Рішення № 26046167, 01.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.12 р. Справа № 5006/40/15/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськ

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 7073,68 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - Короленко Н.О., довіреність №23-44д від 26.01.2012р.

від відповідача - не з'явився

В судовому засіданні оголошувались перерви з 05.07.2012р. до 24.07.2012р.; з 24.07.2012р. до 01.08.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 7073,68 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БН №720987/57 від 05.04.2012р. Недостача виникла, у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Представник ДП «Донецька залізниця» проти задоволення позову заперечував, надав відзив на позов, в якому зазначив, що, відповідно до ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, вантажовідправником не визначено придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні, завантаження здійснювалось засобами відправника, а також вантажовідправником не були виконані вимоги п. 4,5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. Крім цього, відповідач наддав доповнення до відзиву, де зазначив, що переступний напис в накладній № 49916240 засвідчено підписом начальника експедиторського відділу та печаткою експедиційного відділу, що не відповідає нормам чинного законодавства. Відповідачем до відзиву були додані комерційний акт БМ 732638/49 від 04.04.2012р.,акт загальної форми №161 від 3.04.2012р., акт про технічний стан вагона( контейнера) №37 від 03.04.2012р., акт про технічний стан вагона №48 від 05.04.2012р., акт загальної форми №П223 від 05.04.2012р.

02.04.2012р., за залізничною накладною № 49916240, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (вантажовідправник), зі станції Должанська Донецької залізниці, на станцію Маріуполь - Порт (експ.) Донецької залізниці, відвантажив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» (вантажоотримувач) у вагоні № 65302036 вантаж - вугілля антрацит, масою 69000кг.

Згідно накладної № 49916240 вантаж завантажено у вагон відправником. Завантажено нижче бортів, вантаж ущільнений та маркований вапном.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» (вантажоотримувач), керуючись ст. 133 Статуту залізниць України, передало право на пред'явлення претензії та позову позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», що засвідчено переуступним підписом на зворотному боці залізничної накладної № 49916240 (а.с.7 зворотній бік).

На станції призначення Маріуполь - Порт Донецької залізниці був складений комерційний акт БН 720987/57 від 05.04.2012р., відповідно до якого при зважуванні вагону № 65302036 на справних, повірених 150-тонних вагонних тензометричних вагах залізниці, з повною зупинкою вагону на платформі ваг виявилось брутто - 82200кг, тара з брусу - 24200кг, нетто - 58000кг, що менше вантажного документу на 11000кг. Завантаження у вагоні нижче рівня борті на 20-30см, над 6-7 люками по ходу потягу посередині воронка рхр 2500х2000х1800мм. Вантаж не маркований, у документі маркування вказане. Нещільне прилягання люків до хребтової балки, щілини 2-3см, закладено за допомогою ганчір'я. На момент стоянки вагона на станції протікання вантажу відсутнє ( а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ч.1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Доводи відповідача про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р., свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки, відповідно до накладної № 49916240, вантаж завантажено нижче бортів, вантаж ущільнений та маркований вапном (а.с.7), що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу. Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу і на проміжних станціях.

Також, доводи відповідача про те, що переступний напис в накладній №49916240 засвідчено підписом начальника експедиторського відділу та печаткою експедиційного відділу, що не відповідає нормам чинного законодавства, судом відхилені, оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік», в особі директора Стрельнікова М.К., уповноважило Чиха Л.М. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» з питань, щодо складання комерційних актів на нестачу вантажу та передачі вантажовідправнику права на пред'явлення претензії та позовів, щодо нестачі ваги вантажу (а.с.14).

Досліджені у судовому засіданні комерційний акт БМ 732638/49 від 04.04.2012р., акт загальної форми №161 від 3.04.2012р., акт про технічний стан вагона( контейнера) №37 від 03.04.2012р. які були складені станцією Дебальцеве - Сортувальна, акт про технічний стан вагона №48 від 05.04.2012р., акт загальної форми №П223 від 05.04.2012р. які були складені станцією Маріуполь-Порт (експ.) не доводять, що нестача вантажу виникла внаслідок невиконання вантажовідправником п. 4,5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, а свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачі становить 885,04 доларів США, із розрахунку 11000кг - (69000кг х 2%) х 92,20 доларів США, де 11000кг - недостача маси вантажу, відповідно до комерційного акту БМ №720987/57 від 05.04.2012. (а.с.8),

69000кг - маса вантажу у вагоні № 65302036, згідно накладної №49916240 (а.с7),

2% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення у вологому стані (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644),

92,20 доларів США - вартість вантажу, згідно рахунку-фактури вантажовідправника (а.с.9).

Отже, сума недостачі, з урахуванням офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України, станом на 12.06.2012р. (дата відправлення позовної заяви до суду, згідно поштового штемпелю на конверті), становить 7073,68грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, і, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 20, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 2600101511508 в Укрексімбанку м. Донецька, МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськ (м. Свердловськ, квартал 50 років Жовтня, б.21 р/р 26006712799312 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 14305909) 7073 грн. 68 коп. суму збитків та 1609 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційний господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 06 серпня 2012 року.

Суддя Говорун О.В.