Постанова № 26047311, 05.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2012 р. Справа № 5023/1918/12 (н.р. №5023/7753/11)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мірошнікова О.Ш., за довіреністю №1 від 25.01.2010 року;

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2260Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року у справі №5023/1918/12 (н.р. №5023/7753/11)

за позовом ПП «Науково-виробнича фірма «Юнітек», м.Харків,

до ТОВ імені газети «Ізвєстія», с.Верхнєводяне,

про стягнення 174428,86 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року по справі №5023/1918/12 (суддя Макаренко О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ імені газети «Ізвєстія»на користь ПП «Науково-виробнича фірма «Юнітек»основний борг в сумі 96915,01 грн., інфляційні втрати в сумі 19394,93 грн., 3% річних в сумі 7078,91 грн., державне мито в сумі 1233,88 грн. та 166,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 15486,83 грн. та штрафу в розмірі 34639,55 грн. в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 96915,01, інфляційні втрат в сумі 19394,93 грн., 3% річних в сумі 7078,91 грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не з'ясовано за якими видатковими накладними виникла заборгованість ТОВ імені газети «Ізвєстія» перед ПП «НВФ «Юнітек».

На думку апелянта, частина накладних не є належними доказами здійснення поставок товару за договором №12/03-02 сзр від 12.03.2008 року, оскільки зазначене в них найменування товару не передбачене Додатками до цього договору.

Також апелянт зазначає, що видаткова накладна № РН-100451 від 17.05.2008 р. на суму 17858,88 грн. не є належним доказом здійснення поставки товару за договором №12/03-02 сзр від 12.03.2008 року, оскільки вказана в ній кількість товару не передбачена Додатками до цього договору, а саме: кількість товару Гезогард 500 к.с, зазначена у даній видатковій накладній - 260 л., а кількість товару Гезогард, зазначена у Додатках до договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 року, зокрема у Додатку №1, - 400 л., при цьому дана кількість вичерпана поставкою за видатковою накладною №РН-0184 від 08.05.2008 року.

Відповідач зазначає, що ухвалюючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що на умовах договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 року відповідно до видаткових накладних позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 754991,58 грн., що судом не було з'ясовано, що відповідно до Додатків до цього договору загальна вартість товару, що підлягала поставці - 627717,78 грн., в тому числі: за Додатком №1 - 492043,62 грн.; за Додатком №2 - 42960,00 грн.; за Додатком №3 - 86400,00 грн.; за Додатком №4 - 6 314,16 грн.

У видаткових накладних №РН-0000152 від 31.03.2008 р., №РН-0000155 від 31.03.2008 р., №РН-000279 від 25.04.2008 р., №РН-000358 від 06.05.2008 р., №РН-100709 від 26.06.2008 р. підпис особи у графі «Отримав(ла)»не співпадає з підписом у відповідній довіреності у графі «зразок підпису особи, що одержала довіреність»(довіреності серія серія ЯОД №453407 від 31.03.2008 р., серія ЯОД №453406 від 31.03.2008 р., ЯОД №453409 від 25.04.2008 р., серія ЯОД №453413 від 06.05.2008 р., серія ЯОД №453440 від 05.06.2008 р.).

Видаткові накладні №РН-0000324 від 16.04.2008 р., №РН-000234 від 19.04.2008 р., №РН-000200 від 19.04.2008 р., №0000057 від 20.03.2009 р. не містять вказівок на довіреність.

Видаткові накладні №РН-0000152 від 31.03.2008 р., № РН-0000192 від 08.04.2008 р., № РН-0000324 від 16.04.2008 р., № РН-000234 від 19.04.2008 р., № РН-000200 від 19.04.2008 р., № РН-000201 від 19.04.2008 р., № РН-000279 від 25.04.2008 р., № РН-100415 від 05.05.2008 р., № РН-0184 від 08.05.2008 р., № РН-100805 від 28.08.2008 р., № РН-100714 від 26.06.2008 р., № РН-0000057 від 20.03.2009 р. не мають розшифровки підпису особи, яка їх підписала, тобто не можна встановити, ким отриманий зазначений в даних накладних товар.

У видаткових накладних № РН-0000152 від 31.03.2008 р., № РН-0000155 від 31.03.2008 р., № РН-0000192 від 08.04.2008 р., № РН-0000324 від 16.04.2008 р., № РН-000234 від 19.04.2008 р., № РН-000200 від 19.04.2008 р., № РН-000201 від 19.04.2008 р., № РН-000358 від 06.05.2008 р., № РН-100391 від 12.05.2008 р., № РН-100451 від 17.05.2008 р., № РН-100805 від 28.08.2008 р. № РН-100615 від 09.06.2008 р., № РН-100704 від 25.06.2008 р., № РН-100709 від 26.06.2008 р., № РН-100714 від 28.06.2008 р., № РН-0000057 від 20.03.2009 р. підпис особи, яка отримала товар, не скріплений печаткою (штампом).

Відповідач наголошує на тому, що в жодній довіреності на одержання цінностей, не зазначено договору або видаткової накладної, за якими вказані у довіреностях особи уповноважені на одержання цінностей (реквізит «№ і дата наряду»не заповнені), найменування цінностей у довіреності ЯОД №453409 від 25.04.2008 р. («Гербіциди») не відповідає найменуванню цінностей у наявних у справі видаткових накладних, одиниця виміру та кількість цінностей у даній довіреності не зазначені.

Також на думку відповідача, акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.03.2009 року не має сили та доказовості і не може бути належним доказом в підтвердження здійснення господарських операцій та заборгованості відповідача, так як складений з порушеннями.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що місцевим господарським судом не з'ясовано, які видаткові накладні оплачені відповідачем за банківською випискою від 24.06.2008 р. та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 05.01.2009 р. і 06.02.2009 р. та не враховано, що умови договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р. не можуть застосовуватись до видаткових накладних, які не мають відношення до цього договору.

Також скаржник вказує, що 21.06.2012 року позивачем подано заяву, якою збільшено позовні вимоги, а саме позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №12/03-02 сзр від 12.03.2008 року в сумі 99915,01 грн., інфляційні втрати у сумі 19394,93 грн., 3% річних у сумі 7098,91 грн., яка прийнята до розгляду і винесено рішення з її урахуванням. Однак, позивач звернувся з вказаною заявою в порушення приписів ст.ст. 22, 23, 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 року апеляційну скаргу ТОВ імені газети «Ізвєстія»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 25.07.2012 року враховуючи неявку представника відповідача та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи необхідні додаткові обґрунтовані письмові докази та пояснення сторін, розгляд апеляційної скарги відкладено на інший день.

21.08.2012 року представник позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№6714), в якому просить суд припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору в частині сплаченої заборгованості в сумі основного боргу 96915,01 грн., 18384,36 грн. інфляційних втрат та 6003,11 грн. -3% річних.

Колегія суддів порадившись, дійшла висновку щодо відмови в задоволенні вказаного клопотання, оскільки дані грошові кошти були сплачені на виконання рішення суду по справі №5023/7753/11 від 12.10.2011 року, яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду від 04.04.2012 року та направлено на новий розгляд. Таким чином, на день вирішення клопотання відповідач має процесуальне право на отримання поворотного наказу. Чинне законодавство не передбачає вчинення таких процесуальних дій, як припинення провадження у справі за умови виконання рішення, яке в подальшому було скасовано, а натомість містить положення про поворот виконання рішення, постанови. Враховуючи зазначену обставину, а також те, що відповідач вимог позову не визнає та наполягає на відмові в задоволенні позову, колегія суддів приходить до висновку, що по справі наявний предмет спору, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні 05.09.2012 року представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, натомість надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№7001), обґрунтовуючи його неможливістю приймати участь в судовому засіданні представника у зв'язку із хворобою.

Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у його задоволенні, оскільки, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання та його небажання скористатися наданими йому правами відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

12.03.2008 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) укладено договір №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у власність засоби захисту рослин (далі - товар) на умовах відстрочення кінцевої оплати на визначений строк та за послуги по наданню товарного кредиту, а відповідач зобов'язався прийняти товар, сплатити вартість товару та послуги на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору умовою отримання товарного кредиту є передплата у розмірі 20% від суми, зазначеної у додатках до цього договору. Кредитор надає позичальнику відстрочення кінцевого розрахунку до 30.09.2008 року, а позичальник зобов'язується здійснювати оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора загальну суму договору, яка складається з вартості товару та послуг за користування кредитом.

Строк дії договору встановлено сторонами до повного його виконання, включаючи строки погашення невиконаних зобов'язань (пункт 9.1. договору).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи позивач на виконання умов договору передав відповідачеві товар на загальну суму 754991,58 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000155 від 31.03.2008 р. на суму 105732,00 грн., №РН-0000192 від 08.04.2008 р. на суму 3600,00 грн., №РН-0000324 від 16.04.2008 р. на суму 42960,00 грн., №РН-000200 від 19.04.2008 р. на суму 169407,06 грн., №РН-000234 від 19.04.2008 р. на суму 3244,80 грн., №РН-000279 від 25.04.2008 р. на суму 67648,08 грн., №РН-100415 від 05.05.2008 р. на суму 86400,00 грн., №РН-000358 від 06.05.2008 р. на суму 20261,28 грн., №РН-0184 від 08.05.2008 р. на суму 48331,20 грн., №РН-1000391 від 12.05.2008 р. на суму 73819,20 грн., №РН-100451 від 17.05.2008 р. на суму 17858,88 грн., №РН-100615 від 09.06.2008 р. на суму 4632,96 грн., №РН-100704 від 25.06.2008 р. на суму 44835,72 грн., №РН-100709 від 26.06.2008 р. на суму 34839,12 грн., №РН-100714 від 26.06.2008 р. на суму 1584,00 грн., №РН-100805 від 28.08.2008 р. на суму 23523,12 грн., №РН-0000057 від 20.03.2009 р. на суму 6314,16 грн. (т. 2 а.с. 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 107, 109, 111).

Відповідач отримав товар, про що свідчать видані ним довіреності на отримання товару (т. 2 а.с. 84, 86, 88, 90, 92, 94, 97, 99, 101, 103, 105, 108, 110), проте розрахувався за товар частково на загальну суму 655076,57 грн., що свідчить про неналежне виконання ним зобов'язання за договором по оплаті товару.

Станом на день подачі позову до суду першої інстанції залишилася несплаченою заборгованість в розмірі 99 915,01 грн.

20.01.2009 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) укладено додаткову угоду №1 до договору №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 року, відповідно до якої п. 2.1 договору сторони виклали в наступній редакції: «Умовою отримання товарного кредиту є передплата у розмірі 0% від суми зазначеної у додатках до цього договору. Кредитор надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 року до 30.08.2009 року. За користування товарним кредитом в сумі 93600,85 грн. нараховується плата в розмірі 2,5 % в місяць. При цьому розрахунок розміру плати за користування кредитом здійснюється позичальником на момент погашення суми кредиту. Розмір користування товарним кредитом за цей період складає 27,5%, що в сумі становить 25740,24 грн. Всього загальна сума заборгованості складається із суми заборгованості 93600,85 грн. та суми послуг за користування товарним кредитом 25740,24 грн., що загалом складає 119341,09 грн. Позичальник зобов'язується здійснювати плату за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора в момент сплати суми кредиту»(т. 1, а.с. 93).

В матеріалах справи міститься також укладена між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) додаткова угода №1 від 20.03.2009 року до договору №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 року, відповідно до якої п. 2.1 договору сторони виклали в наступній редакції: «Умовою отримання товарного кредиту, є передплата в розмірі 0% від суми зазначеної у додатках до цього договору. Кредитор надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 року до 22.04.2009 року. За користування товарним кредитом в сумі 99915,01 грн. нараховується плата 2,5% на місяць. При цьому розрахунок розміру плати за користування кредитом здійснюється позичальником на момент погашення суми кредиту. Розмір користування товарним кредитом за цей період складає 10%, що в сумі становить 9360,09 грн. Всього загальна сума заборгованості складається із суми заборгованості 99915,01 грн. та суми послуг за користування товарним кредитом 9360,09 грн., що загалом складає 109275,51 грн. Позичальник зобов'язується здійснювати плату за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора в момент сплати суми кредиту»(т. 1, а.с. 16).

Таким чином, відповідно до умов договору з урахуванням змін, які були внесені додатковими угодами №1 від 20.01.2009 року та від 20.03.2009 року, період відстрочки кінцевого розрахунку встановлено сторонами з 30.09.2008 року по 22.04.2009 року. Сторони також додатковою угодою №1 від 20.03.2009 року до договору поставки на умовах товарного кредиту №12/03-02 сзр від 12.03.2009 року узгодили суму заборгованості за товар, яка складає 99915,01 грн.

Отже, і строк, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором та відповідно період часу, за який позивач вправі нараховувати інфляційні витрати та 3% річних, почався з 23.04.2009 року, що узгоджується із приписами пункту 2.1 додаткової угоди №1 від 20.03.2009 року.

Дану угоду сторонами не розірвано та не визнано судом недійсною у порядку, передбаченому чинним законодавством, а відтак підписання даної угоди свідчить про визнання відповідачем заборгованості за товар в розмірі 99915,01 грн. та строку з якого він є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з приписами статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 692, 694 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджений факт прострочення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №12/03-02 від 12.03.2008 року.

Колегією суддів встановлено, що надані позивачем копії податкових накладних відповідно до договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р. (т.2, а.с. 126-141) є належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст. 36 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту отримання відповідачем товару.

Твердження відповідача про недоліки в довіреностях не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, так як довіреності оформлялися відповідачем і саме він не заповнив відповідні графи, не зазначив номеру договору або видаткової накладної та вказав саме те найменування цінностей, одиницю виміру та кількість цінностей. Отже, товар, зазначений у видаткових накладних, є прийнятим відповідачем за кількістю, найменуванням та якістю відповідно до складених ним довіреностей.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ: накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей. Товар за видатковими накладними було отримано представниками відповідача на підставі довіреностей, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія»(відповідачем) і факт отримання товару не спростований відповідачем.

Пунктом 3.1 договору №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 року сторони узгодили, що приймання товару за якістю та кількістю проводиться позичальником в момент його отримання від кредитора. Позичальник зобов'язаний перевірити вагу, цілісність тари, пломб при їх наявності та відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення терміново, до закінчення прийому, письмово повідомити кредитора. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим позичальником по кількості та якості.

Пунктом 3.4. договору сторони також узгодили, що право власності на товар переходить до позичальника в момент одержання товару представником позичальника, при наданні довіреності на одержання товару та оформленні видаткової накладної.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також при перегляді в апеляційній інстанції відповідач не довів та не надав доказів того, що він звертався до позивача з будь-якими заявами щодо якості та кількості отриманого товару або з приводу невідповідності його найменування змісту додатків до договору. В матеріалах справи не містяться докази того, що відповідач ухилявся від отримання товару за договором в силу приписів ст. 689 Цивільного кодексу України.

Таким чином, факт передачі товару, зазначений у видаткових накладних, підтверджено матеріалами справи, а тому відповідач є власником переданого йому товару і у нього виник безумовний та безперечний обов'язок оплатити поставлений йому товар відповідно до умов договору.

Як вже зазначалося, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 754991,58 грн.

24.06.2008 року відповідач сплатив на користь позивача частину заборгованості за отриманий товар у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується копією виписки по особовому рахунку ПП «НВФ «Юнітек», яка міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 125).

05.01.2009 року та 06.02.2009 року між позивачем та відповідачем було здійснено перезалік зустрічних вимог у загальній сумі 605076,57 грн., що підтверджується документами наданими в судовому засіданні для огляду та наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

В даному випадку зарахування зустрічних однорідних вимог повністю відповідає зазначеним умовам.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що загальна сума оплати за поставлений позивачем відповідачу товар, з урахуванням взаємозаліку зустрічних вимог позивача та відповідача, складає 655076,57 грн.

Колегією суддів також встановлено, що 20.03.2009 року між позивачем та фізичною особою Піддубною Юлією Володиміровною був укладений договір поруки, за умовами якого фізична особа Піддубна Ю.В. зобов'язалася в обсязі, що не перебільшує 3000,00 грн., відповідати за зобов'язанням відповідача перед позивачем за договором №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 року.

21.08.2009 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі №2-3263/09 р. стягнуто солідарно з Піддубної Ю.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія»на користь ПП НВФ «Юнітек»3000,00 грн.

Таким чином, господарським судом Харківської області правомірно відмовлено в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн. основного боргу та прийнято рішення щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 96915,01 грн.

Крім того, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 15486,83 грн. та штрафу в сумі 34639,55 грн. у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особо може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже зазначалося, договором поставки на умовах товарного кредиту №12/03-02 від 20.03.2008 року з урахуванням змін, які були внесені додатковими угодами від 20.01.2009 року та від 20.03.2009 року, період відстрочки кінцевого розрахунку було встановлено сторонами з 30.09.2008 року по 22.04.2009 року.

Отже, з 23.04.2009 року у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій за шість місяців. Проте, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій пред'явлено 15.09.2011 року, тобто після спливу позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмов у задоволені вказаних позовних вимог.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позивача виникло право на нарахування відповідачеві інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за весь час прострочення, з 23.04.2009 року до моменту пред'явлення позову.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 19394,93 грн. -інфляційних втрат та 7078,91 грн. - 3% річних за період з 23.04.2009 року по 31.08.2011 року.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 р. по справі №18/341/12 має бути залишене без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в зв'язку з тим, що судом першої інстанції було помилково не стягнуто з ПП «Науково-виробнича фірма «Юнітек», м. Харків до Державного бюджету України судовий збір за заявою про збільшення позовних вимог від 21.06.2012 р. вх. № 11740, колегія суддів вважає за потрібне стягнути з позивача даний судовий збір у розмірі 20,86 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання позивача про припинення провадження у справі -відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи -відмовити.

Апеляційну скаргу ТОВ імені газети «Ізвєстія», с.Верхнєводяне на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року у справі №5023/1918/12 (н.р. №5023/7753/11) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року у справі №5023/1918/12 (н.р. №5023/7753/11) залишити без змін.

Стягнути з ПП «Науково-виробнича фірма «Юнітек»(61072, м. Харків, вул.. 23 серпня, 20А, р/р 2600449761 в АТ «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33901332) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, код отримувача коштів 37999654, рахунок отримувача 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001.050.) судовий збір у розмірі 20,86 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 10.09.2012 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шевель О. В.