та достатніми доказами безтоварності господарських операцій, оскільки такі перевірки проводились без дослідження первинної документації по зазначеним правочинам суцільним методом, при цьому причини ненадання відповідних документів контрагентами позивача на такі перевірки та можливі наслідки оскарження контрагентами результатів таких перевірок залишились поза увагою відповідача. Інших належних та допустимих доказів, як то вирок суду у кримінальній справі або рішення суду про визнання правочину недійсним, відповідачем суду не надано.

Натомість позивачем суду і відповідачу під час перевірки були надані необхідні первинні документи на підтвердження правомірності формування валових витрат і податкового кредиту за спірними господарськими операціями, а саме: договори, прибуткові накладні, податкові накладні, рахунки, банківські виписки, товарно-транспортні накладні. Крім того, допитаний під час судового розгляду справи у якості свідка директор позивача ОСОБА_5 надав суду пояснення щодо обставин здійснення спірних господарських операцій і підтвердив, що товари придбані у зазначених контрагентів були отримані позивачем і використані у господарській діяльності останнього.

Другою підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток став висновок перевіряючих про заниження позивачем валових доходів за 3 квартал 2010 року та завищення валових витрат у тому же періоді на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Пром Ресурси» у розмірі 926 369,00 грн. по якій минув строк позовної давності та у розмірі 1 370 711,00 грн. по виданих простих векселях. Суд вважає, що такі висновки перевіряючих є неправомірними з огляду на таке.

Перевіркою було встановлено, що за даними підприємства саном на 01.10.2009р. рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Пром Ресурси» по простих векселях, виданих 17.02.2009р. у розмірі 1370711 грн., а саме:

- простий вексель №АА 0694036 на суму 35760,60 грн.,

- простий вексель №АА 0694037 на суму 1 143 097,00 грн.,

- простий вексель №АА 0694038 на суму 72 987,00 грн.,

- простий вексель №АА 0694039 на суму 58 627,20 грн.,

- простий вексель №АА 0694040 на суму 60 238,80 грн.

В рахунок плати за отриманий товар ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» передав ТОВ «Про Ресурси» прості векселя.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Пром Ресурси» має 14 стан - банкрут. Відомості про скасування державної реєстрації №12241170004040094 від 04.08.2010. Відомості про зняття з обліку №Б26/142-09 від 29.07.2010р.

З посиланням на вимоги п. 1.22, абз. 3 п.п.1.22.1, абз.1 п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач під час перевірки дійшов висновку про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Пром Ресурси» по виданих простих векселях мала бути включена до складу валових доходів по р. 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010р (стр. 6-7 акту перевірки). Також на стр. 12-14 акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат за 3 квартал 2010 року на суму вищезазначеної заборгованості перед ТОВ «Пром Ресурси» по виданих простих векселях у розмірі 1142259 грн.

Крім того, як зазначено на стр. 5 акту перевірки, попередньою плановою виїзною перевіркою ТОВ «Фем Технолоджи» (акт перевірки №32/23-2/32729573 від 01.03.2010) встановлено, що за даними підприємства рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Пром Ресурси», яка виникла у вересні місяці 2008р. в результаті отримання товару (запчастин) на загальну суму 926369,35 грн., в т.ч. ПДВ 154394,89 грн.

На підставі наведеного, відповідач у акті перевірки дійшов висновку, що сума кредиторської заборгованості ТОВ «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» перед ТОВ «Пром Ресурси» за поставлений товар, залишена несплаченою у зв'язку з ліквідацією підприємства, тому не буде проведена сплата за отриманий товар, тому кредиторська заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою, тому у відповідності до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» має бути включена до складу валових доходів (р.01.1) підприємства у декларацію за 3 квартал 2001р. на суму 926369 грн. (стр. 6 акту перевірки). На стр. 12 акту перевірки відповідач також дійшов висновку про завищення підприємством позивача валових витрат на цю ж суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Пром Ресурси» (без ПДВ у розмірі 7771974грн.) Суд не погоджується з такими висновками перевіряючих з огляду на таке.

По-перше, суд звертає увагу, що одночасне встановлення відповідачем порушення у вигляді заниження валового доходу і порушення у вигляді завищення валових витрат на одну й ту ж суму нестягнутої заборгованості позивача перед ТОВ «Пром Ресурси» фактично призвело до необґрунтованого збільшення об'єкта оподаткування двічі на одну й ту ж саму суму, що є по суті подвійним оподаткуванням.

Згідно абз. 3 п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до абз.1 п.1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону № 334/94-ВР, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Таким чином сума заборгованості позивача перед його постачальником - ТОВ «Пром Ресурси», яка б залишилась не стягнутою після закінчення строку позовної давності набула б згідно законодавчого визначення статусу безповоротної фінансової допомоги, яка б в свою чергу мала би бути віднесена до складу валового доходу позивача у відповідному податковому періоді. При цьому така заборгованість позивача була б безнадійною заборгованістю для контрагента позивача - ТОВ «Пром ресурси», який би мав право збільшити валові витрати на суму такої заборгованості згідно ст. 12 Закону №334/94-ВР.

Однак, як вбачається з акту перевірки і пояснень представників відповідача, відповідач без будь якого нормативного обґрунтування ототожнив момент ліквідації підприємства ТОВ «Пром Ресурси» з моментом закінчення строку позовної давності, що не відповідає положенням Глави 19 ЦК України, які регулюють питання позовної давності.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Відповідач посилається на той факт, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.99р. № 826-XIV та статті 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні», вексель із строком платежу «за пред'явленням» повинен бути пред'явлений до платежу протягом одного року з дати складання векселя.

Однак, статтею 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930, передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Як вбачається з наданих позивачем суду копій простих векселів від 17.02.2009 року, строк сплати в них зазначено за пред'явленням, але не раніше 17 лютого 2014р., таким чином строк для пред'явлення таких векселів почнеться лише з 17.02.2014р.

Той факт, що ТОВ «Пром Ресурси» було ліквідовано у серпні 2010 року не є підставою вважати, що строк позовної давності за вказаними векселями сплив, оскільки пред'явити вексель до оплати може будь-яка особа, у якої цей вексель знаходиться і це може бути не лише особа, якій вексель виписувався але й будь-яка третя особа.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0000342302 від 20 лютого 2012 року та № 0000352302 від 20 лютого 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕМ ТЕХНОЛОДЖИ» 2146 гривень 00 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова