Постанова № 26047454, 13.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012р. Справа: № 18/957/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Міняйло Г.Ю. за довіреністю № 1904/25 від 04.01.2012р.,

відповідача - Чепільченко В.М. директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтава-Авто», м. Полтава (вх. № 2578 Х/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2012р. у справі № 18/957/12

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м. Полтава,

до Публічного акціонерного товариства «Полтава-Авто», м. Полтава,

про стягнення 709 898,35 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 709 898,35 грн. за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 227 від 10.10.2011 р., в т.ч. 497 913,68 грн. основного боргу, 207 778,66 грн. пені, 2 502,22 грн. інфляційних витрат та 1 703,79 грн. 3% річних.

Представник позивача 26.06.2012р. подав клопотання № 19-17/1947 від 25.06.2012 р. (а.с. 30) в якому просив припинити провадження у частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 55 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача 654 898,35 грн., у тому числі 442 913, 68 грн. боргу, 207 778,66 грн. пені, 1 703,79 грн. 3% річних, 2 502,22 грн. індексу інфляції та 14 197,97 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.07.2012р. у справі № 18/957/12 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ «Полтава-Авто»442 913,68 грн. основної заборгованості, 207 778,66 грн. пені, 2 502,22 грн. інфляційних витрат, 1 703,79 грн. 3% річних та 13 097,97 грн. судового збору; у частині стягнення 35 000,00 грн. боргу провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України; у інший частині позову відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням господарського суду Полтавської області від 12.07.2012р. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2012р. у справі № 18/957/12; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 442 913,68 грн. основного боргу та 207 778,66 грн. пені.

Апелянт зазначає, що після звернення позивача з позовом відповідач до винесення судового рішення погасив суму заборгованості у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача та доданою до даної скарги копією платіжного доручення № 4267 від 25.06,2012р. на суму 442 913,68 грн., з посиланням на неможливість надання вказаного доказу до суду першої інстанції через неналежне виконання юристом підприємства своїх посадових обов'язків; та про необхідність зменшення розміру пені

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає, просить рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2012р. у справі № 18/957/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

10.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Полтава-Авто»та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 227 (далі - Договір) (а.с. 7-8), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень відповідача до межі розподілу будівель по вул. Великотирнівській, 1, вул. Фрунзе, 12 в м. Полтаві та вул. Комарова, 2а в с. Розсошенці Полтавської області. При цьому межею розподілу є: для будівель по вул. Великотирнівській, 1 - ТК-76 згідно схеми, яка є невід'ємною частиною даного договору; для будівель по вул. Комарова, 2а - обріз будівлі котельні по пров. Горбанівському, 2; для будівлі по вул. Фрунзе, 12 - спільна система опалення з житловим будинком (п. п. 1, 2 договору).

Згідно з пунктом 21 Договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться у відповідності до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків. Вартість 1 Гкал складає 802,18 грн. без ПДВ або 962,62 грн. з ПДВ для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 22 Договору, оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», та підігрів води згідно п. 5 Додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», проводиться відповідачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості спожитої теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться відповідачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

Факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору (п. 23 Договору).

Відповідно до пункту 24 Договору, у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня у розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більш 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги»№ 686-ХІ від 20.05.1999р., а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі статтею 625 ЦК України.

У відповідності до пункту 29 Договору, цей договір укладено для опалення та гарячого водопостачання на період з 01.10.2011 р. до 30.04.2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з 01.01.2012 р. по 10.04.2012 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 827 028,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, рахунками на її оплату з доказами їх отримання відповідно до наявних в матеріалах справи копій реєстрів (а.с. 32-41).

Позивач вказує, що відповідач в порушення положень договору за надані послуги з теплопостачання розрахувався лише частково на суму 329 115,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за відпущену теплову енергію за період з 01.01.2012р. по 30.04.2012р. склала 497 913,68 грн.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не здійснив оплату позивачу за поставлену теплову енергію, позивач 24.05.2012р. подав до господарського суду позовну заяву про стягнення з відповідача 497 913,68 основного боргу, 207 778,66 грн. пені, 1 703,79 грн. 3% річних, 2 502,22 грн. індексу інфляції.

Згідно зі статтею 509 ЦК України та статтею 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи позивач подав до суду першої інстанції довідку № 19-37/1945 від 25.06.2012 р., з якої вбачається, що в ході розгляду справи відповідачем в рахунок погашення заборгованості за відпущену за договором теплову енергію було перераховано позивачеві грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн., а частину грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. було сплачено відповідачем до моменту звернення позивача до суду з даним позовом (а.с. 31).

За таких підстав, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо припинення провадження у справі у розмірі 35 000,00 грн. основної заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. У задоволенні вимог щодо стягнення 20 000 грн. Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив, як необґрунтовано заявлених до стягнення.

Також при розгляді даної справи у апеляційному порядку було встановлено, що до прийняття судом першої інстанції рішення по даній справі відповідачем було перераховано на рахунок позивача за платіжним дорученням № 4267 від 25.06.2012р. заборгованість у розмірі 442 913,68 грн., призначення платежу - за опалення за 2012р згідно рахунку № 223С від 27.04.2012р.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Зважаючи на те, що ні позивач, ні відповідач на надали зазначений доказ до суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги надане відповідачем платіжне доручення № 4267 від 25.06.2012р. яке підтверджує проведення оплати за поставлену теплову енергію згідно з договором від 10.10.2011р. № 227 у розмір 442 913,68 грн., оскільки дана проплата була здійснена до винесення оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 442 913,68 грн. за поставлену позивачем теплову енергію на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України також підлягають припиненню за відсутністю предмету спору.

Приймаючи до уваги викладене, судовий збір підлягає покладенню на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України, оскільки сума основної заборгованості 442 913,68 грн. була сплачена після порушення провадження у справі.

Відповідно статті 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача 2 502,22 грн. інфляційних витрат за період з лютого по березень 2012р. та 1 703,79 грн. 3% річних за період з 16.02.2012р. по 30.04.2012р.

Пунктами 1 та 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

У частині 6 статті 231 ГК України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187.

У зв'язку з чим вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» підлягають задоволенню у розмірі 8 572,81 грн., а у інший частині у їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи, що відповідач не надав суду першої інстанції доказів оплати основної заборгованості за спожиту теплову енергію та відзиву на позов, колегія суддів вважає, що у відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги підлягає покладенню на відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пункту 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2012р. у справі № 18/957/12 скасувати частково та прийняти нове, виклавши його в наступній редакції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Полтава-Авто»(36040, м. Полтава, вул. Великотирнівська, 1, р/р 260080033301 в АТ «Брокбізнес»м. Харків, МФО 350910, код ЄДРПОУ 03118340) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»(36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 260007148 в АК «Полтава-банк», МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) -8 572,81 грн. пені, 2 502,22 грн. інфляційних витрат та 1 703,79 грн. 3% річних та 9 113,85 грн. судового збору.

У частині стягнення 477 913,68 грн. суми основної заборгованості провадження у справі припинити.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Полтавської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 10.09.2012р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Камишева