Рішення № 26045938, 20.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.12 р. Справа № 5006/40/3/2012

За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь

про стягнення 3364 грн. 32 коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - Ігнатова Н.О., юрисконсульт, довіреність № Н-01/112 від 18.01.2012р.;

від відповідача - Альошина С.В., юрисконсульт, довіреність № 09/35 від 23.12.2011р.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 19.06.2012 р. до 10.07.2012 р., з 10.07.2012 р. до 02.08.2012 р., з 02.08.2012 р. до 13.08.2012 р, з 13.08.2012 р. до 20.08.2012р.

Позивач звернувся до суду з позовом до суду про стягнення з відповідача 3364 грн. 32 коп. додаткової плати та зборів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем 25.12.2011 року зі станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці на станцію Одеса - порт - експорт Одеської залізниці було відправлено вантаж у вагоні № 53542551 за залізничною накладною № 52372570. На шляху прямування, а саме на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, була здійснена перевірка маси вантажу у зазначеному вагоні, та виявлено невідповідність маси вантажу зазначеній у накладній з фактичною масою вантажу. Фактична маса вантажу виявилась більшою на 2736 кг. Надлишок вантажу був перевантажений у вагон № 65944209 з оформленням залізничної накладної № 47943394, у зв'язку з чим залізницею були нараховані додаткові плата та збори, які склали 3364 грн. 32 коп., а саме: плата за користування вагоном - 440,16 грн., збір за маневрову роботу - 1745, 76 грн., збір за зберігання - 847,2 грн., збір за телеграфне повідомлення - 79,08 грн., збір за зважування - 224,28 грн., плата за оформлення перевізного документу - 23,76 грн., вартість бланку перевізного документу - 4,08 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що облік часу користування вагонами та контейнерами, а також нарахування плати за користування ними, здійснюється на станціях відправлення та призначення згідно відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46. Оскільки така відомість не додана до матеріалів справи, то відсутні підстави для стягнення цієї плати. Збір за маневрову роботу неможливо перевірити, оскільки ці роботи не описані ані в комерційному акті ані в акті загальної форми. Крім того, відповідно до п. 1.8 розділу ІІІ збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, на вимогу вантажовласника. Такої вимоги від відповідача не надходило. Збір за зберігання не підлягає стягненню з вантажовідправника, оскільки статтею 46 Статуту залізниць України передбачений обов'язок саме одержувача вантажу прийняти та вивезти вантаж. Збір за телеграфне повідомлення не може бути стягнутий з відповідача, оскільки позивачем відповідачу не надсилалось телеграфне повідомлення. Також, не підлягає стягненню з відповідача і збір за зважування, оскільки, відповідно до п.4.4 розділу ІІІ збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).

Від позивача 02.08.2012 року до суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.08.2012 року, строк розгляду справи був продовжений до 21.08.2012 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

25.12.2011 року відповідачем зі станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці на станцію Одеса - порт - експорт Одеської залізниці було відправлено вантаж - сталь листову не поіменовану в алфавіті у вагоні № 53542551 за залізничною накладною № 52372570. В розділі № 26 залізничної накладної відповідачем зазначений спосіб визначення маси вантажу - розрахунковим шляхом, в розділі 24 залізничної накладної зазначено, що маса вантажу складає 68064 кг. (а.с.11).

На шляху прямування, а саме на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, була здійснена перевірка маси вантажу у зазначеному вагоні та виявлено невідповідність маси вантажу зазначеній у накладній з фактичною масою вантажу. Фактична маса вантажу виявилась більшою на 2736 кг., що підтверджується комерційним актом АА № 042310/635/1 від 27.12.2011р., актом загальної форми № 2132/Ваги від 27.12.2011р., які були складені на станції Нижньодніпровськ-Вузол (а.с.8,10). Відповідно до акту загальної форми № 2132/Ваги від 27.12.2011р., вагон № 53542551 затриманий з 17 год. 25 хв. 26.12.2011р. Надлишок вантажу, а саме сталь листова в кількості один лист вагою 5380 кг., був перевантажений у вагон № 65944209, про що станцією Нижньодніпровськ-Вузол складено акт загальної форми № 2229 від 29.12.2011 року (а.с.9). Згідно цього ж акту загальної форми, час затримки вагону № 53542551 склав 69год. 05хв. За накладною № 47943394 вагон № 65944209 із вантажем 16.01.2012 року був відправлений на станцію призначення (а.с.11 зворотній бік).

За час затримки вагону № 53542551 залізницею були нараховані додаткові збори, які склали 3364 грн. 32 коп., а саме: плата за користування вагоном - 440,16 грн., збір за маневрову роботу - 1745, 76 грн., збір за зберігання - 847,2 грн., збір за телеграфне повідомлення - 79,08 грн., збір за зважування - 224,28 грн., збір за оформлення перевізного документу - 23,76 грн., вартість бланку перевізного документу - 4,08 грн., про що на станції відправлення була складена накопичувальна картка № 21051304, яка була підписана відповідачем із застереженням (а.с.15).

Позивачем відповідачу була надіслана претензія на суму 3364,32 грн. (а.с.13), на яку відповідачем була надана відповідь, відповідно до якої, підстав для задоволення претензії у відповідача немає (а.с.14).

Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Також ч. 5 ст. 306 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовим актами.

Частиною 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагону (контейнера).

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси, і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 встановлено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Як вбачається з вищенаведеного пункту Правил користування вагонами і контейнерами, відомість плати за користування вагонами складається лише на станціях відправлення та призначення. Затримка вагону № 53542551 та нарахування плати за користування ним сталась ані на станції відправлення, ані на станції призначення, а на шляху прямування, а саме на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. Відтак, залізниця не зобов'язана була складати відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46. Отже, доводи відповідача про необхідність складання залізницею Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 підтвердження не знайшли.

Згідно п. 13, 14 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюються згідно з чинним законодавством.

Пунктом 17 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 закріплено, що унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленими Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 864/5085.

Абзацом 3 п. 2.6 Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

Враховуючи вищевикладене, позивачем обґрунтовано нарахована плата за користування вагонами в розмірі 440 грн. 16 коп.

Відповідно до п.4.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці нараховується за кожну операцію в розмірі, зокрема, 75,2 грн. за один вагон будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних вагах.

Пунктом 4.4 цього Збірника, збір за зважування не нараховується, зокрема, за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи, контрольне зважування вагону № 53542551 відбулось 27.12.2011 року, під час якого було встановлено, що фактична маса вантажу не відповідає масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній, про що станцією Нижньодніпровськ-Вузол був складений акт загальної форми № 2132/Ваги (а.с.8). Залізницею ж нарахований збір за дві операції по зважуванню вагонів №53542551 та № 65944209 після вивантаження надлишку вантажу з вагону №53542551 у вагон № 65944209 та визначення їх маси перед відправкою зі станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на станцію призначення.

Отже, залізницею правомірно нарахований збір за зважування двох вагонів у загальній сумі 224,28 грн.

Статтею 5 Статуту залізниць України встановлено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів.

Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів (ст.6 Статуту залізниць України).

Згідно ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Отже, виходячи з вищенаведених норм Статуту, встановлено обов'язок саме одержувача вантажу прийняти та вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, а Правилами встановлюється термін вивезення і порядок зберігання вантажів, що надійшли на адресу одержувача.

Посилання позивача на п.8 Правил зберігання вантажів, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, відповідно до якого, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), не доводять що саме вантажовідправник повинен сплачувати збір за зберігання вантажу у разі його затримки.

Згідно п.1.8 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, на вимогу вантажовласника у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива. Позивачем не надано доказів того, що від відповідача надходила така вимога. Крім того, позивачем не доведено, що саме така ставка збору повинна застосовуватись і до маневрових робіт які залізниця вимушена робити з вини вантажовідправника.

Пунктом 3.1.1 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, закріплено, що вартість бланків перевізних документів для оформлення перевезення вантажів та вагонів становить у внутрішньому сполученні вагонних відправок - 2,7 грн. за 1 комплект. Позивачем не доведено та не підтверджено доказами, що ним було надано відповідачу відповідний комплект бланків перевізних документів. Позивачем, в підтвердження надання відповідачу комплекту бланків, додано до позову тільки копію роздрукованої накладної № 47943394 (а.с.11 зворотній бік).

Відповідно до п. 10 (№ з/п 1) розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, встановлена ставка збору за заповнення перевізних документів на прохання вантажовласників у розмірі 15,9 грн. Позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази про надходження від відповідача відповідного прохання.

Згідно п. 10 (№ з/п 3) розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, ставка збору за надання одержувачам інформації про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення телеграфом, становить 53 грн. за повідомлення. В матеріалах справи відсутні докази надсилання повідомлення телеграфом відповідачу, а є лише телеграфне повідомлення зі станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на станцію відправлення, Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці, а також телефонограма станції Маріуполь-Сорт. відповідачу (а.с.12,38).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача плати за користування вагоном та збору за зважування, в іншій частині, а саме в задоволенні вимог про стягнення збору за маневрову роботу, збору за зберігання вантажу, вартості бланків перевізних документів, збору за заповнення перевізних документів, збору за надання інформації телеграфом, суд відмовляє.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) 664 грн. 44 коп. суму додаткових зборів та 317 грн. 87 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційний господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 27 серпня 2012 року.

Суддя Говорун О.В.