Ухвала суду № 26049083, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6058/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.А.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вітос Принт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Вітос Принт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Вітос Принт" до дати відновлення ним документів; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001892203 від 24 квітня 2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 156 871,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1 грн. за порушення податкового законодавства на підставі даних Акту перевірки № 1347/22-03/19137061 від 11.04.2012 року; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001902203 від 24 квітня 2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 188 851,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1 грн. за порушення податкового законодавства на підставі даних Акту перевірки № 1347/22-03/19137061 від 11.04.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2012 року позов було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 24 квітня 2012 року № 0001892203 та № 0001902203; зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 32,19 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Приватного підприємства «Вітос Принт». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що Листом відповідача № 324/10/23-0209 від 05.03.2012 року було запрошено осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність позивача, з'явитись до ДПІ у Солом'янському районі для надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень для перевірки правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах з ТОВ "Український інвестиційний холдинг".

Позивачем були підготовлені документи для пред'явлення до ДПІ у Солом'янському районі, але вони були викрадені з автомобіля директора, про що відповідача було повідомлено в строк передбачений п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України. В зв'язку з поновленням документів позивач просив призупинити проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

На думку позивача, при проведенні перевірки відповідачем не було враховано дану обставину, а також норми п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України щодо того, що в разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строкі, внаслідок чого терміни проведення перевірки не були перенесені до відновлення втрачених документів, а тому відповідачем було протиправно призначено та проведено перевірку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оцінка можливості проведення перевірки є виключною компетенцією податкового, відповідно рішення перенесення термінів проведення перевірки приймається податковим органом на їх розсуд, а тому відповідачем було правомірно призначено та проведено перевірку.

Так, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Вітос Принт»з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 1347/22-03/19137061 від 11 квітня 2012 року.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.5.1 п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 188 851,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в розмірі 105 614,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року в розмірі 83 237,00 грн. та порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 156 871,00 грн.

Вказанні порушення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем протиправно віднесенно до валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом позивача ТОВ «Український інвестиційний холдинг»за І та ІІ квартали 2011 року та лютий-квітень 2011 року відповідно.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідач не визнає суми податкового кредиту та валових витрат, тому що від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг», в якому була наведена інформація про те, що зазначене підприємство має ознаки фіктивності та зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що суми податку на додану вартість, протиправно віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеним контрагентом, а суми валових витрат неправомірно задекларовані з тих же підстав.

24 квітня 2012 року податковим органом на підставі Акту перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001902203 та № 0001892203, якими Товариству визначено суму податку на прибуток в розмірі 188 852,00 грн., з який 188 851,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податку на додану вартість в розмірі 156 872,00 грн., з яких 156 871,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій податкового органу щодо нарахування позивачу додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Український інвестиційний холдинг», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Український інвестиційний холдинг»було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало і має свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ПП «Вітос Принт»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зокрема згідно з пунктом 5.1 ст. 5 цього Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Так, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, виписані на адресу ПП «Вітос Принт».

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні витяги з журналу реєстрації доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на оптовому складі з додатком на 23 арк. (посвідчує наявність придбаного у контрагента товару на складі), рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був і є зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд першої інстанції вірно вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації ДПІ Печерського району м. Києва, зафіксованої у акті про неможливість проведення зустрічної звірки, яка заключається у висновку про фіктивність ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Зокрема вказаний висновок був сформований у зв'язку з тим, що в провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270, порушена 03 лютого 2012 року прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк»за фактом умисного ухилення від сплати податків особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

В ході проведення досудового слідства встановлено, що службові особи ПАТ КБ «Інтербанк»за період з 01 жовтня 2009 року по 01 вересня 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Геленс Хантер», ТОВ «Юкрейнексендж», ТОВ «ТД Астера Ком», ТОВ «Арис Груп», ТОВ «Білдвест», ТОВ «Шапрон», ТОВ «Брондо», ТОВ «Тілан», ТОВ «Гаронна», ТОВ «Торгінвест-Люкс», ТОВ «Ракурс - Плюс», ТОВ Престижінвестсервіс»завищили суму витрат від операції з векселями у результаті чого занизили податок на прибуток у сумі 5 452 989,50 грн.

Також як вказує відповідач, в ході подальшого проведення досудового слідства в результаті проведених оперативно - розшукових заходів направлених на встановлення осіб, які мають відношення до реєстрації та подальшої незаконної діяльності вищевказаних підприємств встановлено підприємство ТОВ «Український інвестиційний холдинг», яке має ознаки фіктивності, зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально - діючими СПД як інструмент мінімізації податкових зобов'язань.

При цьому суд першої інстанції вірно не бере до уваги вказані доводи, оскільки такі доводи не підтверджені жодним належним та допустимим доказом; відповідачем не обґрунтовано зв'язок ТОВ «Український інвестиційний холдинг»із вищевказаними підприємствами, а також вплив такого зв'язку із правомірністю формування податкового кредиту та валових витрат позивача.

Також суд вважає на необхідне зазначити про оскарження в судовому порядку ТОВ «Український інвестиційний холдинг»дій ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки та оформлення її результатів. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року по справі № 2а-2228/12/1070 позов задоволено, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки визнано протиправними. Разом з тим, вказана постанова не набрала законної сили.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вітос Принт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2012 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.