Рішення № 26045495, 12.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.12 р. Справа № 5006/25/14/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Лабуня С.Є., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Технол» до Дочірнього підприємства «Донецького облавтодору «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 342305,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Клочков Д.В. за довір.

від відповідача: Захаров О.С. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Технол» (далі - ТОВ «Нафтова компанія Технол») звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства «Донецького облавтодору «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Донецкий облавтодор») про стягнення заборгованості на загальну суму 335019,91 грн. з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції.

Заявою від 07.06.2012р. позивач збільшив розмір позовних вимог - просив стягнути з відповідача 342305,32 грн., у тому числі: заборгованість у сумі 320152,75 грн., пеня у сумі 17287,89грн., 3% річних у сумі 3436,87грн., індекс інфляції у сумі 1427,81грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на надані суду копії: договору поставки від 12.10.2011 № 1210ДОА; видаткових накладних за вказаним в Додатку №1 переліком; рахунків-фактур; копії довіреностей від 07.11.2011 № 513, від 16.01.2012 № 13 і від 09.02.2012 № 33; акту звіряння розрахунків від 12.03.2012.; вимоги від 04.04.2012р.; правовстановлюючі документи.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. У письмовому відзиві на позов повідомив, що позивач, при здійсненні поставок відповідачу, разом з товаром не надавав супровідних документів передбачених Договором від 12.10.2011р., тому вважає поставки не здійсненими, що виключає підстави позову. Крім того, відповідач вважає, що при проведенні спірних господарських операцій видаткові накладні та довіреності були складені з порушенням вимог чинного законодавства, що унеможливлює їх врахування при розгляді справи. Просив суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

12.10.2011р. ТОВ «Нафтова компанія Технол» (Постачальник) та ДП «Донецкий облавтодор» уклали договір поставки №1210ДОА (далі - Договір) (а.с.10). За умовами цього Договору Поставщик поставляє, а Покупець на умовах викладених у Договорі купує технічну олію та мастило. Ціна, якість, найменування та асортимент Товару протягом усього строку дії Договору визначається в специфікаціях, рахунками, накладними, додатками, додатковими угодами, або іншими документами, що підтверджують узгодження ціни, якості, найменування та асортимент Товару.

У разі поставки Товару без узгодження умов специфікацією, прийомка Покупцем Товару та підписання видаткової накладної уповноваженими особами сторін являється узгодженням Сторонами ціни, якості, найменування та асортимент Товару (розділ 1 Договору).

Поставщик здійснює поставку Товару на узгоджених з Покупцем умовах. Поставка Товару здійснюється узгодженими партіями згідно заказу Покупця протягом строку дії договору (п.3.1). Поставщик надає Покупцю разом з Товаром наступні документи: рахунок -фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію паспорту завод-виробника (при необхідності)(п.3.2). Датою поставки Товару є дата зазначена у видатковій накладній (п.3.4).

Розрахунки по Договору здійснюються у національній валюті України шляхом прямого банківського перерахунку на поточний рахунок Поставщика з відстрочкою платежу на 30 календарних дні з моменту поставки товару (п.4.1).

Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2014р.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару (нафтопродуктів) відповідачу на загальну суму 566 628,31 грн., що підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами від 09.11.2011р., 10.11.2011р., 15.11.2011р., 16.11.2011р., 17.11.2011р., 25.11.2011р., 26.11.2011р., 27.11.2011р., 30.01.2012р., 31.01.2012р., 10.02.2012р., 14.02.2012р. (а.с.11-49). Вказані видаткові накладні підписані бухгалтером ТОВ «Нафтова компанія Технол» Маленко Н.П. та представником ДП «Донецкий облавтодор» за довіреностями Воєводською О.В. (а.с.50-52).

Здійснені поставки відповідач, в порушення умов Договору, оплатив частково на суму 246 475,46 грн., у зв'язку з чим за ним існує заборгованість у розмірі 320 152,75 грн. Розмір основної заборгованості підтверджується актом звіряння розрахунків, складеного станом на 12.03.2012р.(а.с.53-55). Акт звіряння підписаний посадовими особами ТОВ «Нафтова компанія Технол» та ДП «Донецкий облавтодор» та засвідчений печатками підприємств.

04.04.2012 позивач пред'явив відповідачу вимогу №3003/209-2 на оплату основної суми боргу, яку відповідач залишив без відповіді. Факт отримання 04.04.2012 вимоги підтверджується відповідною відміткою - штампом ДП «Донецкий облавтодор» на екземплярі вимоги позивача.

На час розгляду справи заборгованість у розмірі 320 152,75 грн. відповідачем не сплачена, тому позивач просить стягнути з ДП «Донецкий облавтодор» суму вказаної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 17287,89грн., 3% річних у сумі 3436,87грн. та індекс інфляції у сумі 1427,81грн.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 320 152,75 грн. доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за товар отриманий за період з 09.11.2011р. по 14.02.2012р.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору (п.6.4.) передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, Покупець сплачує Поставщику пеню в розмірі одного відсотка від вартості невиконаного грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки за кожний день прострочення платежу.

Позивач з посиланням на пункт 6.4 Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17287,89грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованої позивачем пені, суд вважає його обґрунтованим, тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3436,87грн. та інфляційні нарахування в сумі 1427,81грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Нафтова компанія Технол» до ДП «Донецкий облавтодор» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Технол» до Дочірнього підприємства «Донецького облавтодору «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 342305,32 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецького облавтодору «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32001618, 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, п/р 26000059313131 в ДФ АБ „Експрес-Банк", м. Донецьк, МФО 335838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Технол» (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 39, код ЄДРПОУ 37296451, п/р 26004969968815 в філії ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 335537, ІПН 372964505628) заборгованість у сумі 342305,32 грн. (триста сорок дві тисячі триста п'ять грн. 32 коп.), що складається: із суми основного боргу у розмірі 320152,75 грн., пені у сумі 17287,89грн., 3% річних у сумі 3436,87грн., індексу інфляції у сумі 1427,81грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецького облавтодору «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32001618, 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, п/р 26000059313131 в ДФ АБ „Експрес-Банк", м. Донецьк, МФО 335838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Технол» (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 39, код ЄДРПОУ 37296451, п/р 26004969968815 в філії ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 335537, ІПН 372964505628) витрати по сплаті судового збору у сумі 6846 грн. 11 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 12 червня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2012р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.