Рішення № 26045710, 24.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 5006/34/15/2012

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю. при секретарі судового засідання Кулік О.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» смт. Ладан, Чернігівська область

до Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» м. Авдіївка, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 992824,00 грн., пені у розмірі 57980,92 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ященко О.М. - за довіреністю №151 від 08.05.2012р.

від відповідача: Куріненко О.С. - за довіреністю №11/18/15 від 01.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» смт. Ладан, Чернігівська область, звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» м. Авдіївка, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 992824,00 грн., пені у розмірі 57980,92 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №706/11К від 18.08.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо прийняття та оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1050804,92 грн., у тому числі 992824,00 грн. - сума заборгованості, 57980,92 грн - пеня. На виконання зазначеного договору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо оплати товару, однак відповіді на претензію відповідач не надіслав, заборгованість не оплатив, що обумовило позивача звернутися за захистом своїх прав і інтересів до суду.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 612, 655, 665, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Сторони зобов`язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, що відбулося 03.07.2012р. розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача та ненадання ним витребуваних судом документів.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд

В С Т А Н О В И В:

18.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» смт. Ладан, Чернігівська область (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» м. Авдіївка, Донецька область (Покупець) укладено договір №706/11К на придбання технологічного обладнання від 18.08.2011р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити пожежну автоцистерну АЦ 5-40 на умовах, передбаченим цим Договором.

На виконання зазначеного договору позивачем були надані наступні документи: видаткова накладна №ВП-00567, акт прийому-передачі пожежної автоцистерни за договором №706/11К від 18.08.2011 та довіреність №95 від 25.11.2011р. на отримання матеріальних цінностей.

Згідно з пунктом 3.2 Договору Постачальник зобов'язується поставити Обладнання на умовах постачання, вказаних в Специфікації у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2000 року.

Відповідно до пункту 3.3 Договору строки постачання Обладнання вказуються в специфікації.

Пунктом 4.1 Договору, постачання Обладнання здійснюється за цінами, які визначені згідно з умовами поставки, вказаних в Специфікації та враховують в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати Постачальника пов'язані з постачанням Обладнання.

10.11.2011р. між сторонами укладена додаткова угода до договору №706/11К від 18.08.2011р. про зміну пунктів 5.2 та 7.6. договору.

Згідно пункту 5.2 Договору, оплата за поставлене Обладнання буде здійснюватись протягом строку, вказаного в специфікації, який обчислюється з дати пред'явлення рахунку за фактично поставлене обладнання.

Відповідно до пункту 6.3 Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцю до початку приймання Обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату Обладнання; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості Постачальника або виготовлювача; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки; акт прийому-передачі Обладнання (у 2-х примірниках ), оформлений зі сторони Постачальника.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що обов'язки Постачальника з поставки Обладнання не вважаються виконаними до пред'явлення документів, вказаних в пункті 6.3 Договору.

В судовому засіданні представник відповідача стверджував, що він не отримував від відповідача документів, передбачених пунктом 6.3 Договору поставки №706/11К від 18.08.2011р. Представник позивача заперечував факт ненадання відповідачу документів, передбачених пунктом 6.3 Договору поставки №706/11К від 18.08.2011р. та стверджував, що підписання акту прийому-передачі пожежної автоцистерни АЦ 5-40 №б/н від 03.02.2011р. було б можливим тільки після надання відповідачу всіх необхідних документів, передбачених пунктом 6.3 Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору №706/11К від 18.08.2011р., згідно видаткової накладної №ВП-00567 від 01.12.2011р. Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» м.Авдіївка, Донецька область отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» смт. Ладан, Чернігівська область пожежну автоцистерну АЦ 5-40 у кількості 1 шт. на суму 992824,00 грн. за підписом уповноваженої особи відповідача - Ходенко І.С. Повноваження даної особи підтверджуються довіреністю №95 від 25.11.2011р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Про факт отримання продукції в асортименті та кількості на загальну вартість 992824,00 грн., свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у накладній №ВП-00567 від 01.12.2011р. на відвантажену продукцію.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору №706/11К від 18.08.2011р. суд робить з того, що підставою поставки у видатковій накладній вказаний саме договір № 1706/11К від 18.08.2011р.

Між сторонами була підписана специфікація №1 (як додаток до договору №706/11К від 18.08.2011р.) .

Згідно з п.1 цієї специфікації постачальник (позивач) передає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує наступне обладнання: автоцистерну пожежну АЦ 5-40 у кількості 1 шт., на загальну вартість з ПДВ 992824,00грн.

Відповідно до п.5 специфікації №1 строк оплати поставленого обладнання: відстрочка платежу з моменту поставки 30 календарних днів.

Пунктом 8 специфікації №1 передбачено, що датою поставки вважається дата акту прийому-передачі.

Акт прийому-передачі автоцистерни пожежної АЦ 5-40 (АЦ-40 (5336)-245) по договору №706/11К від 18.08.2011р. підписаний позивачем та відповідачем 03.01.2012р.

В судовому засіданні представники сторін не заперечували проти підписання даного акту.

Крім того, представник відповідача не заперечував проти отримання Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» м. Авдіївка, Донецька область автоцистерни пожежної АЦ 5-40.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1,2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №706/11К від 18.08.2011 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 992824,00 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 992824,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 57980,92 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Обладнання, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючий у відповідний період.

Судом встановлено, що Позивачем невірно зроблено розрахунок пені, оскільки позивачем неправильно встановлена дата настання періоду прострочення, правильною датою слід вважати 02.02.2012р. оскільки відповідно до п. 8 специфікації №1 доданої до договору №706/11К від 18.08.2011р., датою поставки вважається дата акту прийому-передачі від 03.01.2012р. та відповідно до п.5 Специфікації №1 доданої до договору №706/11К від 18.08.2011р., відстрочка платежу з моменту поставки 30 календарних днів.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені наданий позивачем за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "Ліга" "Калькулятори", за період (з 02.02.2012р. (період визначений судом) по 25.05.2012р. (період визначений позивачем), суд дійшов висновку про часткове задоволення пені на суму 45272,77 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, ЄДРПОУ 00191075, р/р 26003962485538 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851, ПІН 001910705019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Заводська, буд. 33, ЄДРПОУ 36459962, р/р 26007035822 в ПАТ «Полікомбанк» м. Чернігів, МФО 353100, ІПН 364599625252) суму основного боргу у розмірі 992824 (дев'ятсот дев'яносто дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп., пені у розмірі 45272 (сорок п'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 77 коп., судовий збір у розмірі 20761 (двадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 93 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Філімонова О.Ю.

Дата складання повного тексту рішення 30.07.2012р.

Суддя Філімонова О.Ю.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу