Постанова № 26048143, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4940/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Завгородній Б.В.

представника відповідача Кожемяко М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.12 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.03.2012 р. №0000372220, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0000372220 від 26.03.2012 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 965134 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 69431 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.03.2012 р. №0000372220 в частині суми донарахування податку на прибуток 278300,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва заперечував та просив відмовити в її задоволенні. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва підлягає задоволенню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»- залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню у частині задоволених позовних вимог позивача з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну планову перевірку ТОВ «Техноантрацит»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 05.03.2012 року № 5/1-22-20-34423981, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, та п.1.32 ст.1, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, щодо заниження податку на прибуток в загальному розмірі 965 134 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 р. № 0000372220 по податку на прибуток на загальну суму 1 034 565,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 965 134,00 грн. та штрафні санкції - 69 431,00 грн.).

Не погоджуючись із прийнятим Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва вказаним податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2012 р. № 0000372220, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обґрунтував та підтвердив доказами протиправність винесення відповідачем податкового повідомлення рішення в частині суми донарахування податку на прибуток, а тому Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва неправомірно застосувала штрафні санкції до позивача в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акта перевірки, в період перевірки встановлено, що з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. позивач мав низьке податкове навантаження зі сплати податків, а саме:

- 2 півріччя 2010 р. - 0,1%;

- 1 квартал 2011 р. - 0,7 %;

- 2-4 квартал 2011 р. - 0,4 %.

Так, низьке податкове навантаження зі сплати податків пояснюється віднесенням позивачем до складу валових витрат послуг по переробці вугілля, значна орендна плата, амортизаційні відрахування.

За період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. ТОВ «Техноантрацит»задекларувало валові витрати у сумі 64 025 610 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. встановлено їх завищення на 2 988 746 грн., в т. ч.:

- за 2 кв. 2011 р. на 600 352 грн.;

- за 2-3 кв. 2011 р. на 1 877 233 грн.;

- 2-4 кв. 2011 р. на 244 8746 грн.

Перевіркою показників, відображених у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість реалізованих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. у сумі 21 652 193 грн. встановлено, що вони сформовані за рахунок придбання товарів, робіт, послуг та інше.

Так, зазначеною перевіркою встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість реалізованих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 1 778 746 грн.

Із матеріалів справи вбачається, ТОВ «Техноантрацит»уклало договір підряду від 23.04.2010 р. № б/н з ТОВ ВКФ «Промсоюз», відповідно до якого Замовник надає Виконавцеві сировину, а саме відходи вуглезбагачення - породу, які розташовані на недіючому породному відвалі ВП ЦЗФ «Свердловська»ДП «Свердловантрацит»з об'ємом породи 1 000 000 тон, а виконавець зобов'язується самостійно збагатити сировину, передані у власність Замовника продукти збагачення, а також залишки Сировини та відходів виробництва, отримані в результаті збагачення.

Згідно з п.1.3 Договору, передача Замовником Виконавцеві сировини здійснюється за Актом прийому-передачі за адресою: 94800, м. Свердловськ, недіючий породний відвал ВП ЦЗФ «Свердловська»ДП Свердловантрацит».

Відповідно до п.1.4 Договору, право власності на сировину, продукцію, залишки сировини та відходи виробництва, отримані в результаті збагачення, належить Замовникові.

Згідно з п.1.7 Договору, для виконання робіт за Договором Замовник передає Виконавцю належну Замовнику на праві власності збагачувальну фабрику на території промплощадки шахти № 71 (нежитлова будівля №3) за адресою: Луганська обл., м. Свердловськ, шахта № 71) з обладнанням та інвентарем, що знаходиться на території фабрики. Устаткування передається Замовником Виконавцеві за Актом прийому-передачі на період виконання робіт за Договором і залишається у власності Замовника.

За виготовлення 1 (однієї) тони Продукції Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 200 грн.

Замовник сплачує вартість робіт за Договором на поточний рахунок Виконавця у розмірах та в терміни, передбачені цим Договором.

Так, відповідно до п.4 Положень (стандарту) бухгалтерського обліку «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 р. № 92, основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням та /або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг), спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно.

Згідно з п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів виконанням робіт, наданням послуг.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Техноантрацит»порушено п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 та п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, а саме, підприємством завищено валові витрати на суму 1 778 746 грн.

Крім того, перевіркою встановлено завищення задекларованих товариством показників у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань»на суму 1 1627 19 грн.

Як було зазначено вище, ТОВ «Техноантрацит»уклало договір підряду від 23.04.2010 р. № б/н з ТОВ ВКФ «Промсоюз».

Передача Замовником Виконавцеві сировини здійснюється за актом прийому-передачі за адресою: 94800 м. Свердловськ, недіючий породний відвал ВП ЦЗФ «Свердловська»ДП «Свердловантрацит».

Право власності на сировину, продукцію, залишки сировини та відходів виробництва, отримані в результаті збагачення, належить Замовникові.

Всі умови даного договору виконано, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, відповідно до норм амортизації згідно з п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного податкового періоду в такому розмірі:

1гр.-2%

2гр- 10%

3гр- 6%

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Основні засоби»затверджене наказом МФУ від 27.04.2000 №92 «...основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам».

Згідно з п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05,97р. Ліг 283/97-ВР із змінами та доповненнями звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.20.51 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.1994 №334/94-ВР якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом,

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

Згідно з п.1.32 ст. 1 зазначеного Закону - господарська діяльність -це будь-яка діяльність спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податків мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов'язані з веденням господарської діяльності таких платників, тобто з діяльності направленої на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Техноантрацит»порушено п. 1.32 ст. 1. п.п. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами і сповненнями, в результаті чого завищено амортизаційні відрахування на суму 1 162 719 грн.

Крім того, перевіркою показників, відображених у рядку 06.2 АВ Декларації «Адміністративні витрати»за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р. у сумі 1 789 079 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював витрати на утримання основних засобів, амортизацію основних засобів загальногосподарського використання, витрати на оплату послуг зв'язку, послуги банків, витрати на оплату праці, внески на соціальні заходи, інші витрати , тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємством ТОВ «Техноантрацит»було укладено договір доручення від 15.11.2010 р. № 1-2010/ДР та додаток № 2 до договору доручення від 10.01.2011 р. з ТОВ «Консалтингова компанія ІнвестЕкоГруп», відповідно до якого останній приймає на себе зобов'язання за винагороду вчинити певні юридичні та інші дії з метою здійснення реєстрації проекту спільного впровадження у відповідності до ст.6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та продажу ОСВ, які утворились в результаті здійснення проекту спільного впровадження та було сплачено 1 210 000 грн., що підтверджено календарним планом виконання робіт за проектом ТОВ «Техноантрацит»та складено Акт виконаних робіт, відповідно до якого дані витрати віднесені до складу валових витрат.

В Акті перевірки відповідач вказує на те, що вказані витрати не підпадають під визначення п.п.«г»п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, згідно якого адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством - це винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позивачем ТОВ «Техноантрацит»було порушено вимоги п.п.14.36 п.14.1 ст.14 та п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., а саме, підприємством завищено валові витрати на суму 1 210 000 грн. За вказані порушення, контролюючим органом було донараховано позивачу податок на прибуток підприємств в сумі 278 300 грн.

Колегія суддів погоджується з даними висновками, та зазначає наступне.

Так, в рамках Кіотського протоколу в Україні проводиться торгівля квотами на викиди в атмосферу парникових газів. Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату підписано 11.12.1997 р. та в ньому запропоновано кількісні зобов'язання щодо обмеження викидів парникових газів країнами - учасниками Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (Україна входить до складу учасників цієї Конвенції).

На виконання вищезазначеного в Україні прийнято Закон «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік», яким передбачено формування державної політики, спрямованої на протидію глобальним змінам клімату та визначено цілі і очікувані результати, а саме реалізація проектів спільного впровадження, торгівля викидами в рамках Кіотського протоколу.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 22.02.2006 р. № 206 затвердив Порядок підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів. Пункт 3 цього Порядку передбачає, що власник об'єкта має право реалізувати проект спільного впровадження за міжнародною процедурою, а також за національною процедурою за погодженням з Нацекоінвестагентством.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Довіритель) та ТОВ «Консалтингова компанія «ІнвестЕкоГруп»(Повірений) було укладено Договір від 15.11.2010 р. № 1-2010/ДР (надалі - Договір доручення), за яким Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов'язання за винагороду вчинити від імені та за рахунок Довірителя або від власного імені на користь Довірителя та за його рахунок певні юридичні та інші дії з метою здійснення реєстрації проекту спільного впровадження (ПСВ) у відповідності до статті 6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, а саме:

1.Підготовка стислого обґрунтування ПСВ: попередня оцінка викидів ПГ, попередня оцінка вартості проекту.

2.Підготовка супровідних документів до національного уповноваженого органу України.

3.Підготовка документів на оформлення ПСВ у відповідних незалежних міжнародних органах.

4.Супроводження під час проведення експертизи проектно-технічної документації.

5.Підготовка першого звіту про моніторинг.

Вартість виконаних послуг визначається відповідно до Календарного плану робіт, що є невід'ємною частиною договору складає 1 210 000 грн.

Відповідно до п. 3.11 договору № 1-2010/ДР від 15.11.2010 р., довіритель приймає послуги, здійснені Повіреним і підписує акт наданих послуг до якого надається Звіт повіреного.

За фактом виконання умов Договору доручення ТОВ «Консалтингова компанія «ІнвестЕкоГруп»надало позивачу Акт виконаних робіт, який підтверджує отримані послуги, пов'язані із супроводженням в організації проекту ПСВ.

Проте, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з даного акту виконаних робіт жодним чином не вбачається реальність надання послуг. В матеріалах справи відсутні докази щодо проведення контрагентом будь-яких робіт, визначених умовами договору, або належним чином завірених документів, які були підготовлені відповідно до умов цього договору, та які б підтвердили здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, до складу яких включаються і адміністративні витрати.

Згідно із п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу адміністративних витрат включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи вищезазначене, витрати, пов'язані із обов'язковими юридичними діями та попередніми заходами з реєстрації і підготовки до реалізації проекту, не можуть бути класифіковані як консультаційні або інші послуги, що отримуються для забезпечення господарської діяльності, а тому, на думку колегії суддів не можуть відноситися до адміністративних витрат.

Таким чином, на думку колегії суддів, TOB «Техноантрацит»порушено п.п.14.36 п. 14.1 ст. 14 та п. 138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України та, відповідно, завищено валові витрати.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва підлягає задоволенню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»-залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва скасуванню в частині задоволених судом першої інстанції позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноантрацит»- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.03.2012 р. № 0000372220 в частині суми донарахування податку на прибуток 278300,00 грн. -скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині -відмовити.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.