Рішення № 26042335, 18.09.2012, Оболонський районний суд міста Києва

Справа пр. №2/2605/4036/12

ун. №2605/10715/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2012 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Андрейчука Т.В.

при секретарі - Ліщенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

У липні року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (надалі -ПАТ "Сведбанк") про визнання недійсним кредитного договору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 15.08.2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (надалі -ВАТ "Сведбанк") було укладено кредитний договір №2622/0808/71-093, відповідно до умов якого відповідачем надано позивачеві кредит у розмірі 200000,00 доларів США на строк з 15.08.2008 року по 10.08.2030 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 11,9% річних. Погашення кредиту здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та у строки встановлені договором та додатком №1 до нього.

Проте, як стверджувала позивач, всупереч ст.99 Конституції України, ст.524 ЦК України, ст.35 Закону України "Про Національний банк України" спірний кредитний договір про надання кредитних послуг був укладений в іноземній валюті -доларах США, у оспорюваному договорі додатково визначено, що погашення платежів за кредитом здійснюється позичальником у валюті кредиту, тобто доларах США, хоча єдиним законним засобом платежу, який застосовується при розрахунках між резидентами на території України є гривня.

ОСОБА_1 стверджувала, що надання банком грошових коштів у вигляді кредиту та вчинення позичальником дій, спрямованих на виконання своїх обов'язків в іноземній валюті, в тому числі, сплата процентів за користування кредитом, комісії за користування кредитом за своєю природою є валютною операцією.

Позивач підкреслила, що для здійснення валютних операцій відповідач повинен був мати індивідуальну ліцензію на операції з валютними цінностями, проте ВАТ "Сведбанк", а в подальшому і ПАТ "Сведбанк" вказаною ліцензією не володіє.

З цих підстав ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір від 15.08.2008 року №2622/0808/71-093, укладений між нею та ВАТ "Сведбанк", судові витрати присудити з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов своєї довірительки задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності. Також представник відповідача подав до суду заперечення проти позову, мотивувавши їх тим, що видача кредиту в іноземній валюті є одночасно кредитною та валютною операцією, оскільки пов'язана з переходом до позичальника права власності на іноземну валюту, а отже, для здійснення зазначених операцій банку достатньо отримати банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями. Представник відповідача стверджував, що його довіритель володіє зазначеною банківською ліцензією та його надано відповідний письмовий дозвіл Національного банку України. Індивідуальної ліцензії на здійснення таких операцій отримувати немає потреби. Із зазначених підстав представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк", було укладено кредитний договір №2622/0808/71-093, відповідно до умов якого відповідачем надано позивачеві кредит у розмірі 200000,00 доларів США на строк з 15.08.2008 року по 10.08.2030 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 11,9% річних. Погашення кредиту здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та у строки встановлені договором та додатком №1 до нього (а.с.7-12).

У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, укладаючи кредитний договір від 15.08.2008 року №2622/0808/71-093, сторони діяли вільно, на власний розсуд вибираючи контрагента та визначаючи його умови.

Так, підписавши кредитний договір від 15.08.2008 року №2622/0808/71-093, позичальник погодилася з усіма його умовами, в тому числі з положеннями щодо валюти кредиту.

Ст.99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території Україні, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, згідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Ст.47 і ст.49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредиті операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик в іноземній валюті (кредитні операції), які включають в себе як власне надання кредитів, так і отримання процентів та інших платежів за кредитом в іноземній валюті, а також залучення депозитів в іноземній валюті з виплатою процентів в іноземній валюті.

У відповідності до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Згідно з п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року №275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог підпункту "в" п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

П.1.4. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, визначено, що використаннням іноземної валюти як засобу платежу (валютною операцією) є використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Крім того, згідно з п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 року №200, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Судом встановлено, що у ПАТ "Сведбанк" є генеральна ліцензія (письмовий дозвіл) на здійснення валютних операцій (вказана ліцензія була і у ВАТ "Сведбанк"), а тому він має право на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, і операцій з надання кредитів в іноземній валюті та операцій з отримання платежів за цими договорами в іноземній валюті.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст.15, 16, 526, 530, 533, 536, 1046, 1049, 1054, Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 року №2121-III, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року №15-93, п.1.4, п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483 та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання недійсним кредитного договору -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.В. Андрейчук

18.09.2012 Справа № 2605/10715/12