Постанова № 26055632, 20.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/6106/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача - Прибильського В.І. представника відповідача - Жаворонкова С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ Науково-виробниче об'єднання "МЕТА" до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета» до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №0000672302 від 24.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 359 336,50 грн. (основний платіж - 1 126 960,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 232 376,50 грн.); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000682302 від 24.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529 721,50 грн. (основний платіж -438 137,00 грн., фінансові санкції - 91 584,50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета», за результатами якої складено акт від 07.05.2012 року №387/221/23074395. Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 126 960,00 грн., яке виникло внаслідок неправильного визначення позивачем валового доходу у розмірі 2 458 822,00 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 2 049 018,00 грн., також встановлено завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 438 137,00 грн. Як підставу вказаного висновку відповідачем зазначено нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ».

У зв'язку з цим податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 року №0000672302, яким ТОВ НВП «Мета» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 359 336,50 грн. (за основним платежем - 1 126 960,00 грн., фінансові санкції - 232 376,50 грн.), та №0000682302 від 24.05.2012 року, яким донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 529 721,50 грн. (за основним платежем - 438 137,00 грн., фінансові санкції - 91 584,50 грн.).

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення безпідставними та протиправними, оскільки договори купівлі-продажу із контрагентами ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ» не були визнані судом недійсними та фіктивними, крім того, дійсне вчинення господарських даних операцій підтверджується первинними документами, наданими до суду, тому твердження відповідача не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено, що правочини, вчинені між ТОВ НВП «Мета» та ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ» не спрямовані на реальне настання наслідків, фактичного здійснення господарської операції між вказаними особами не відбулося, а позивач в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищив витрати на придбання товарів за нікчемними правочинами та фактично занизив показники валових доходів на суму безкоштовно отриманих товарів. Також, враховуючи визнання зазначених правочинів нікчемними у ТОВ НВП «Мета» було відсутнє право на формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що висновки податкового органу є обґрунтованими та правомірними, а тому податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 року №0000672302 та №0000682302 від 24.05.2012 року не підлягають скасуванню.

До суду були надані письмові заперечення на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Мета» (далі - ТОВ НВП «Мета») зареєстровано, як суб'єкт господарювання 21.04.1995 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

У період з 15.03.2012 року по 26.04.2012 року працівниками державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська була проведена планова виїзна перевірка ТОВ НВП «Мета» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. Під час якої встановлені такі порушення: п.4.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого ТОВ НВП «Мета» занижено податок на прибуток всього у сумі 1 126 960,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 213 573,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 492 319,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 223 610,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 197 458,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого ТОВ НВП «Мета» занижено податок на додану вартість на загальну суму 438 137,00 грн., у тому числі у червні 2010 року - 105 996,00 грн., у липні 2010 року - 29 297,00 грн., у вересні 2010 року - 174 728,00 грн., у грудні 2010 року - 56 313,00 грн., у січні 2011 року - 71 803,00 грн. За результатами перевірки податковим органом був складений акт від 07.05.2012 року №387/221/23074395.

14.05.2012 року ТОВ НВП «Мета» подало заперечення на зазначений акт перевірки, проте державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська висновки акту залишені без змін, про що позивачу надана відповідь №5024/10/23-225 від 21.05.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000672302 від 24.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 359 336,50 грн. (основний платіж - 1 126 960,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 232 376,50 грн.) та податкового повідомлення - рішення №0000682302 від 24.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529 721,50 грн. (основний платіж -438 137,00 грн. фінансові санкції - 91 584,50 грн.).

Суд, дослідивши матеріали справи, не встановив порушень щодо порядку проведення перевірки не встановив та в судовому засіданні представником позивача про наявність таких порушень не наголошувалось.

Вирішуючи правомірність визначеного податковою інспекцією ТОВ НВП «Мета» грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість суд з метою з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій вважає за необхідне ретельно перевірити доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки, або встановити наявність чи відсутність інших доказів.

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

01.06.2010 року ТОВ НВП «Мета» уклало з ТОВ «Сігурно» договір купівлі-продажу №01/06 та 29.09.2010 року договір купівлі-продажу №29/09, згідно яких ТОВ НВП «Мета» (покупець) здійснювало придбання у ТОВ «Сігурно» (продавець) запчастин для маслопресового обладнання.

30.09.2010 року між ТОВ НВП «Мета» та ТОВ «Група Імідж Плюс» було укладено договір купівлі-продажу №30/09. У відповідності до зазначеного договору ТОВ НВП «Мета» (покупець) здійснювало придбання у ТОВ «Група Імідж Плюс» (продавець) запчастин для маслопресового обладнання.

30.09.2010 року між ТОВ НВП «Мета» та ТОВ «Агро СВ» було укладено договір купівлі-продажу №30/09. У відповідності до зазначеного договору ТОВ НВП «Мета» (покупець) здійснювало придбання у ТОВ «Агро СВ» (продавець) запчастин для маслопресового обладнання.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем, з метою підтвердження своїх господарських операцій:

з ТОВ «Сігурно» було надано до суду копія договору №01/06 від 01.06.2010 року, копія специфікації №1, копія договору №29/09 від 29.09.2010 року та специфікації, копії специфікацій №5 від 01.09.2010 року, №2 від 01.07.2010 року, №3 від 17.01.2011 року, копії податкових накладних №1240909 від 09.09.2010 року на суму 88 896,00 грн., №12410092 від 10.09.2010 року на суму 90 636,00 грн., № 1241009 від 10.09.2010 року на суму 4 176,00 грн., №12410091 від 10.09.2010 року на суму 20 400,00 грн., №1240106 від 01.06.2010 року на суму 16 638,34 грн., №1241506 від 15.06.2010 року на суму 37 488,00 грн., №12415061 від 15.06.2010 року на суму 34 638,00 грн., №1241606 від 16.06.2010 року на суму 282 900,00 грн., №1241706 від 17.06.2010 року на суму 81 895,20 грн., №1241806 від 18.06.2010 року на суму 12 420,00 грн., №1240107 від 01.07.2010 року на суму 13 320,00 грн., №12401071 від 01.07.2010 року на суму 8 208,00 грн., №1240207 від 02.07.2010 року на суму 32 263,20 грн., №12402071 від 02.07.2010 року на суму 7 790,72 грн., №1240507 від 05.07.2010 року на суму 10 320,00 грн., №12405071 від 05.07.2010 року на суму 13 824,00 грн., №12405072 від 05.07.2010 року на суму 16 161,60 грн., №1240607 від 06.07.2010 року на суму 33 896,40 грн., №1240309 від 03.09.2010 року на суму 366 840,00 грн., №12403091 від 03.09.2010 року на суму 265 620,00 грн., №1240609 від 06.09.2010 року на суму 9 228,00 грн., №1240709 від 07.09.2010 року на суму 26 400,00 грн., №1240809 від 08.09.2010 року на суму 26 171,10 грн., копії відповідних видаткових накладних, розрахунків-фактури та виписок з банку, а також, копії актів про приймання матеріалів, п/фабрикатів, комплектуючих вузлів обладнання №3 від 01.06.2010 року, №4 та №5 від 15.06.2010 року, №6 від 16.06.2010 року, №7 від 17.06.2010 року, №8 від 18.06.2010 року, №13 та №14 від 01.07.2010 року, №15 та №16 від 02.07.2010 року, №17, 18 та 19 від 05.07.2010 року, №20 від 06.07.2010 року, №21 та 21/1 від 03.09.2010 року, №22 від 06.09.2010 року, №23 від 07.09.2010 року, №24 від 08.09.2010 року, №25 від 09.09.2010 року, №26, 27 та 28 від 10.09.2010 року, №29, 30, 31 та 32 від 04.10.2010 року, та копії відповідних актів-вимог на відпуск матеріалів.

з ТОВ «Агро СВ» були надані копія договору № 17/08 від 17.08.2010 року разом з копією додаткової угоди №1 від 04.01.2011 року, виписка з банку, копії податкових накладних №18011 від 18.01.2011 року на суму 172 218,00 грн., №25011 від 25.01.2011 року на суму 258 600,00 грн.; копії відповідних видаткових накладних та розрахунків-фактури, копії актів про приймання матеріалів, п/фабрикатів, комплектуючих вузлів обладнання №40 від 18.01.2011 року, №41 від 25.01.2012 року та копії відповідних актів-вимог на відпуск матеріалів.

з ТОВ «Група Імідж Плюс» копії договору №30/09 від 30.09.2010 року та специфікації №3 від 01.12.2010 року, виписок з банку, копії податкових накладних №2124 від 02.12.2010 року на суму 17 817,60 грн., №6127 від 06.12.2010 року на суму 68 781,12 грн., №31210 від 03.12.2010 року на суму 73 860,00 грн., №3129 від 03.12.2010 року на суму 14 400,00 грн., №10125 від 10.12.2010 року на суму 53 210,40 грн., №2122 від 02.12.2010 року на суму 9606,00 грн., №2123 від 02.12.2010 року на суму 100 200,00 грн.; копії відповідних видаткових накладних та розрахунків-фактури. Крім того копії актів про приймання матеріалів, п/фабрикатів, комплектуючих вузлів обладнання №№33, 34 та 35 від 02.12.2010 року, №36 та №37 від 03.12.2010 року, №38 від 06.12.2010 року, №39 від 10.12.2010 року та копії відповідних актів-вимог на відпуск матеріалів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до вказаних первинних документів ТОВ НВП «Мета» отримано запчастини для маслопресового обладнання від контрагентів ТОВ «Сігурно» загальною вартістю 2 412 905,00 грн. , ТОВ «Група Імідж Плюс» на загальну суму 662 553,00 грн., ТОВ «Агро СВ» загальною вартістю 604 313,00 грн. в тому числі податок на додану вартість.

Під час проведення перевірки та у судовому засіданні представником позивача зазначено, що доставка запчастин для маслопресового обладнання (товару) була здійснена автотранспортом продавця.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 (далі - Правила №363).

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку

Відповідно до пункту 11.3 Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно пункту 11.5 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем до суду не були надані товарно-транспорті накладні, та представником позивача у судовому засіданні не було наголошено на існуванні даних первинних документів на підтвердження фактичного виконання господарської операції, а саме: поставки товару.

Із наданих до суду первинних документів, не можливо встановити де здійснювалось відвантаження товару, за якою адресою, ким здійснювалось відвантаження та перевезення запчастин для маслопресового обладнання, якими транспортними засобами.

Таким чином, зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що ТОВ НВП

«Мета» отримало товар, зазначений у наведених вище первинних документах, не від зазначених контрагентів, а від невстановлених осіб.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 зазначеного Закону, встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки позивачем не були надані до суду товарно-транспортні накладні на підтвердження фактичного виконання господарської операції з ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ», суд дійшов висновку, що позивач не отримував від зазначених контрагентів в 2 кварталі, 3 кварталі, 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року товар, а отже безпідставно завищив валові витрати на їх придбання.

Виходячи із вищевикладеного ТОВ НВП «Мета» оприбутковано товари від невстановлених осіб. Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість за отримані товари відсутня, таким чином товар є безкоштовно отриманим (безповоротною фінансовою допомогою в товарній формі)

Відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

З огляду на зазначене ТОВ НВП «Мета» порушило п.п. 4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занизило валові доходи на суму 2 458 822,00 грн., у тому числі по періодам: 2 квартали 2010 року на суму 465 978,00 грн., 3 квартали 2010 року на суму 1 074 150,00 грн., 4 квартал 2010 року на суму 487 876,00 грн., 1 квартал 2011 року на суму 430 818,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з завищенням валових витрат на суму 2 049 018,00 грн. та заниженням валових доходів на суму 2 458 822,00 грн., позивачем було занижено податок на прибуток в розмірі 1 126 960,00 грн. у тому числі за 2 квартал 2010 року - 213 573,00 грн., 3 квартал 2010 року - 492 319,00 грн., 4 квартал 2010 року - 223 610,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 197 458,00 грн.

Судом встановлено, що податковим органом під час перевірки було встановлено заниження ТОВ НВП «Мета» податку на додану вартість на загальну суму 438 137,00 грн., у тому числі у червні 2010 року - 105 996,00 грн., у липні 2010 року - 29 297,00 грн., у вересні 2010 року - 174 728,00 грн., у грудні 2010 року - 56 313,00 грн., у січні 2011 року - 71 803,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для формування податкового кредиту за червень, липень, вересень, грудень 2010 року та січень 2011 року стали первинні документи, якими зафіксовано факт вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, таким чином щодо віднесення до складу податкового кредиту сум по операціям за січень 2011 року слід застосовувати норми цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось вище, позивачем не були надані товарно-транспорті накладні, обов'язковість яких визначена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та представником позивача у судовому засіданні не було наголошено на існуванні даних первинних документів на підтвердження фактичного виконання господарської операції, а саме: поставки товару.

Оскільки позивачем не доведено у судовому засіданні, що господарські операції з контрагентами ТОВ «Сігурно», ТОВ «Група Імідж Плюс», ТОВ «Агро СВ» фактично виконані, суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту готівкові кошти в розмірі 438 137,00 грн., у тому числі у червні 2010 року - 105 996,00 грн., у липні 2010 року - 29 297,00 грн., у вересні 2010 року - 174 728,00 грн., у грудні 2010 року - 56 313,00 грн., у січні 2011 року - 71 803,00 грн.

Згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень №0000672302 від 24.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 359 336,50 грн. (основний платіж - 1 126 960,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 232 376,50 грн.) та №0000682302 від 24.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529 721,50 грн. (основний платіж -438 137,00 грн., фінансові санкції - 91 584,50 грн.)

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача суми сплачених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) лише якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Мета» до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 10.09.2012 року.

Суддя В.В. Горбалінський