Ухвала суду № 26048694, 04.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5765/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0000642353.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок суду податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між Науково виробничим кооперативом «Наско»та його контрагентами, а в подальшому і з Позивачем та НВК «Наско», є безпідставними.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм матеріального права та без повного і всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, явку представників не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що у вересні 2011 року Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

Перевіркою встановлено допущені Позивачем порушення вимог п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту по правових відносинах з НВК „Наско" у сумі 57 945,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 року №328/23-011/00951770.

Згідно з актом перевірки вказані вище порушення пов'язані з придбанням Позивачем у НВК „Наско" товару - соняшника в період, який перевірявся.

За результатами перевірки ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року №0000642353, згідно якого Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 57 945,00 грн.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач придбав у НВК „Наско" товар -соняшник. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, на підтвердження чого видано податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Оплата за придбаний товар здійснювалась Позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника.

НВК „Наско" видало Позивачу податкові накладні, а саме від 20.04.2010 року №58 на загальну суму з ПДВ 58011,00 грн., сума ПДВ 9668,50 грн.; від 17.04.2010 року №57 на загальну суму з ПДВ 53428,50 грн., сума ПДВ 8904,75 грн.; від 23.04.2010 року №59 на загальну суму з ПДВ 63594,00 грн., сума ПДВ 10599,00 грн.; від 16.04.2010 року №56 на загальну суму з ПДВ 53214,60 грн., сума ПДВ 8869,10 грн.; від 16.04.2010 року №55 на загальну суму з ПДВ 60019,10 грн., сума ПДВ 10003,18 грн.; від 04.04.2010 року №47 на загальну суму з ПДВ59404,15 грн., сума ПДВ 9900,69 грн.

При цьому Позивачем були надані видаткові накладні, а саме: накладні №16/04-1 від 16.04.2010 року на загальну суму 50015,92 грн., в т.ч. ПДВ10003,18 грн., №20/04-1 від 20.04.2010 року на загальну суму 48342,50 грн., в т.ч. ПДВ 9668,50 грн.; №23/04-1 від 23.04.2010 року на загальну суму - 52995,00 грн., в т.ч. 10599,00 грн., №04/04-1 від 04.04.2010 року на загальну суму 49503,46 грн., в т.ч. 59404,15 грн.; №17/04-1 від 17.04.2010 року на загальну суму 44523,75 грн., в т.ч. ПДВ 8904,75 грн.; №16/04-2 від 16.04.2010 року на загальну суму44345,50 грн., в т.ч. ПДВ 53214,60 грн.

У рахунок оплати за отриманий товар Позивачем було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками. Поставка і транспортування товарів здійснювалась НВК „Наско" на склади Позивача, факти поставок товару оформлялися видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та Позивача. Крім того, факт поставки товару підтверджується ще й журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

В силу ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, рішення про зменшення Позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято Відповідачем у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених Позивачем ПП НВК „Наско" у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, факт поставки товару Позивачу НВК „Наско" та оплати їх вартості підтверджується документально банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між НВК „Наско" та його контрагентами, а в подальшому між Позивачем та НВК „Наско", є безпідставним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь Позивача є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону про ПДВ).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону про ПДВ поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ).

Отже, враховуючи, що Позивач включив до складу валових витрат суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), то твердження відповідача про відсутність факту поставки товарів на користь Позивача свого підтвердження не знайшли.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.