Ухвала суду № 26052595, 04.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5688/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №1452/0000030035 від 22.06.2011 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до показників фінансової звітності форми №2 «Звіт про фінансові результати за 2009 рік», ПАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» показало фінансові результати (прибуток) за 2009 рік у розмірі 91000,00 грн.; по даним бухгалтерського обліку за 2009 рік нерозподілений прибуток станом на 31.12.2009 становить 6689308,81 грн.

15 квітня 2009 року на загальних зборах акціонерів ВАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» було прийнято рішення про затвердження фінансових результатів та баланс товариства за 2009 рік. Також своїм рішенням акціонери вирішили не направляти чистий прибуток на виплату дивідендів, а розподілили 4550,00 грн. до резервного фонду, 86450,00 грн. до фонду розвитку виробництва.

З 28.04.2011 р. по 27.05.2011 р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2011 р. (акт від 03.06.2011 № 3487/23-2/00130659/130).

В акті перевірки зазначено, що по бухгалтерському обліку за 2009 рік ВАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»відобразило по рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»по субрахунках 441 «Прибуток нерозподілений»: сальдо по кредиту станом на 01.01.2009 р. по рахунку 44 в сумі 6757644,67 грн., станом на 31.12.2009 р. по рахунку 44 в сумі 6689308,81 грн. Проте, на думку податкового органу, в порушення статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», за фінансовими результатами 2009 року не нарахувало і не виплатило дивідендів з чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків в розмірі 2054593,41 грн. (6757644,67 грн.+91000,00 грн. х 30% / 100%).

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 7.8 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства»в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток в частині не сплати до бюджету авансового внеску за І півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом, у розмірі 513648,36 грн.

Висновок посадових осіб податкового органу щодо заниження позивачем сум авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів, є наслідком застосування відповідачем пункту 11 розділу ІІV Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який набрав чинності 30.04.2010 р. та вніс зміни до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов'язку сплати товариствами суми дивідендів з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

За результатами перевірки, Білоцерківська ОДПІ Київської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 р. №1452/0000030035, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 642060,45 грн., з яких: 513648,36 грн. за основним платежем, 128412,09 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення незаконним звернувся з відповідним позовом до суду.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 1.9 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 7.8.2. п. 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про акціонерні товариства» право затвердження розподілу прибутку і збитків товариства, затвердження розміру річних дивідендів, належить виключно до компетенції загальних зборів товариства.

Це означає, що обов'язок нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у платника податку за умови прийняття ним рішення про виплату дивідендів.

Згідно протоколу № 11 загальних зборів акціонерів ВАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»від 15.04.2010 р. акціонерами було прийнято рішення про затвердження фінансових результатів та баланс товариства за 2009 рік і вирішено не направляти чистий прибуток на виплату дивідендів, а розподілити наступним чином: направити до резервного фонду товариства - 4550,00 грн. та до фонду розвитку виробництва 86450,00 грн. Дивіденди за результатами фінансової діяльності за 2009 рік вирішено не нараховувати та не виплачувати.

Отже, у позивача відсутнє зобов'язання нараховувати та сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі, встановленому чинним законодавством, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати, оскільки загальними зборами акціонерів ВАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»рішення про виплату дивідендів не приймалось.

Згідно з пунктом 1 розділу VII Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01.01.2010 р., крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8-13 розділу VII «Прикінцеві положення», які застосовуються з дня його опублікування. Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»був опублікований 30.04.2010 р., тобто, зміни до Закону України «Про акціонерні товариства»набрали чинності з 30.04.2010 р.

Як вбачається з протоколу № 11, загальні збори акціонерів ВАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій», на яких було прийнято рішення не виплачувати дивіденди, відбулися 15.04.2010 р., тобто, до набрання чинності змін до Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до яких товариства зобов'язані виплачувати дивіденди.

Оскільки товариство провело загальні збори акціонерів та прийняло рішення не направляти чистий прибуток за 2009 рік на виплату дивідендів до набрання чинності змін до Закону України «Про акціонерні товариства», після 30.04.2010 р. у нього був відсутній обов'язок проводити повторно загальні збори та повторно вирішувати питання щодо виплати дивідендів за 2009 рік.

Крім того, рішенням Конституційного Суду від 30.11.2010 по справі № 1-47/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України № 2154 «Про Державний бюджет України на 2010 рік»визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними). Крім того, необхідно зауважити, що за рішеннями Конституційного суду від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, встановлено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий мотивувальної частини).

Тобто, приймаючи оспорюване рішення, відповідач застосував до позивача норми закону, які на момент проведення загальних зборів ще не набрали законної сили, а в подальшому, на момент винесення податкового повідомлення-рішення, втратили свою чинність.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби -відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.