Рішення № 26047024, 13.09.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 р. Справа № 5024/1243/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод", м. Гайсин Вінницька область,

до Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ", м. Херсон,

про визнання недійсною частини договору,

за участю представників

позивача: Топоров А.О., представник, дов. від 02.08.2012 р.;

відповідача: Авер'янова С.Б., представник, дов. від 21.06.2012р., Копилова О.М., директор, протокол № 5 загальних зборів учасників від 15.09.09 р.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсними пункти 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011 року, укладеного між ПП «БФ «Інтеркрайт» та ДП «Гайсинський спиртовий завод». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 203, 215, 216, 217, 759, 760, 773, 775 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України. Як стверджує позивач, статтями 773, 775 Цивільного кодексу України визначено, що отримавши майно в оренду підприємство використовує його в своїй підприємницькій діяльності відповідно до його цільового призначення. При цьому, цільовим призначенням обладнання, переданого у найм по Договору, відповідно до його технічних характеристик, є виробництво компоненту моторного палива альтернативного. Встановлення у Договорі обмежень щодо використання обладнання, переданого у найм, щодо виготовлення КМПА лише для ПП «БФ «Інтеркрайт»або за письмовою згодою останнього для інших суб'єктів господарської діяльності, на думку позивача, суперечить вимогам цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері найму, що на думку позивача, є підставою для визнання пунктів Договору, якими встановлені такі обмеження, недійсними. Крім того, позивач вважає, що пунктами 1.2, п. 1.7, п.1.8 та п.6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011 року крім порушення вимог, встановлених цивільним законодавством, порушено також права Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод» щодо свободи підприємницької діяльності та принципів підприємницької діяльності. Оскільки відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Згідно ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Також, на думку позивача, умови Договору є несправедливими та такими, що суперечать моральним засадам суспільства, так як всупереч принципам господарського та цивільного права їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків відносно ДП «Гайсинський спиртовий завод».

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки заперечень на відзив відповідача на позовну заяву. Зазначене клопотання залишене судом без задоволення у зв'язку з відсутністю посилання представника позивача на конкретні обставини справи або письмові докази, які можуть вплинути на вирішення спору.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що в позовній заяві позивачем не зазначено, які саме вимоги цивільного законодавства порушують спірні умови договору. Як стверджує відповідач, передане в найм ДП «Гайсинський спиртовий завод»за договором № 39/1 від 26.04.2011 р. обладнання є власністю ПП «БФ «Інтеркрайт». Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Користуючись своїм правом власника ПП «БФ «Інтеркрайт»передало належне йому обладнання в найм Державному підприємству «Гайсинський спиртовий завод», уклавши договір найму обладнання. Співвідношення спірного договору з актами цивільного законодавства ґрунтується на положеннях принципу свободи договору, визначених статтею 6 ЦК України. Ст. 6 ЦК України встановлює припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Тобто, статтею 6 ЦК України закріплено право сторін в договорі врегулювати свої відносини за згодою між собою. Отже, на думку відповідача, умовами договору наймачу не заборонено використовувати обладнання для виробництва КМПА для інших, ніж ПП БФ «Інтеркрайт»осіб, а лише встановлено умову щодо отримання на це письмової згоди наймодавця. Як стверджує відповідач, жодним законодавчим актом України не передбачено заборони в укладанні подібних умов в договорах найму.

У судовому засіданні 13.09.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

26 квітня 2011 року між ДП «Гайсинський спиртовий завод»та ПП «БФ «Інтеркрайт»укладено Договір найму обладнання № 39/1 (надалі за текстом рішення - Договір). Відповідно до умов Договору ПП «БФ «Інтеркрайт»передав Державному підприємству «Гайсинський спиртовий завод»обладнання - автоматизацію відділення розсіропки, дріжджегенерації та бродіння. Обладнання передано для виробництва компоненту моторного палива альтернативного (КМПА).

Згідно умов п. 1.2. Договору, використання обладнання за цільовим призначенням згідно цього договору -це виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для ПП «БФ «Інтеркрайт», або виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для інших покупців з письмового дозволу ПП «БФ «Інтеркрайт».

Відповідно до умов пункту 1.7 Договору обладнання буде використовуватися Наймачем з метою виробництва компоненту моторного палива альтернативного для ПП «БФ «Інтеркрайт»за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул.. Плеханова, 28.

Відповідно до умов п. 1.8. Договору, наймач (ДП «Гайсинський спиртовий завод») не має права виробляти компонент моторного палива альтернативного на даному обладнанні без письмової згоди ПП «БФ «Інтеркрайт»для інших контрагентів (підприємств, фірм, компаній, тощо).

Відповідно до умов п. 6.3 Договору, при використанні наймачем обладнання не за цільовим призначенням (виробництво КМПА чи надання послуг по виробництву КМПА не для ПП «БФ «Інтеркрайт»або без дозволу «БФ «Інтеркрайт»), Наймач сплачує Наймодавцю штраф в розмірі ринкової вартості виробленої продукції.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 775 ЦК України визначено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Відповідно до положень статті 773 ЦК України, орендар зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Нормами Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини у сфері найму (оренди) (глава 58 ЦК України), визначено в яких випадках передбачено обов'язкове погодження наймодавця в процесі використання орендованого майна, а саме: за згодою наймодавця наймач має право змінювати стан речі, переданої у найм; передавати найману річ у користування іншій особі (піднайом); здійснювати поліпшення речі, яка є предметом найму. Однак, даний перелік не є вичерпним і сторони вправі встановлювати у договорі інші обмеження, які не заборонені законом.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду справи, спірними пунктами Договору встановлені обмеження не щодо користування орендованим майном, а щодо розпорядження продукцією одержаною наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм за спірним договором, при цьому вказана продукція, відповідно до положень ст.. 775 ЦК України, належить наймачу на праві власності до моменту її відчудження відповідачу або, за погодженням з відповідачем, іншій особі.

Стаття 6 ЦК України встановлює припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до положень ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

При укладанні договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011 р. сторони договору на власний розсуд погодили умови, які викладені зокрема в п.1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору, якими встановлений обов'язок наймача використовувати наймане обладнання для виробництва компоненту моторного палива альтернативного (КМПА) для ПП «БФ «Інтеркрайт»і отримувати письмову згоду на виробництво компонента для інших контрагентів.

Таким чином, при укладанні спірного договору сторонами не допущено порушень вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Дата оформлення та підписання рішення відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України "18" вересня 2012 р.

Суддя Ю.В. Гридасов