Постанова № 26055591, 20.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9592/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача - Яковлевої А.В. представників відповідача - Коваленко В.Ю., Січкова Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ "ТД ЮВЕНТА" до Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

16.08.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ювента» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якому з урахуванням заяви від 10.09.2012 року про часткову відмову від адміністративного позову, позивач просить суд визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД Ювента» з питань здійснення операцій з поставки імпортного товару на митну територію України та подальшого руху імпортованого товару за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року та складання акту перевірки № 252/221/37542878 від 13.07.2012 року та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 року № 0000192341, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД Ювента», за результатами якої було складено Акт № 252/221/37542878 від 13.07.2012 року. Вказаною перевіркою, зокрема, були встановлені порушення норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Господарського кодексу України, Податкового кодексу України у зв'язку з чим податковим органом було встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - покупцями за період з січня по травень 2012 року та встановлено юридичну дефектність первинних документів, а також виявлено заниження податку на додану вартість. У зв'язку з цим, 02.08.2012 року Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000192341, яким ТОВ «ТД Ювента» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 172,50 грн.

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки податкового органу, що стали підставою для вказаного рішення, є безпідставними, необґрунтованими та не мають жодних правових підстав.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що перевіркою позивача було встановлено, що на ТОВ «ТД Ювента» не працюють особи, які обліковуються на ньому згідно штатного розпису, під час перевірки не було виявлено основних засобів, які б використовувалися у здійсненні фінансово-господарській діяльності підприємства, а само підприємство за адресою оренди приміщення не перебуває та не має складських приміщень. Крім того, під час перевірки товариством не було надано документів, що підтверджують навантаження, розвантаження та транспортування товару. Таким чином, висновки податкового органу щодо не реальності господарських операцій між ТОВ «ТД Ювента» та його контрагентами є правомірними та не піддаються сумніву. До суду надані письмові заперечення на позовну заяву, які залучені до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази в ній встановив.

З 03.07.2012 року по 07.07.2012 року Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД Ювента» з питань здійснення операцій з поставки імпортованого товару на митну територію України та подальшого руху імпортованого товару за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2012 року № 252/221/37542878.

В акті податковим органом перевірки зроблені, зокрема, наступні висновки:

- ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Господарського кодексу встановлено не реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ТД Ювента» та контрагентами покупцями за період з січня по травень 2012 року та встановлено юридичну дефектність документів;

- п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «ТД Ювента» занижено податок на додану вартість на загальну суму 134 109 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 100 001 грн., травень 2012 року 34 108 грн., та завищено податок на додану вартість на загальну суму 87 571 грн., в т.ч. за січень 2012 року 12 814 грн., за лютий 2012 року на суму 14 648 грн., за квітень 2012 року на суму 60 109 грн.

02.08.2012 року Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000192341, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 58 172,50 грн., з яких 46 538 грн. за основним платежем та 11 634,50 грн. за штрафними санкціями.

З аналізу акту перевірки та пояснень представників відповідача вбачається, що підставою вказаних висновків податкового органу стали наступні обставини.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Ювента» були укладені контракти з:

компанією Vinsa Enterhrises Limited - Англія контракт № 0506 від 05.06.2011 року на імпорт товару, згідно якого позивачем було імпортовано на митну територію України товар на загальну суму 1 428 118,42 дол. США (11 522 366,82 грн.);

компанією The company DIVARBAKIR MEMER INSAAT SAN.TIC A.S. - Туреччина контракт № 0501-1 від 05.01.2012 року на імпорт товару, згідно якого позивачем було імпортовано товар на суму 8 716,37 дол. США (69 642,05 грн.);

компанією Company «FORMOZA CHEMICALS&FIBRE CORP» - Тайвань контракт № 2212/1 від 22.01.2012 року на імпорт товару, згідно якого позивачем було імпортовано товар на суму 38 970 дол. США (311 288,46 грн.);

компанією The company «ZIYLAN TABAN SANAYI VE TICARET A.S.» - Туреччина контракт № 0501-2 від 05.01.2012 року, згідно якого позивачем було імпортовано товар на суму 8 960,07 дол. США (71 552,43 грн.).

Вказані обставини підтверджуються копіями контрактів та вантажних митних декларація, які містяться в матеріалах справи та не заперечуються представниками державної податкової інспекції.

За митне оформлення зазначеного імпортованого товару позивачем було сплачено на користь Дніпропетровської митниці 3 019 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи та відмітками на вантажних митних деклараціях «СПЛАЧЕНО».

Таким чином, суд, на підставі наданих суду первинних документів, акту перевірки та пояснень представників сторін, встановив, що позивачем було придбано та ввезено на територію України імпортну продукцію.

17.05.2011 року ТОВ «ТД Ювента» уклало з ТОВ «ТД Техномет» договір № 18, згідно якого позивач зобов'язується поставити своєму контрагенту матеріали для виробництва, а покупець - його прийняти та оплатити.

Протягом січня-квітня 2012 року ТОВ «ТД Ювента» поставило ТОВ «ТД Техномет» товарів на суму 668 774,92 грн., в тому числі 111 462,49 грн. ПДВ, що підтверджується податковими накладними від 12.01.2012 року № 27, від 25.02.2012 року № 118, від 27.02.2012 року № 121, від 29.03.2012 року № 207, від 28.04.2012 року №№ 461, 462, видатковими накладними від 12.01.2012 року № 27, від 25.02.2012 року № 142, від 27.02.2012 року № 135, від 29.03.2012 року № 226, від 28.04.2012 року №№ 265, 266.

Станом на 01.01.2012 року в бухгалтерському обліку на рахунку 361 у позивача рахувалася дебіторська заборгованість ТОВ «ТД Техномет» у сумі 4 207 458,63 грн. Протягом січня-лютого 2012 року на рахунок ТОВ «ТД Ювента» вказаним контрагентом було сплачено 2 083 458,63 грн. Таким чином, станом на 31.05.2012 року у позивача на рахунку 361 по цьому контрагенту обліковувалося 2 792 774,92 грн. дебіторської заборгованості.

07.07.2012 року ТОВ «ТД Ювента» уклало з ТОВ «Металургпромзапчастина» договір № 010707, згідно якого позивач зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар: матеріали для виробництва, будівельні матеріали.

Протягом січня-квітня 2012 року ТОВ «ТД Ювента» поставило ТОВ «Металургпромзапчастина» товарів на суму 10 080 703,71 грн., в тому числі 1 680 117,29 грн. податку на додану вартість, що підтверджується податковими накладними від 13.01.2012 року № 30, від 16.01.2012 року № 59, від 25.01.2012 року № 89, від 25.02.2012 року № 116, від 25.02.2012 року № 117, від 27.02.2012 року № 122, від 27.02.2012 року № 123, від 30.03.2012 року № 226, від 30.03.2012 року № 227, від 28.04.2012 року № 463, від 28.04.2012 року № 464, видатковими накладними 13.01.2012 року № 2, від 16.01.2012 року № 3, від 25.01.2012 року № 89, від 25.02.2012 року № 138, від 25.02.2012 року № 139, від 27.02.2012 року № 140, від 27.02.2012 року № 141, від 30.03.2012 року № 227, від 30.03.2012 року № 228, від 28.04.2012 року № 267, від 28.04.2012 року № 268.

Станом на 01.01.2012 року в бухгалтерському обліку на рахунку 361 у позивача рахувалася дебіторська заборгованість ТОВ «Металургпромзапчастина» у сумі 2 041 525,16 грн. Протягом січня-березня 2012 року на рахунок ТОВ «ТД Ювента» вказаним контрагентом було сплачено 2 723 500,00 грн. Таким чином, станом на 31.05.2012 року у позивача на рахунку 361 по цьому контрагенту обліковувалося 9 398 728,90 грн. дебіторської заборгованості.

01.02.2012 року ТОВ «ТД Ювента» уклало з ТОВ «Локо-С» договір № 64, згідно якого позивач зобов'язується поставити своєму контрагенту продукцію, а покупець - його прийняти та оплатити у кількості, асортименті, за ціною та у строки, відповідно до умов договору.

10.02.2012 року ТОВ «ТД Ювента» реалізувало ТОВ «Локо-С» продукцію: полиуретан двухкомпонентний на загальну суму 541 080,00 грн., в тому числі 90 180,00 грн. податку на додану вартість, що підтверджується специфікацією від 10.02.2012 року, видатковою накладною від 10.02.2012 року № 96 та податковою накладною від 10.02.2012 року № 64. Розрахунок ТОВ «Локо-С» з ТОВ «ТД Ювента» було проведено в лютому - березні 2012 року в повному обсязі.

01.08.2011 року ТОВ «ТД Ювента» уклала з ТОВ «Мегарей компані» договір № 110801, згідно якого позивач зобов'язується поставити своєму контрагенту сировину, матеріали, а покупець - його прийняти та оплатити.

30.03.2012 року ТОВ «ТД Ювента» реалізувала ТОВ «Мегарей компані» товар: резину в листах, термопластичну резину, пластикові каністри, пластикові ящики, нитки загальною вартістю 899 809,20 грн., в тому числі 149 968,20 грн. податку на додану вартість.

Станом на 01.01.2012 року в бухгалтерському обліку на рахунку 361 у позивача рахувалася дебіторська заборгованість ТОВ «Мегарей компані» у сумі 1 908 298,34 грн. Протягом лютого 2012 року на рахунок ТОВ «ТД Ювента» вказаним контрагентом було сплачено 1 040 000,00 грн. Таким чином, станом на 31.05.2012 року по вказаному контрагенту у позивача на рахунку 361 обліковувалося 1 768 107,54 грн. дебіторської заборгованості.

01.02.2012 року ТОВ «ТД Ювента» уклало з ТОВ «Василівський завод МК» договір № 17, згідно якого позивач зобов'язується поставити своєму контрагенту матеріали для виробництва, а покупець - його прийняти та оплатити.

25.02.2012 року ТОВ «ТД Ювента» реалізувало ТОВ «Василівський завод МК» продукцію: шкіра підкладочна, картон, клей двухкомпонентний, шкіру на загальну суму 409 886,65 грн., в тому числі 68 314,44 грн. податку на додану вартість, що підтверджується видатковою накладною від 25.02.2012 року № 137 та податковою накладною від 25.02.2012 року № 115. Розрахунок ТОВ «Василівський завод МК» з ТОВ «ТД Ювента» було проведено в березні-квітні 2012 року в повному обсязі.

При цьому податковим органом було зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «ТД Ювента» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Металургпромзапчастина», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ Мегарей Компані», ТОВ «Локо-С», ТОВ «Василівський завод МК» та ТОВ «ТД Ювента» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Проте, суд не може погодитися з зазначеними висновками податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частин 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України передбачено,що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Так як, відповідачем не наведено в акті перевірки та в судовому засіданні при наданні пояснень жодних обставин, які підтверджують спрямованість правочину між ТОВ «ТД Ювента» та його контрагентами-резидентами на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, на відчуження викраденого майна, або ці правочини порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, суд вважає висновки податкового органу безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Також, не надано суду доказів, що позивач чи його контрагент укладав вказаний правочин з метою порушення публічного порядку, як то передбачено ст. 228 ЦК України.

Водночас, вирішуючи правомірність визначеного податковою інспекцією ТОВ «ТД Ювента» грошового зобов'язання з податку на додану вартість суд з метою з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій повинен ретельно перевірити доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або підтверджені іншими доказами.

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Як зазначалося вище, судом було встановлений та не заперечується з боку податкового органу факт імпортування позивачем товарів на митну територію. В матеріалах справи містяться копії контрактів з компаніями Vinsa Enterhrises Limited - Англія, The company DIVARBAKIR MEMER INSAAT SAN.TIC A.S. - Туреччина, Company «FORMOZA CHEMICALS&FIBRE CORP» - Тайвань та The company «ZIYLAN TABAN SANAYI VE TICARET A.S.» - Туреччина, копії вантажних митних декларацій та копії платіжних доручень про сплату митних платежів, в тому числі податку на додану вартість.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем, з метою підтвердження своїх господарських операцій з ТОВ «Металургпромзапчастина», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ Мегарей Компані», ТОВ «Локо-С», ТОВ «Василівський завод МК» було надано до суду копії договорів, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, які підтверджують фактичне проведення господарських операцій та спростовують висновки податкового органу щодо не реалізації товару вказаним контрагентам.

Таким чином, суд вважає, що твердження податкового органу про безтоварність операцій позивача з контрагентами - резидентами є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд здійснив оцінку положень акту перевірки в частині відсутності у позивача довіреностей на отримання товарів та відсутності товарно-транспортних накладних, та зазначає, що відсутність відповідних документів не спростовують думку суду щодо безпідставності висновків податкового органу про безтоварність операцій, оскільки про факт наявності товару та здійснення господарських операцій у своїй сукупності свідчать зовнішньоекономічні контракти, вантажні митні декларації, договори на поставку товарів, видаткові та податкові накладні, документи на оплату отриманого товару, аналіз яких суд зробив вище.

Крім того, суд зауважує на наступні обставини:

Податковим органом в акті перевірки та його представники в своїх поясненнях у судовому засіданні наголошено, що позивач не надав до перевірки документів, які б підтверджували фактичне відвантаження товару та його оприбуткування на склад підприємства, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 згідно договору № 01/12/11 від 01.01.2012 року. При цьому у власника вказаного складу було відібрано пояснення, що він дійсно надавав в оренду вказане складське приміщення ТОВ «ТД Ювента», але в лютому 2012 року директор вказаного підприємства розірвала вказаний договір та він уклав договір з іншим підприємством, назву якого не пам'ятає. До суду надано копію пояснення.

Представником позивача надано до суду копію договору від 01.01.2012 року № 01/12/11, укладеного між ОСОБА_8 та ТОВ «ТД Ювента», згідно якого ТОВ «ТД Ювента» бере у строкове платне користування нерухоме майно: частину приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 360,8 кв. м. Згідно п. 3.1. договору орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 6 855 грн. без ПДВ.

01.01.2012 року вказане приміщення було передано позивачу згідно Акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду.

Також, до суду були надані копії актів виконаних робіт від 31.01.2012 року, 29.02.2012 року, 31.03.2012 року, 30.04.2012 року, 31.05.2012 року, які складені про те, що приміщення за адресою АДРЕСА_1 протягом січня - травня 2012 року перебувало в оренді позивача.

Крім того, суду були надані копії платіжних доручень від 12.01.2012 № 421, від 07.02.2012 № 472, 28.02.2012 року № 518, від 28.03.2012 № 579, від 26.04.2012 року № 601, від 30.05.2012 року № 635, згідно яких ТОВ «ТД Ювента» перераховувало ОСОБА_8 орендну плату згідно договору від 01.01.2012 року № 01/12/11 у розмірі 6 855,00 грн. щомісячно за період з січня по червень 2012 року.

Таким чином, позивачем спростовані твердження податкового органу щодо відсутності у позивача складських приміщень та його відсутності за адресою орендованого приміщення. Вказаний висновок також підтверджується тією обставиною, що відповідачем ні в акті перевірки, ні його представниками у судовому засіданні не було повідомлено: коли було розірвано угоду між ОСОБА_8 та позивачем, чим це підтверджується, який інший договір укладено власником приміщення та з ким.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що операції з реалізації товарів в адресу ТОВ «ТД Ювента» в січні - травні 2012 року можуть мати ознаки безтоварних, оскільки згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних підприємство не має основних засобів для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом.

Представником позивача до суду було надано довідку від 14.08.2012 року № 14 про остаточну балансову вартість основних засобів ТОВ «ТД Ювента», згідно якої за підприємством обліковуються наступні основні засоби: 3 комп'ютери, факс, принтер, принтер-сканер, 3 стола, 6 стільців та 3 шафи. Також до суду надано копію договору оренди офісного приміщення за адресою пос. Ювілейний, 15 (договір № 4 від 01.01.2012 року) разом з платіжними документами про сплату орендних платежів, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 04.09.2012 року, яка містить данні про підтвердження відомостей про юридичну особу, та договір оренди складських приміщень (договір від 01.01.2012 року № 01/12/11), про який було зазначено вище. Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у позивача основних засобів для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, спростовуються матеріалами справи.

Також, позивачем до суду надані наступні документи, які спростовують твердження відповідача про відсутність на підприємстві найманих працівників:

- копія штатного розпису ТОВ «ТД Ювента», який введено з 01.01.2012 року, згідно якого на підприємстві обліковується 8 штатних одиниць;

- копії наказів про прийняття працівників на роботу - наказ № 1 від 26.04.2011 року про початок виконання ОСОБА_9 обов'язків директора ТОВ «ТД Ювента», наказ № 3 від 04.05.2011 року про прийняття ОСОБА_10 на посаду прибиральника території, наказ № 4 від 04.05.2011 року про прийняття ОСОБА_11 на посаду менеджера, наказ № 5 від 04.05.2011 року про прийняття ОСОБА_6 на посаду менеджера, наказ № 6 від 04.05.2011 року про прийняття ОСОБА_12 на посаду прибиральника офісних приміщень, наказ № 7 від 04.05.2011 року про прийняття ОСОБА_13 на посаду менеджера, наказ № 8 від 01.07.2011 року про прийняття ОСОБА_14 на посаду менеджера, наказ № 9 від 01.10.2011 року про прийняття ОСОБА_15 на посаду перекладача;

- копії відомостей про виплату грошей №№ 1, 2, 3, 4, 5, згідно яких зазначені вище працівники отримували грошові кошти за період січень - травень 2012 року.

Водночас, суд вважає недостатнім для висновку про відсутність найманих працівників пояснення громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_14, так як на підприємстві обліковується не дві особи, а вісім, і вказаному факту не надано жодної правової оцінки.

Щодо невиконання контрагентами ТОВ «ТД Ювента» своїх податкових зобов'язань перед бюджетом суд зазначає, що відповідно законодавство не містить у собі норми, які б покладала відповідальність на платника податку - покупця (продавця) товару (послуг) за ненадання первинних документів або правильність визначення платником податку - продавцем (покупцем) об'єктів оподаткування та не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Вказана позиція також узгоджується з висновками Верховного суду України, викладених у постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, в якій зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Більш того вказана позиція співпадає із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, представником позивача було наголошено в судовому засіданні та випливає з акту перевірки, що контрагенти - покупці ТОВ «ТД Ювента» зареєстровані належним чином та у податкового органу відсутні відомості про те, що вказані підприємства створені для ухилення від сплати податків.

Окремо суд звернув увагу на твердження податкового органу щодо використання ввезеного позивачем на митну територію України товару не в своїй господарській діяльності та вважає зазначену позицію недоведеною, оскільки перевіряючими не зазначено, яким чином позивачем використано ввезений товар та не доведено факт безкоштовного або іншого передавання майна іншим особам, а також факт іншого, не пов'язаного з господарською діяльністю, його використання.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про заниження ТОВ «ТД Ювента» податку на додану вартість на загальну суму 134 109 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 100 001 грн., травень 2012 року 34 108 грн., та завищення податку на додану вартість на загальну суму 87 571 грн., в т.ч. за січень 2012 року 12 814 грн., за лютий 2012 року на суму 14 648 грн., за квітень 2012 року на суму 60 109 грн., а, отже, і нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46 538 грн.

Відповідно до п. 57.4. ст. 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а тому суд зазначає, що сума штрафу у розмірі 11 634,50 грн., нарахованого на податкове зобов'язання у розмірі 46 538 грн., також підлягає скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 року № 0000192341, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги ТОВ «ТД Ювента» про визнання протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД Ювента» з питань здійснення операцій з поставки імпортного товару на митну територію України та подальшого руху імпортованого товару за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року та складання акту перевірки № 252/221/37542878 від 13.07.2012 року суд зазначає, що в судовому засіданні не було встановлено порушень порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД Ювента», а тому у суду відсутні підстави для визнання дій податкового органу по її проведенню протиправними.

Крім того, фактичною підставою для звернення з вказаною позовною вимогою до суду стали висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки та які зводяться до того, що позивачем укладалися правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами. Отже, заявляючи вказану позовну вимогу в такий спосіб позивач фактично просить визнати протиправними доводи (позицію) податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки. При цьому суд звертає увагу, що захисту підлягають, в силу ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушені або оспорюванні права особи. Між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчиненої дії) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ювента» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 року № 0000192341, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 14.09.2012 року.

Суддя В.В. Горбалінський