Рішення № 26051703, 18.09.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №2/0544/2580/2012

РІШЕННЯ

ім'ям України

«18»вересня 2012 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Якуші Н.В.

при секретарі - Дручиніної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та компенсації завданої моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 1990 року по 2001 рік він працювала у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод". При звільнені з підприємства відповідач не провів з ним повного розрахунку. Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 24.10.1997 року на її користь було стягнуто 1279 грн.04 коп. заборгованості по заробітній платі. За період з січня 2001 року по вересень 2001 року заборгованість підприємства перед нею станом на 09.08.2012 року складає 1121грн. 78 коп., у зв'язку з чим ставить питання про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості по заробітній платі, суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 06.09.2001 року по день постановлення рішення по справі в розмірі 11203 грн. 45 коп., суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.1997 року по день постановлення рішення суду в розмірі 7344 грн. 71 коп., а також компенсації за моральну шкоду в сумі 5000 грн. 00 коп., яку обґрунтовує тим, що незаконними діями відповідача їй була завдана суттєва моральна шкода, пов'язана з трудовими правовідносинами, яка виявилася у моральних стражданнях позивача і переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_1 призвели до втрати їй налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що позивач була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити, одночасно просила суд розглядати справу за її відсутністю (а.с.22).

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином (а.с.21), одночасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги позивача визнає тільки в частині стягнення заробітної плати згідно довідок по даним бухгалтерського обліку ВАТ «Содовий завод»та індексацію за три роки у відповідно з діючим законодавством України, інші вимоги не визнає, оскільки відносно ВАТ «Содовий завод», порушено 03.01.2001 року справу № 5/174Б про банкрутство, у 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, котра продовжена до 26.07.2012 року. Також просить суд застосувати 3-х місячний строк позовної давності, який застосовується при вирішенні спорів про стягнення середнього заробітку за весь період затримки та моральної шкоди (а.с.20). Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. з 20.03.1990 року по 24.09.2001 року працювала у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" (а.с.4-6). При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 24.10.1997 року з Слов'янського ВАТ «Содовий завод»на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з вересня 1996 року по вересень 1997 року в сумі 1279 грн. 04 коп.(а.с.7).

Відповідно до довідки №9-4445 від 09.08.2012 року заборгованість по заробітній платі станом на 09.08.2012 року за період з січня 2001 року по вересень 2001 року складає 1121 грн. 78 коп. (а.с.8).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод»визнано банкрутом. Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 21.02.2012 року по справі № 5/174Б за заявою Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Слов'янськ до боржника відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська про визнання банкрутом, продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 27/174Б про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 26.07.2012 року (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Пункт 4 ст. 12 зазначеного Закону передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів та заборону нарахування неустойки, інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, тобто в даному випадку Законом не передбачено заборону винесення судових рішень про стягнення належних працівникам сум в разі порушення їх трудових прав.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушивши вимоги законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивача при звільненні.

За таких підстав, суд вважає, що доводи позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі слід задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день винисення рішення суду та компенсації втрати частини заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

З ч.6, ч.7 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати не є спором про стягнення заробітної плати.

З ухвали господарського суду від 24.02.2012 року, вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ визнано банкрутом.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку не входить до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В своїй письмовій заяві відповідач визнає тільки вимоги позивача на підставі довідок згідно даних бухгалтерського обліку ВАТ «Содовий завод»щодо несплаченої заробітної плати та індексацію за три роки у відповідності з діючим законодавством. Але, як вбачається з матеріалів справи в своїх вимогах позивач не ставить питання про виплату їй заробітної плати з урахуванням індексації.

Тому, суд не бере до уваги визнання позову ВАТ «Содовий завод»в цій частині, оскільки вони не стосується предмету розгляду даної справи.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п'ята).

Аналіз чинного законодавства дає підстави суду робити висновок, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Виходячи з цього, суд вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Оскільки відповідачем фактично не оскаржується факт існування заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення компенсації за моральну шкоду підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація яка склалася дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювався, зазнав моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп.

Керуючись викладеним та ст.ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 223 , 237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», 3, 10, 15, 16, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янськ, що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561 на користь ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1121 грн. (тисяча сто двадцять одна )грн. 78 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янськ, що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561 на користь ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1500 (тисяча п'ятсот) грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янськ м. Слов'янськ, що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561 судовий збір на користь держави судовий збір у розмірі 321 гривен 90 коп. (триста двадцять одна грн.) 90 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк УДК у м. Слов'янську, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 34686605, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УДК у м. Слов'янську (м. Слов'янськ).

У задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя Якуша Н.В