Постанова № 26045054, 18.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 5023/7167/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддів:Плюшка І.А., Кочерової Н.О., Барицької Т.Л.,розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Харківводоканал"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р.у справі№ 5023/7167/11 господарського суду Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"докомунального підприємства "Харківводоканал"простягнення 24 464,08 грн.та за зустрічним позовом комунального підприємства "Харківводоканал"до1) публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"; 2) закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Сотника Миколи Петровича,провизнання недійсним договору відступлення права вимогиза участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від відповідача 2 (за зустрічним позовом): не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" звернулося до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 24 464, 08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору страхування транспортних засобів страхове відшкодування в розмірі 49 454, 08 грн., закрите акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" зазнало збитків та набуло відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України право зворотної вимоги до винної особи, яке перейшло до позивача відповідно до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 р.

При цьому, оскільки страхова компанія, винної у скоєнні ДТП особи, сплатила в порядку регресу закритому акціонерному товариству страховій компанії "ВУСО" лише частину грошових коштів, в межах ліміту відповідальності страховика та за вирахуванням франшизи, то позивач вважає, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, учасника ДТП та роботодавець винної у скоєнні ДТП особи, зобов'язаний, відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, сплатити позивачу залишок боргу (різницю сум між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою) для повного відшкодування завданої шкоди.

До початку розгляду господарським судом справи по суті комунальним підприємством "Харківводоканал" подано зустрічний позов до публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", в якому позивач за зустрічним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсними договір відступлення права вимоги в частині умови про передачу права вимоги до Сотніка М.П. на суму 43548, 29 грн. від ЗАТ СК "ВУСО" публічному акціонерному товариству "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" та додаткову угоду від 01.04.2010 р. до вказаного договору.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог комунальне підприємство "Харківводоканал" зазначало, що укладений між публічним акціонерним товариством "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" та закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" договір відступлення права вимоги не відповідає вимогам закону та не містить обов'язкових істотних умов, що передбачені ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, а саме: предмету договору (не вказано, яке саме право вимоги передається та у зв'язку з якими подіями або фактами передаються права вимоги), ціни договору або вказівки на те, що договір є безоплатним та строку дії договору (з тексту договору не вбачається, чи є він дійсним або вже втратив чинність.

Крім того, публічним акціонерним товариством "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" в порушення ст. 517 Цивільного кодексу України не доведено факт надання боржникові, про якого зазначено в договорі відступлення права вимоги (Сотніка М.П.), доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а також доказів передачі закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" публічному акціонерному товариству "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" документів, які засвідчують права вимоги, що передаються. Відтак, зазначений договір в частині умови про передачу права вимоги до Сотніка М.П. на суму 43548, 29 грн. від ЗАТ СК "ВУСО" публічному акціонерному товариству "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" порушує права КП КГ "Харківкомуночиствод".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2011 р. до участі у справі в якості другого відповідача за зустрічним позовом залучено закрите акціонерне товариство страхова компанія "ВУСО" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом -Сотника Миколу Петровича.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2012 р. (колегія суддів у складі: Жельне С.Ч. -головуючий, Присяжнюк О.О., Лаврова Л.С.) позов публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства "Харківводоканал" на користь публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 24 464, 08 грн. заборгованості та судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", місцевий господарський суд визнав їх обґрунтованими та доведеними.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного між публічним акціонерним товариством "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" та закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р. (колегія суддів у складі: Могілєвкін Ю.О. -головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі комунальне підприємство "Харківводоканал" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування міста Харкова та АТІ ГУ МВС України в Харківській області № 7561 від 30.09.2008 р. та постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 20.10.2008 р., 26.09.2008 р. по вул. Клапцова, 69 в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля ГАЗ 3307-12, д.н.з. АХ 0614 АІ, що належить ДКПКГ "Харківкомуночиствод" (перейменовано на комунальне підприємство "Харківводоканал"), під керуванням Сотника М.П. та автомобіля "Suzuki Grand Vitara", д.н.з. АХ 1575 ВЕ, що належить Гиренко Н.С., під керуванням Герасименко С.В.

Зазначеною постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 20.10.2008 р. водія автомобіля ГАЗ 3307-12, д.н.з. АХ 0614 АІ, - Сотника М.П. визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34, 00 грн.

На момент скоєння ДТП, Сотник М.П. знаходився в трудових відносинах з ДКПКГ "Харківкомуночиствод".

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль "Suzuki Grand Vitara", д.н.з. АХ 1575 ВЕ, а його власнику - Гиренко Н.С. завдано майнову шкоду.

Майнові інтереси Гиренко Н.С., пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Suzuki Grand Vitara", д.н.з. АХ 1575 ВЕ, на момент виникнення ДТП були застраховані закритим акціонерним товариством страховою компанією "ВУСО" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 63032-20-02 від 19.09.2007 р.

Вигодонабувачем за умовами договору є Харківська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк". Одним із передбачених договором страхових випадків є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП (пп. 4.1.1. договору). Строк дії договору з 19.09.2007 р. по 18.09.2014 р. (п. 4.6. договору).

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору страхування та норм чинного законодавства України, визнана ЗАТ СК "ВУСО" страховим випадком, про що 18.10.2008 р. складено страховий акт № 8499-02, відповідно до якого, а також доповнення № 1 від 30.07.2009 р. до страхового акту, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, склала 49 454, 08 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору, за страховим актом № 8499-02 від 18.10.2008 р., з урахуванням доповнення № 1 від 30.07.2009 р. до нього, та за заявою страхувальника на виплату страхового відшкодування закритим акціонерним товариством страховою компанією "ВУСО" здійснено виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів в сумі 49 454, 08 грн. на розрахунковий рахунок вигодонабувача -Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученням № 20591 від 18.12.2008 р., № 20633 від 19.12.2008 р., № 20759 від 22.12.2008 р., № 20797 від 23.12.2008 р., № 11457 від 30.07.2009 р.

Цивільно-правова відповідальність водія ДКПКГ "Харківкомуночмствод" на момент виникнення ДТП була застрахована страховою компанією "Глобус" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/2247475 від 14.11.2007 р.

01.06.2010 р. страхова компанія "Глобус" в межах ліміту відповідальності страховика (25 500, 00 грн.) та за вирахуванням франшизи в розмірі 510 грн. сплатила страхове відшкодування в сумі 24 990, 00 грн. шляхом перерахування грошових коштів позивачу у справі за первісним позовом (як особі, яка набула за договором про відступлення права вимоги належне ЗАТ СК "ВУСО" право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки). При цьому, залишок боргу склав 24 464, 08 грн.

Крім того, судами також встановлено, що 23.12.2009 р. між закритим акціонерним товариством страховою компанією "ВУСО" (цедент) та відкритим акціонерним товариством "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (цесіонарій), правонаступником якого є позивач за первісним позовом - публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого цесіонарій набув належне цеденту на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, у зв'язку з виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту.

За цим договором відступаються права вимоги, зазначені в додатку № 1 до договору, в якому по кожному з праву вимоги вказується боржник, номер страхового акут, за яким була здійснена виплата страхового відшкодування, а також розмір вимог (п. 2 договору).

Додатковою угодою від 01.01.2010 р. до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 р. ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" внесли зміни в додаток № 1 до договору та погодили, що цесіонарій набуває належне цеденту право зворотної вимоги, що виникло у останнього у зв'язку з виплатою страхового відшкодування згідно страхового акту № 8499-02 від 18.12.2008 р. за договором добровільного страхування наземного транспорту, укладеного з Гиренко Н.С., до осіб, відповідальних за завдані збитки -Сотника М.П., ДКПКГ "Харківкомуночиствод" та СК "Глобус".

27.08.2010 р. ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" в порядку досудового врегулювання спору звернулось до ДКПКГ "Харківкомуночиствод" (відповідач за первісним позовом) з досудовою вимогою, в якій просило компенсувати завдані збитки у розмірі 24 464, 08 грн. Відповідно до поштового повідомлення про вручення зазначена вимоги отримана відповідачем за зустрічним позовом 31.08.2010 р., одна була залишена без відповіді, що і стало причинною звернення ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" з позовом у даній справі.

Крім того, комунальне підприємство "Харківводоканал", в свою чергу, звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання недійсними договору відступлення права вимоги в частині умови про передачу права вимоги до Сотніка М.П. на суму 43548, 29 грн. від ЗАТ СК "ВУСО" публічному акціонерному товариству "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" та додаткової угоди від 01.04.2010 р. до вказаного договору, оскільки між сторонами договору не погоджені істотні його умови, що є порушенням ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України і, відповідно, підставою для визнання його недійсним, а також не надано в порушення ст. 517 ЦК України доказів передачі від ЗАТ СК "ВУСО" до ПАТ "ІФК" документів, які засвідчують права вимоги, що передаються.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зокрема, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 2 спірного договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 р., укладеного між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "ІФК", його предметом є право вимоги стосовно конкретних сум заборгованості боржників, визначених в додатку № 1 до зазначеного договору.

Пунктом 6 спірного договору встановлено, що цедент передає цесіонарію право вимоги без будь-якої грошової компенсації з боку останнього. При цьому, чинним законодавством не заборонено укладення безоплатного договору про відступлення права вимоги, а відтак наведеним спростовується посилання позивача за зустрічним позовом про відсутність в договорі вказівки на те, що договір є безоплатним.

Крім того, безпідставним також є і посилання на відсутність в спірному договорі погодження строку його дії, оскільки згідно з п. 13 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В результаті укладення оспорюваного договору у його сторін виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при укладанні договору відступлення права вимоги майнові інтереси первісного кредитора не порушуються, тому що він відчужує своє право добровільно у рамках укладеної між ним та новим кредитором угоди.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 3 спірного договору, відступлені права вимоги переходять до ВАТ "ІФК" з моменту укладення даного договору та додатку № 1 до нього. ЗАТ СК "ВУСО" зобов'язалося передати позивачу документи, що підтверджують відступлені права вимоги, зокрема матеріали виплатної страхової справи. Форма додатку № 1 до договору відступлення прав вимог містить перелік стовбців, які визначають страхові акти, по яким право вимоги ЗАТ СК "ВУСО" передало до ВАТ "ІФК". Це, зокрема, назва страхувальника, номер страхового акту та дата його підписання, сума страхової виплати та назва винної особи. Таким чином, судами встановлено, що первісним кредитором (ЗАТ СК "ВУСО") фактично передано новому кредиторові - ВАТ "ІФК" документи, які засвідчують права, що передаються, а відтак, останній правомірно набув прав нового кредитора у зобов'язанні відповідно до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 р.

Відтак, враховуючи те, що факт укладення між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "ІФК" (позивачем) договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 р. є доведеним та він відповідає нормам діючого законодавства, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову з огляду на відсутність підстав для визнання договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 р. недійсним.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Suzuki Grand Vitara", д.н.з. АХ 1575 ВЕ, до закритого акціонерного товариства страхової компанії "ВУСО" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, яке відповідно до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 р. було передано закритим акціонерним товариством Страховою компанією "ВУСО" позивачу у даній справі -ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг".

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 26.09.2008 р. ДТП особою відповідно до Постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 20.10.2008 р., є водій автомобіля "ГАЗ 3307-12", д.н.з. АХ 0614 АІ, - Сотник М.П., який на момент скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах з ДКПКГ "Харківкомуночиствод" (відповідачем за первісним позовом)

Цивільно-правова відповідальність ДКПКГ "Харківкомуночиствод" на момент виникнення ДТП була застрахована страховою компанією "Глобус" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2247475. Відтак, оскільки страхова компанія "Глобус" відповідно до зазначеного полісу є особою, відповідальною за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю "Suzuki Grand Vitara", д.н.з. АХ 1575 ВЕ, то нею 01.06.2010 р. в порядку регресу було виплачено позивачу за первісним позовом 24 990, 00 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням (т.1, а.с. 149).

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В даному випадку, КП "Харківводоканал" як власник автомобіля, учасника ДТП, та роботодавець винної у скоєнні ДТП особи, також є особою відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "Suzuki Grand Vitara", д.н.з. АХ 1575 ВЕ, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП в частині збитків, невідшкодованих страховою компанією. Отже, в силу вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України, оскільки КП "Харківводоканал" застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на недоведеність вини його водія -Сотника М.П. та недоліки постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2008 р., оскільки зазначена постанова не оскаржена в судовому порядку та не скасована.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що позивач за первісним позовом правомірно звернувся до відповідача, як особи відповідальної за шкоду, завдану його працівником, оскільки, по-перше, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а по-друге, сума страхового відшкодування, що повинна бути відшкодована страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття розміру встановленої шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно положень ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту (розділ 5), укладеного між ЗАТ СК "ВУСО" та Гиренко Н.С., розмір страхового відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запасних частин, деталей, матеріалів на підставі рахунків станції технічного обслуговування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розмір матеріального збитку, заподіяного Гиренко Н.С., склав 49 454,08 грн. та підтверджується рахунком-фактурою ЗАТ "Акко Інвест" № ХН1-002823 від 08.10.2008 р., рахунком-фактурою № ХН2-0000000269 від 15.10.2008 р., рахунком-фактурою № ХН2-0000000254 від 27.05.2009 р. та рахунком-фактурою СПД Карлова В.І. № 1/25 від 25.06.2009 р., а також звітами ЗАТ СК "ВУСО" № 1458-20 та № 1458-20 Д.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. ст.1115 та ч.ч. 1, 2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на неправильність розрахунку розміру збитків спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, які досліджувалися ними відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між ЗАТ СК "ВУСО" та Гиренко Н.С.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р. у справі № 5023/7167/11 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

Т. Барицька