Ухвала суду № 26047979, 18.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р.Справа № 2-а/1570/4325/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

при секретарі -Журкіній І.І.,

за участі представника апелянта -Азарніної А.С.,

представника позивача -Булавіної Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСС»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 08.02.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦСС»звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 08.02.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме неналежного відповідача: Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на правонаступника -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, на підставі відповідного клопотання та згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового розгляду справи, представники до суду прибули та надали свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення № 506/22-0 від 30.12.2010 року та відповідно до наказу №816 від 30.12.2010 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЦСС»з питання правомірності включення податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року та уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану за жовтень 2010 року. На підставі перевірки, був складений акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЦСС»за №24/22-0/25033689/1 від 28.01.2011 року (а.с.8-18 т.1), відповідно до якого відповідачем встановлено порушення позивачем абз.2 п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 191955,09 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №0000042200 (а.с.30 т.1), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 239 993,86 грн. (за основним платежем 191995,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47998,77 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) не містить заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних, а відтак твердження представника СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про порушення позивачем вимог абз. 2 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР щодо завищення податкового кредиту у зв'язку віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним в іншому, ніж звітний податковий період, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 191955,09 грн. є помилковим та необґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого щодо позивача податкового повідомлення -рішення, а вимоги позивача ґрунтуються на приписах чинного законодавства і підлягають задоволенню.

На думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги, що під час перевірки ТОВ «ЦСС»було встановлено, що позивачем в порушення вимог абз. 2 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним в іншому, ніж звітний податковий період, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 191955,09 грн.

Колегія суддів не погоджується з даними доводами апеляційної скарги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, в жовтні-листопаді 2010 року товариством отримані податкові накладні від постачальників за товар, поставлений у попередніх звітних періодах, та внесені до реєстру податкових накладних за 2010 року, що підтверджується журналом реєстрації отриманих з запізненням податкових накладних у 2010 році (а.с.24-28 т.1) на підставі Розпорядження №5/1 від 01.07.2009 року (а.с.29 т.1) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в Законі України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) міститься певна норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків, а саме податкову накладну. Разом із тим, Закон містить імперативну норму, яка не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що законом визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) надає достатні підстави для висновку, що платник податків має можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не містить заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних.

На підставі викладеного, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСС»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042200 від 08.02.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/